Uncategorized

– Та я зі своїм Орестом аж через двадцять років розлучилася, – зітхнула Марія. – Коли дізналася, що він уже не ховається зі своєю “подругою”, а готується привести її в наш дім. У мій дім! То я його й залишила без нічого. Навколо сиділи жінки – хто з кавою, хто з печивом, хто просто грів … Читати далі

— Скільки можна вже вити? — кричав чоловік у спортивних штанях, натягнутих до самого пупка, і футболці з написом: «Найкращий чоловік». — Але ми повинні щось зробити, Іване… — схлипувала жінка. — Потрібно відвезти її до лікаря. — До лікаря?! Ти взагалі в своєму розумі? Щоб я ще гроші витрачав на твоїх тварин? І ти … Читати далі

Копію свідоцтва про народження Люба знайшла в документах. Кажуть же, що найкраща схованка, щоб заховати, це покласти на видному місці. Паспорт, пенсійне, кілька договорів по кредитах, документи на будинок… І між ними – тонкий листочок, що свідчить про те, що у її чоловіка є ще одна дитина. Люба відняла дату народження від поточного року, звично … Читати далі

– Маріє, ти знову затримуєшся? – голос свекра, мого начальника, звучав роздратовано. – У нас терміни горять, а ти завжди зі своїми дітьми! Я стиснула зуби. Це був уже третій вечір поспіль, коли я залишалася в офісі допізна. Мої діти, п’ятирічна Ліза, та восьмирічний Мишко, чекали мене вдома з бабусею-сусідкою, яка погодилася посидіти з ними. … Читати далі

— Я тобі вже сказала і більше повторювати не збираюся! Твоя сестра зі своїм хлопцем у нас тиждень жити не будуть! — Леся відвернулася від чоловіка і продовжила розставляти на полиці в дитячій кімнаті м’які іграшки. — Лесю, ну що ти як кам’яна стіна? — Антон притулився до дверного косяка, спостерігаючи за тим, як дружина … Читати далі

Марина Юріївна різко прокинулася на дачі від усвідомлення думки, що раптом прийшла їй у голову: Господи, мені ж сьогодні п’ятдесят дев’ять, а скоро вже й шістдесят! Як же це так швидко?! Син Кирило до неї цими вихідними не приїде, він у відрядженні. Невістка Лілія з дітьми вдома, онучка Маргоша з радістю б до бабусі приїхала, … Читати далі

Марія Петрівна все життя прожила в одному селі на Полтавщині. Жила просто, працювала тяжко, як і всі сільські жінки: робота, город, худоба, діти. Її син Іван і дочка Ліля були сенсом її життя. Але якось так склалося, що любов її була нерівною. Ні, не в тому сенсі, що одного більше, а іншого менше. Просто Ліля … Читати далі

Суботній ранок почався з телефонного дзвінка від свекрухи. Валентина Михайлівна завжди дзвонила рано, ніби спеціально обирала момент, коли хочеться ще трохи повалятись у ліжку. — Олено, дорога, збирайтесь на дачу! — голос свекрухи звучав бадьоро і не терпів заперечень. — Уся родина буде. Відпочинемо на природі, подихаємо свіжим повітрям. Олена поглянула на чоловіка, який лежав … Читати далі

– Ти що твориш? – Кричала Варвара, намагаючись відштовхнути Марію від дверей. – Ми ж тут живемо! Маша міцно тримала шурупокрут, не зважаючи на верески. Старий замок з неприємним скреготом піддавався, шурупи вилітали один за одним. – Варя, йди геть, – спокійно, але твердо промовила Марія, не підводячи голови. – Не заважай. – Не заважати? … Читати далі

— Вітя, ми з мамою до тебе їдемо! — повідомила Наталка по телефону о третій годині ночі. — Не треба до мене їхати, — сонно відповів Вітя, — ми спимо! — Вітя, нам не до жартів! Постели для мами ліжко, а для мене розкладачку якусь знайди! — незадоволено сказала Наталка. — Розкладачок не тримаємо, а … Читати далі