Ти не подумай, що я свекруха і не розумію тебе. Я все розумію, я теж жінка, але Наталю, тут про дитину треба насамперед дбати, – намагалася я переконати невістку не робити поспішних кроків. Ситуація склалася непроста, бо хоч у нас з Наталкою і склалися непогані стосунки, вона завжди прислухалася до моїх порад, та цього разу невістка мене слухати не захотіла. Живи як хочеш, але знай, що квартира залишиться Наталці і дитині, і машина теж її. А ти йди куди хочеш і до кого хочеш, та від мене ти нічого не отримаєш, – сказала я тоді своєму сину

– Ти не подумай, що я свекруха і не розумію тебе. Я все розумію, я теж жінка, але Наталю, тут про дитину треба насамперед дбати, – намагалася я переконати невістку не робити поспішних кроків. Ситуація склалася непроста, бо хоч у нас з Наталкою і склалися непогані стосунки, вона завжди прислухалася до моїх порад, та цього … Читати далі

– Дочекалася донька свого щастя, – говорила мама зі сльозами на очах

Весілля Катерини було не дуже веселим. Точніше сказати, молодь веселилася на повну, батьки нареченого зберігали доброзичливий спокій. А на дальньому кінці столу сиділи батьки Каті та її старша сестра Ірина. Вони з тужливим виглядом поглядали на всі боки. Причиною їхнього занепокоєння було те, що молодша донька виходила заміж раніше за старшу. І шлюб вдалий, і … Читати далі

І що ви, Катерино Андріївно, з самого ранку в городі робите? – Василь не міг пройти повз, щоб не привітатися з літньою сусідкою. – Таке питаєш, синку, хіба сам не бачиш, скільки роботи назбиралося? Дощі нарешті лити перестали, треба все садити, от тільки рук не вистачає, – забідкалась літня жінка. – А знаєте що, я зараз у себе на пасіці швидко зроблю все, що треба, і до вас повернуся, допоможу. Але з вас потім ваші пиріжки, – посміхнувся Василь. – Якщо допоможеш, то не лише пиріжками, а ще й борщиком пригощу, – повеселіла бабуся. Через годину Василь вже стояв з сапкою біля сусідки, і разом до обіду вони справилися з усіма грядками, якраз до дощу встигли

– І що ви, Катерино Андріївно, з самого ранку в городі робите? – Василь не міг пройти повз, щоб не привітатися з літньою сусідкою. – Таке питаєш, синку, хіба сам не бачиш, скільки роботи назбиралося? Дощі нарешті лити перестали, треба все садити, от тільки рук не вистачає, – забідкалась літня жінка. – А знаєте що, … Читати далі

На зустріч однокласників з нагоди 20-ти річчя закінчення школи Оксана йти не хотіла, але однокласниці Христині вдалося її вмовити. Сукня, зачіска, макіяж – Оксана хотіла виглядати якнайкраще, бо знала, що там зустрінеться з своєю суперницею, а колись найкращою подругою Світланою

Десять пропущених викликів. Але Оксана вперто не брала слухавку від колишньої однокласниці Христини. Вона вже чула про зустріч однокласників з нагоди 20-ти річчя закінчення школи. Та для себе вирішила – туди вона не піде. Жодного разу не була, і нічого не станеться, якщо вона пропустить і цю, ювілейну, зустріч. Та Христина була не з них, … Читати далі

– Гостей так, а не нахлібників! Невже, ти не бачиш різниці

– Валю, ти ввечері збери на стіл чого-небудь. Ми з Михайлом після роботи до нас прийдемо. Сьогодні футбол по телевізору буде, – зателефонував дружині з роботи Захар. Валя прикрила мікрофон у телефоні рукою і попрощалася з відвідувачами. – І коли я маю все це встигнути? – обурилася вона, коли двері за спортсменами з фітнес-клубу, де … Читати далі

– От як життя повернути може, – подумала Катя, скинувши дзвінок

– Катю, ти що – знову на малюка чекаєш? – зустрівши сусідку на подвір’ї будинку, здивувалася Валентина. – Так, доньку чекаємо, – посміхнувшись, відповіла молода жінка, поряд з якою стояли двоє хлопчаків. – Ну, ти даєш! Твоєму Васильку, здається шість? А Мишкові – чотири? І ти знову в памперси та суміші зануришся! Тобі ж лише … Читати далі

– Ти перетворив мою квартиру на нічліжку, – сказала Рита чоловікові, та виставила непроханих “гостей”…

Рита з донькою поверталися додому із дачного селища, де вони провели три дні у батьків Маргарити. – Бідний Льоша, – думала вона про чоловіка, який працював у свята і не зміг поїхати з ними, – така чудова погода, а він весь цей час у місті стирчав. Взагалі вони збиралися поїхати на дачу всі разом, але … Читати далі

– Внучечко, я залишаю тобі все, – писала бабуся. – А ці люди… якщо прийдуть – гони їх…

– Не прикидайся наївною! Ти дізналася, що я продаю квартиру і вирішила урвати свою частку. Так ось знай – нічого не вийде! Це моя квартира, і я тобі жодної копійки не віддам! – матір люто блиснула очима і різко вказала на двері. …Катерина з дитинства відчувала, що у їхній родині щось не так. Вона не … Читати далі

– До чого тут квартира? Ти просто дружина, а вона моя мама. Хіба я тебе на вулицю виганяв, коли мама приїжджала

– Роби що хочеш, але на два тижні ти маєш звільнити квартиру! – вимагала мати телефоном. – Я приїжджаю завтра і дивитися на твою дружину не збираюся! – Мамо, як завтра? Куди ми поїдемо на два тижні? – Це не моя справа! Дмитро був трохи приголомшений. Він завжди йшов назустріч матері, але раніше вона такого … Читати далі

Мамо, ти ж не проти, якщо ми до тебе онуків привеземо, – попередив мене син ще в понеділок. – Не проти, але ти уточни, коли і наскільки, – кажу. – В пʼятницю після останнього дзвоника відразу і до тебе приїдемо. – А чому такий поспіх? – здивувалася я. – Бо ми з Веронікою в суботу їдемо на відпочинок. Усі друзі будуть без дітей, тож ми вирішили Колю і Аню у тебе залишити. Ти ж не проти? Внуків своїх я люблю, і завжди радо приймаю у своєму домі. От тільки вони зі мною залишаються неохоче. Вони звикли до міських умов, і в селі їм, мʼяко кажучи, не комфортно

– Мамо, ти ж не проти, якщо ми до тебе онуків привеземо, – попередив мене син ще в понеділок. – Не проти, але ти уточни, коли і наскільки, – кажу. – В пʼятницю після останнього дзвоника відразу і до тебе приїдемо. – А чому такий поспіх? – здивувалася я. – Бо ми з Веронікою в … Читати далі