Uncategorized

— Олю, ну куди ти так поспішаєш? — зітхала мама, похитуючи головою. — Подивися, скільки відходів ти залишаєш! Це ж марнотратство. Вчися чистити картоплю тоненько, акуратно, щоб лише сама тонка шкірочка знімалася.  Дитячі науки та мамині настави часом супроводжують нас крізь роки, формуючи уявлення про те, як бути “ідеальною господинею”. Проте реальне життя й знайомство … Читати далі

Життя часом плете свої мережива настільки неквапливо і буденно, що здається, ніби ця рівновага триватиме вічно. Ми з моїм чоловіком Миколою прожили разом тридцять три роки — цифра майже містична, довге людське життя на двох. Усе починалося в далекому студентському гуртожитку, де стіни тонкі, як папір, а взимку доводилося затикати шпарини під вікнами старими рушниками, … Читати далі

Стара батьківська хата стояла край села, підперезана плетивом дикого винограду, який щоосені сипав під поріг терпкі сині ягоди. Марія змалку звикла до того, що земля не терпить лінощів. Її брат Дмитро мав іншу вдачу: його дратували брудні чоботи, крик півнів на світанку й сам запах вогкої глини. Він завжди вважав, що створений для більшого, ніж … Читати далі

– Куди ти прєш, старий хрич?! – заволав Денис, висунувшись із вікна свого блискучого чорного позашляховика. – На смітник поспішаєш?! Через твоє корито люди на роботу запізнитися повинні?! Заскрипіли гальмами біленькі, але давно втративші колишній лиск «Жигулі» шостої моделі, уткнувшись бампером у бордюр. Двигун старенького седана затих, жалібно чхнув на прощання. Денис зі скреготом ударив … Читати далі

— Карино, ну посунься, будь ласка, — попросив тоді чоловік, дивлячись на мене трохи винувато, бодай намагаючись приховати незручність ситуації. — Нехай Тетяна сяде поруч, їй же треба розказати все. Осінній вечір за вікном затягнувся важкою сірою пеленою, а на кухні пахло смаженою картоплею та свіжою випічкою. Проте затишок чомусь здавався оманливим і надто тендітним. … Читати далі

Валя вже втретє відчинила дверцята холодильника, заглядаючи всередину з таким виразом, наче чекала на сенсацію, приховану за полицями. Ззаду, важко дихаючи, навис її чоловік Гена, а двоє дітей, Кирило та Лєна, тупцювали поруч, вже не з дитячою цікавістю, а з цілком дорослим розчаруванням в очах. На полицях, наче загублені сироти, лежали кілька яблук, розпочата пачка … Читати далі

Екран смартфона блимнув у напівтемряві спальні знайомим білим прямокутником. Віктор спав, розкинувшись на своїй половині ліжка, важко і сито дихаючи через ніс. Від нього пахло м’ятною зубною пастою і тим специфічним, трохи задушливим парфумом із нотами сандалу, який йому подарували на минулий день народження. Я не збиралася заглядати в його телефон. Жінки, які прожили в … Читати далі

Чашка з дешевого фаянсу глухо дзвякнула об поліровану поверхню столу. Гарячий чай вихлюпнувся на серветку, залишаючи брудно-руду пляму, але сорокавосьмирічна Олена навіть не здригнулася. Вона дивилася на своїх дорослих дітей так, ніби бачила їх уперше в житті крізь каламутне, тріснуте скло. — Мамо, ти з глузду з’їхала на старості літ? — Максим уперся кулаками в … Читати далі

Дзвінок від колишнього чоловіка пролунав раптово: після розлучення Тоня намагалася з Василем не спілкуватися, вона досі не могла пробачити йому того, як він вчинив… Спочатку він платив аліменти, а потім звільнився й допомагати колишній дружині перестав. І тут така несподіванка! Дзвінок о пів на десяту вечора. Тоня хотіла скинути, але цікавість пересилила. Та й мало … Читати далі

— У вас навіть дітей нема, навіщо вам житло за такі шалені гроші? — сестра різко відсунула від себе чашку з чаєм і глянула на мене так, ніби я витягла в неї останню копійку. У сусідній кімнаті мій племінник голосно сміявся разом із моїм чоловіком Сергієм, граючи в приставку. Ми сиділи на кухні. Був звичайний … Читати далі