— Самі заводять дітей, а потім кидають їх напризволяще, — бурчала стара бабуся, яку дівчинка дуже боялася. Баба Лара була мамою тата: її спеціально вивезли з села «сюсюкатися» з Нінкою. І від міського шуму, суєти і раптового «щастя», що звалилося на неї, ще нестара жінка відчувала страшний дискомфорт. І весь свій поганий настрій зганяла на онучці.
— Ні, навіть не просіть! — Ніна Василівна категорично махнула рукою. — Ваша дитина — ви її і виховайте! В принципі, це було справедливо: коли дочка дізналась, що при надії, мама відразу попередила, що допомагати буде помірно — і, бажано, лише грошима. Принаймні, роботу, щоб няньчитися з онукою, не кине. І це, в наш непростий … Читати далі