Марія припаркувала машину. Ще одна крамниця, і все! Вже купила фрукти, ігристе, цукерки. Залишилось вибрати подарунок бабусі. А з цим якраз ніяких проблем: бабуся обожнює книги. Вечорами, коли у вікна, розмальовані морозними візерунками, заглядає Місяць, усі справи вже перероблені, а в каміні потріскують дрова, старенька поспішає не до телевізора, а до затишного старовинного крісла. У … Читати далі
Антоніна Петрівна снідала на кухні у своєї доньки. Робила вона це з великим задоволенням. Нікуди не поспішала і з апетитом смакувала їжу. Прокинувшись сьогодні рівно о дев’ятій, коли вся сім’я доньки вже покинула квартиру, роз’їхалася – хто на роботу, хто на навчання, Антоніна Петрівна не поспішаючи піднялася. Вона вмилася і почистила зуби. Потім нанесла на … Читати далі
– Забирайте свої речі і йдіть! – Марина жбурнула ключі матері. – За два квартали звідси є квартира, я оплатила її на місяць наперед. Ти кинула мене в дев’ять років, а тепер вимагаєш ділитися майном? Ні вже, люба матусю, поживи тепер у тих умовах, на які заслужила! Віра зблідла, її губи затремтіли: – Як ти … Читати далі
Валя присіла відпочити на ганку своєї дачі. Весна ставала дедалі теплішою та сонячнішою. Поки Валя робила “суботники” — прибирала на своїх шести сотках, палила сміття та згрібала торішнє листя, до неї часто заглядав чорний кіт із білою краваткою. — Ей, ти чий будеш? — запитувала Валя кота, а він дивився на неї з-під куща й … Читати далі
– Таня, нам треба серйозно поговорити, – Микола відклав газету і подивився на мене тим особливим поглядом, який би я впізнала із тисячі. Так він дивився, коли хотів для себе щось вигідне піднести, як спільне благо. Я відірвалася від в’язання і глянула на нього. Тридцять вісім років шлюбу навчили мене розпізнавати інтонації. – Слухаю, Колю. … Читати далі
— Знову ця собака, — роздратовано пробурчав Денис, прискорюючи крок сирою жовтневою вулицею. — Що їй справді від мене треба?! Це стало йому рутиною: щоранку, варто було йому вийти з під’їзду, як з-за рогу з’являлася вона — пошарпана дворняжка з розумними, майже людськими очима. Собака мовчки йшла за ним на відстані, не наближаючись, але не … Читати далі
— Що ти тут робиш? — запитала Юля колишнього чоловіка, натрапивши на нього біля свого під’їзду. Той стояв з букетом квітів у руках, дихав з придихом і дивився на неї собачими очима… — Юль, Юлечка… Юля, треба поговорити… Костя підійшов до колишньої дружини. — Про що?! — Про нашу сім’ю. Про нас. Ось візьми — … Читати далі
Надія і Лариса дружили, здається, ще з перших класів. Разом гралися в класики, разом ходили до школи, разом закохувались і розчаровувались. Усе село знало: “де Надя, там і Лариса”. Навіть на випускному сиділи поруч, і коли хтось жартував, що їх не відрізниш, сміялись обидві. Та життя розвело їх трохи по-різному. Надя вийшла заміж першою – … Читати далі
— Скільки можна, Артеме?! — я майже на фальцет перейшла. — Вона як золота орда, щотижня вимагає данину! — Лізо, заспокойся, це ж моя мама, — Артем стояв біля вікна, важко зітхаючи, його голос звучав втомлено. — Вона старається для нас усіх. — Для нас? — я саркастично пирхнула. — Вона лише й робить, що … Читати далі
— Бабуню, дивись, яка кішка цікава! — Ой, онученько, та в чому ж її цікавість, скажи мені? — Ну як же, бабусю! Ти тільки подивись на її оченята. — Ой, і справді, різноока. А чия ж це, цікаво, кицюня? — Та нічия, бабусю, ми її он там, біля яру знайшли. Бабусю, ну будь ласка, візьми … Читати далі