Uncategorized

Марія жила у великому селі біля річки. Мала хату, город, садок, хлів і спогади на все життя. Сама виховала двох доньок – Галю і Тетяну. Чоловіка рано не стало, тож усе тягнула сама: і роботу в полі, і дітей, і господарку. Обидві дівчинки виросли хорошими: одна – вчителька, друга – медсестра. Здавалося б, ось воно … Читати далі

Юрко лежав із заплющеними очима. Я знала, що він не спить. Минуло два тижні, як його привезли з обласної лікарні. Але жодного разу в темний час доби він не ввімкнув світло. Настільна лампа стояла на тумбочці непотрібним атрибутом, як ноутбук. Поруч із диваном на підлозі валялися записник і ручка. Чий ще номер телефону він викреслив? … Читати далі

– Ти що, серйозно не візьмеш її до себе? Це ж твоя племінниця, рідна кров! – Ага. Моя. Навіть надто моя. Ольга тримала телефон на відстані витягнутої руки. Безпечна для барабанних перетинок дистанція. Мамин голос у слухавці переходив на високі частоти, перекочувався то в агресивні докори, то в жалісливі маніпуляції. Ольга мовчала. О, їй було … Читати далі

Біда в селі Олександрівка завжди ходить обійнявшись із чутками. А вже коли Настя Кузнєцова, перша красуня на селі, знепритомніла просто посеред крамниці, чутки полетіли швидше за серпневу пожежу в сухому полі. – При надії! – першою здогадалася Петрівна, підхоплюючи бліду дівчину під руки. – Від міського кавалера свого залетіла, окаянна! Настя прийшла до тями, відмахнулася … Читати далі

– Ми з мамою все вирішили! Ти виходиш працювати.! Сестра посидить у декреті за тебе, – сказав Ігор і посміхнувся так променисто, ніби говорив дружині про несподіваний, приємний сюрприз. Ложка випала з руки Рити й з глухим звуком плюхнулася в недоїдену кашу дочки. Та зреагувала блискавично: губи скривилися, брови зійшлися до перенісся, з горла вирвалося … Читати далі

– Чай поставила? – запитав Андрій, не відриваючи погляду від новин у телефоні. – Поставила, – сухо відповіла Олена, вкотре витираючи стіл, хоча на ньому не було жодної крихти. Вже кілька місяців вони говорили одне з одним переважно формальностями. А ще кілька років тому не могли наговоритися – на кухні, в ліжку, в дорозі. Усмішки, … Читати далі

Запрошення на весілля лежали стосом на кухонному столі. Я вкотре їх перераховувала, хоча кількість гостей знала напам’ять ще місяць тому. — Оресте, тобі не здається, що картки для розсадки краще зробити в золотавих тонах? Вони гармоніюватимуть із центральними композиціями, — задумливо провела пальцем по краю зразка. Орест відірвався від ноутбука й кинув короткий погляд: — … Читати далі

– Я так більше не можу, тому це все, – сухо сказала Ганна своєму чоловікові. А він ще довго дивився на неї, бо не розумів, як це вона наважилася прийняте таке рішення. У селі, де люди все ще вітаються через паркан, а новини розносяться швидше, ніж інтернет, жила Ганна. Тиха, скромна, завжди усміхнена, з поглядом, … Читати далі

Марина та Ігор мовчки розвантажували багаж із машини. Мовчання тривало вже понад годину. Спочатку між справою перекидалися фразами. Про розміщення меблів, про місце для гойдалки, про те, що посадять у саду весною. Потім розмова сама собою зійшла нанівець, і кожен поринув у власні, не надто райдужні роздуми. Вони вирішили купити цей будинок, сподіваючись, що зміна … Читати далі

– Мамо, правда, ти могла б іноді… ну, не приходити. Просто посидіти вдома, виспатися, зайнятися собою… хоч раз! – Катя, не обертаючись, продовжила нервово помішувати кашу. За її спиною почулося важке, сповнене обурення зітхання. Раїса акуратно поставила кухоль на блюдце з тихим брязкотом. – А я що, до вас переїжджала, щоб самотньо розмовляти зі стінами? … Читати далі