Uncategorized

Заміжня дочка прийшла провідати матір. Пили чай, і ніщо не віщувало неприємності. Мирно та тихо. Телефонний дзвінок. Мама відповіла. Запитала хто? Гучно заговорила: «Валю? Я така рада! Звідки взяла мій номер? Як? Чудеса». Пошепки донці: «Це Валя, тітка Валя, наші матері – двоюрідні сестри». На обличчі у доньки жодної реакції. Мама довго слухала, мабуть, родичка … Читати далі

– Не можу більше терпіти цей сморід! Завтра просто висиплю цю гниль їм під двері. Нехай нюхають! – Прошипіла Олена чоловікові крізь зуби, стоячи біля вхідних дверей. У під’їзді витав такий «аромат», ніби сусіди варили суп із протухлого оселедця та старих шкарпеток. Олена позадкувала назад, гидливо прикрила ніс рукою і на мить задумалася: може, й … Читати далі

Я мазала хліб маслом і посміхалася. Вперше за два роки ми їдемо на дачу всією сім’єю — без поспіху, без справ, просто так. Андрій взяв відпустку, Настя закінчила сьомий клас, а у мене накопичилося стільки втоми, що хотілося просто лягти в гамак і не вставати до вечора. — Мамо, а можна я буду спати на … Читати далі

Петро з Ларисою були разом ще зі школи. Він – простий хлопець із звичайної родини, вона – гарна, з виразними очима і знала собі ціну. Коли одружилися, всі в селі казали: “Пощастило Петрові”. І він так думав. Любив її щиро, тішився кожному її усміху, працював без втоми, бо хотів дати їй усе найкраще. Та Лариса … Читати далі

– Маму завтра виписують… – ніби між іншим сказав Костя, відрізавши невеликий шматок від соковитого стейка, дбайливо приготованого коханою дружиною. – Ну і правильно. Загроза життя минула. Тепер лише реабілітація, – відповіла Наталка. – Так, реабілітація – це така справа… Ми, до речі, у великій кімнаті її на диван покладемо? Як гадаєш? – спитав Костя. … Читати далі

– Відчиняй! Ми знаємо, що ти вдома! Марина завмерла у вузькому передпокої своєї однокімнатної, притискаючи до грудей телефон. Голос батька за дверима звучав хрипко, вимогливо – так він кричав на неї в дитинстві, коли вона розбивала кухоль, або приносила четвірку замість п’ятірки. Бах! Бах! Кулак бив по залізних дверях, змушуючи здригатися ключницю, що висіла на … Читати далі

Того літа я переїхала до чоловіка. Звичайно, був скандал. Мама кричала навздогін, що, коли принесу в підолі, до неї щоб не приходила. «Дивно, – думала я, збираючи валізу. – Ти ж ніби хотіла онуків…» Мама штовхала капцем валізу, хоча вона ні в чому не була винна. Мені було 22 і в подолі принести було вже … Читати далі

Олена завжди була жінка тиха, лагідна й розважлива. Хтось скаже: така, що й мухи не скривдить. Але хто знав її ближче – той бачив: у її мовчанні було більше сили, ніж у чужих криках. Вона вийшла заміж за Івана – хлопця роботящого, але з характером, як у батька: впертий, гарячий, прямий. А найбільше випробування на … Читати далі

Прозріння прийшло до мене пізно. В свій 65-й день народження я зрозуміла, що 40 років я працювала безкоштовною служницею для своїх дітей. Безкоштовна няня, особистий психолог, круглодобова служба порятунку, але коли сили вичерпалися, мене викреслили як непотрібну річ. Коли в мій день народження ніхто з дітей і внуків про мене не згадав, я не плакала, … Читати далі

Олена вийшла з душу, в махровому халаті, на голові тюрбан з рушника. Поглянула на себе в дзеркало і посміхнулася. Настрій чудовий, вихідний, чоловік Вадим поїхав до батьків, син Ромка пішов гуляти. “Зараз приготую обід, може, спекти шарлотку?” На вулиці весна, сонце щедро поливає кімнату променями. Дзвінок у двері. Подивилася у вічко — незнайома дівчина. Відчинила. … Читати далі