Uncategorized

– То навіщо було з себе зображати святу, в подруги набиватися, щоб тепер так некрасиво вчинити, – каже мені по телефону Люба, тітка моєї невістки. – Я аж тепер зрозуміла, що ви за людина. Ну що ж, краще пізно, ніж ніколи. Люба була настільки засмученою і розлюченою, що я і не зразу второпала, що сталося. … Читати далі

– Я не можу у тебе прийняти ці гроші, я знаю, як важко ти їх заробила. Дякую, Маріє, але я якось сама справлюся, – кажу. – Софійко, ми з тобою не перший день знаємося, бери, вони мені зараз не потрібні, і так просто так лежать. Ти зараз своє питання закрий, а поки мені гроші знадобляться, … Читати далі

Марина здригнулася від дзвону будильника. Знову не виспалася – маленький Мишко вередував всю ніч. Та й сни… Вже пів року, як Сергія не стало, а вона все ще прокидається у сльозах. – Нічого, мій хороший, – прошепотіла вона, схилившись над ліжечком сина. – Ми впораємося. Справлятися доводилося одній. Після похорону свекруха замкнулася в собі, переїхала … Читати далі

– Мамуся, я напевно розлучуся з Мишком. – Ось це так новина. Це чому, дочко? – Та що це за мужик, рохля якась. Я як послухаю дівчат на роботі, одній шубу подарував чоловік, інший набір із сережок і кільця. Один мій мені нічого не дарує. Жодного романтизму. Квіти щорічно на день народження, і те, на … Читати далі

Антоніна Іванівна поралася на городі на грядках, ретельно висмикуючи бур’яни. Почула скрип хвіртки, й підвела голову. Зять завітав. Один. Цікаво, що його привело… Пішла зустрічати. – Миколо! А що ти один? А Іра де? – привітно спитала вона. – Та я тут… Розмова є… Микола був сам не свій. Блідий, розгублений. Невже трапилося що? – … Читати далі

– Надійко, ми з Ларисою до тебе в четвер в гості заїдемо, десь в 9-й зранку, так що чекай гостей, – попередив мене мій рідний брат Олексій. Брата свого я дуже люблю, і завжди рада його бачити, от тільки чомусь саме цей дзвінок мене насторожував. Чого б це він захотів в гості прийти з самого … Читати далі

– То я не зрозуміла, ти будеш святкувати свій день народження чи ні? – питаю я Ірину, свою молодшу сестру. – Не знаю, але швидше за все, що ні. Ти ж бачиш, яка у мене ситуація, – каже Іра. – Але ж у тебе ювілей, сестричко. Не гоже навіть кави не випити, – я з … Читати далі

– Дурниці не кажи! Як це – ти мене не пустиш назад? Мене! – Віталій зі здивованим обличчям стояв у дверях своєї колишньої квартири. – Дурниці ти зараз говориш! І чого приперся, га? Де це написано, в яких таких законах, щоб усякі моральні покидьки, натішившись досхочу на боці, мали хоч якесь право повертатися до колишніх … Читати далі

– Ти, сестро, напевно і сама не розумієш, що твориш, – намагалася напоумити Мирославу її рідна сестра Жанна, коли почула, що та на старості років заміж зібралася. Мирослава все життя прожила одна, так вже склалося. У свої 60 вона виглядає дещо старшою, бо ніколи за собою і не доглядала, не мала такої звички. Жила Мирослава … Читати далі

– Катю, у тебе коли зарплата? – Сергій заглянув на кухню, де його дівчина готувала вечерю. – Як завжди, аванс п’ятого і виплата двадцятого числа. А що? – Інга Вікторівна телефонувала. Просила, щоб ми до свят заплатили за квартиру. – Ну, ти поки заплати, а я тобі потім віддам свою частину. – Ні, так не … Читати далі