Десятирічна Надя звернула увагу, що коли вони виходили з храму, бабуся подала милостиню якійсь бабусі, що сиділа на сходах. – Бабуся, а навіщо ти даєш їм гроші? Папа казав, що всі люди мають працювати. Ось ти вже на пенсії, а все одно працюєш – і в хаті, і на городі. – Не всі можуть працювати, … Читати далі
– Мамо, коли ти вже звільнишся? – роздратовано спитала у Надії Вікторівни її дочка Катя. – Мені навіть перед чоловіком незручно! – І чим же я засмучую Його Величність Зятя? – Поцікавилася мати. – Та тим, що всіх дістала твоя робота! Ти вже три роки отримуєш пенсію, ми так сподівалися, що ти допоможеш нам із … Читати далі
-Мамо, та ти з глузду з’їхала? Які діти? Я, може, заміж скоро вийду і ви станете дідом із бабою? Ви що? Я тоді ридала, кричала, лаялася, пішла з дому, грюкнувши дверима. -Ну куди їм? Вони люди похилого віку, зібралися на цей світ дитину приводити, уявляєш?” – скаржилася я подрузі Тамарці, – “ні, я не повернуся, … Читати далі
– Кириле, скільки можна тебе просити, синку? Коли ти вже поговориш зі своєю дружиною? – нетерпляче запитала Галина Вікторівна у свого сина, коли він уже почав збиратися додому. – Ти хоч розумієш, що твоїй сестрі з дітьми жити ніде?! – Мамо, знову ти за своє?! – збентежено промовив Кирило. – Я ж тобі вже казав, … Читати далі
– Ось, за оренду трошки, візьми, – раз на місяць свекруха сунула мені конверт. Рідна дочка залишила її практично на вулиці. Коли ми з чоловіком купили свекрусі невеличкий будинок – дочка знову з’явилася в її житті. Не розумію, як можна так чинити Так вийшло, що мама чоловіка у свій час жила з нами. Її старша … Читати далі
– Ти б хоч спитала, перш ніж усе переставляти, – Тетяна шумно видихнула, стиснула в руках знайдену сільничку і встала посеред кухні так, ніби між нею та Ірою зараз почнеться дуель. – А ти б хоч раз дякую сказала, що я в тебе порядок наводжу, – огризнулася невістка і грюкнула дверцятами верхньої шафи з такою … Читати далі
Мурчик лежав на теплому покривалі, але все одно тремтів, подумки повертаючись у ті темні холодні зимові ночі. А ще він здригався від однієї тільки думки, як там його мама? Чи жива? Зима. Темно. Холодно. Маленькому тремтячому кошеняті дуже хотілося зараз втекти кудись в інше місце. Та тільки нікуди було тікати. Вулиця, вона як всесвіт: безмежна … Читати далі
– Тітко Марусю, візьміть хоч трошки, – дівчина простягала баночку згущеного молока, загорнуту в серветку. – Ми привезли з міста, хочемо вас пригостити, тримайте. – Та ні, дитино, ти ж сама з дитиною, нащо мені? Ми якось тут… справимось. Але спасибі, ой спасибі, що навідалась. Хоч хтось, окрім пса, заглядає… Це був далекий 1998 рік. … Читати далі
— Ну що, Олено, поїхали твої “міські”? — Ліда співчутливо поглянула на подругу. — І не кажи, Лідо, слава Богу, поїхали! — Поліна втомлено похитала головою. — Та я за ці два тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з глузду з’їду! Не повіриш, так набридло, що сил немає! Кожному окремий сніданок: один кашу … Читати далі
– А що це ви принесли? Домашню ковбасу? – прискіпливо зміряла гостинці Олена Петрівна. – Та, що було, те й принесла, – тихо відповіла Марія Іванівна. Олена Петрівна і Марія Іванівна – дві свахи, які ні в чому не можуть дійти згоди. З першого дня, як їхні діти – Оксана й Тарас – побралися, між … Читати далі