Uncategorized

Коли Марина вперше побачила на зупинці ту дівчинку з великим рожевим рюкзаком — подумала, що, певно, хтось загубився. У дитини була така бліда мордочка й насторожений погляд, що мимоволі захотілося дістати цукерку чи хоч якийсь пиріжок. Але Марина лише тихо видихнула, сіла на лавку поруч і зробила вигляд, що чекає автобуса. Насправді вона йшла з … Читати далі

Ксенія була з тих, кого називають “жінка з таємницею”. Хоча Ксенія вже кілька років працювала на фірмі, проте ніхто нічого про неї не знав, вона ні з ким особливо не спілкувалася і не дружила, трималася осторонь. Цим дівчина і викликала неабиякий інтерес у співробітників. Всі гадали – одружена вона, розлучена чи ще незаміжня? На пальці обручки … Читати далі

– Марино, ну де ж ти ходиш? Там під під’їздом якийсь чоловік з величезним букетом квітів тебе вже дві години чекає, – каже сусідка Марині, яка якраз з дітьми поверталася з магазину. – Дякую, Катю, що попередила, але я і уявлення не маю, хто б це міг бути, – Марина і справді почувалася розгубленою, бо … Читати далі

– Шкода мені тебе, Софіє. Ти так стараєшся, але ж тобі тут нічого не належить, – каже мені Ніна, наша друга невістка. – Я б на твоєму місці нічого б не робила, а ти от скільки своїх грошей вклала. З Ніною у нас завжди були добрі стосунки, ми з нею – були дві нелюбимі невістки … Читати далі

Марина сильно потерла скроні. Голова розколювалася після безсонної ночі. Перед очима стояв вчорашній вечір: Ігор у сусідній кімнаті, неголосний голос у телефонній слухавці: «Так, усе заброньовано. Готель біля моря. Ні, не хвилюйся, вдома все спокійно.» Вона тоді завмерла біля дверей, не наважуючись ані увійти, ані піти. А потім довго стояла під гарячим душем, наче намагалася … Читати далі

– Не зрозуміла я, мамо, як це ти не зможеш залишитися з Людочкою? Ми ж уже пообіцяли Петренкам, що приїдемо до них на дачу? І до речі, що це за квіти у тебе, звідки? – моя дочка Ліля безцеремонно ходила по моїй квартирі і розповідала мені, який план вона вже придумала на ці вихідні. А … Читати далі

— Мамо, це Наталка. Ната, це моя мама, Маргарита Петрівна. А де батько? — Мишко потягнув дівчину за собою, та, несміливо кивнувши жінці перед собою, зробила кілька кроків і зупинилась. Ну звичайно… Маргарита Петрівна… Наталка знала її дуже добре, аж до тремтіння, до темряви в очах… — Наталка? Що тебе привело до нас? — поцікавилася … Читати далі

– Привіт, синку. Я подумала, що я до вас в гості заїду, а заодно і заночую, щоб на ніч не вертатися додому, – кажу я своєму сину. А він замість того, щоб схвально відреагувати, якось дивно мовчить. – Мамо, розумієш, у нас гостює мама Марини. Якщо ти погоджуєшся бути з нею в одній кімнаті, тоді … Читати далі

– Але ж мені всього 49… – Маргарита розгублено дивилася на лікаря. – Зовсім нічого не можна зробити? – З надією запитала вона. – За належного лікування, пройшовши певні процедури, можна відсунути термін, скажімо, ще на рік або півтора. – Арсеній Юрійович постукав по столу кінчиком олівця, яким до цього робив якісь позначки в картці … Читати далі

Баба Ганна допила кисле молоко, перехрестилася та почала готуватися до сну. Коліна сьогодні боліли більше, ніж завжди. Розтирання на спирту не допомагало, а мазь закінчилася. Ех, дожилася… Очі вже погано бачать, спина скручена, ноги не слухаються. І коли вже Господь забере її до себе? Там чоловік Іван, син Степан, батьки, а вона тут кукує одна, … Читати далі