– Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла Вікторівна своїй доньці, і в її голосі відчувається рішучість.Але Єва вирішила, що цього разу вона таки помирить свою маму і маму чоловіка, бо їхнє з Адамом сімейне життя тільки починається, а дві свахи бачити одна одну не хочуть. Та й нагода неабияка є для цього.– Мамо, не хочеш їхати до тітки Лариси, то давай зберемося у нас на дачі в неділю. Ми дивилися прогноз, погода має бути гарною, посидимо, шашлик посмажим, – донька благально подивилася на маму.– Ні, навіть не проси. З цією зрадницею я родичатися не збираюся. Ти радій, що я сина її прийняла, зятем вважаю і поважаю. А вона мені ніхто.Алла Вікторівна вкотре дала зрозуміти доньці, що вона не готова до примирення.Єва пішла від мами дещо зажуреною, бо сподівалася, що їй якось вдасться переконати маму якщо не родичатися, то хоча б спілкуватися з своєю тепер уже свахою, а колись – найкращою подругою.Алла і Лариса дружили ще зі школи, і обіцяли одна одній, що що б не сталося, вони завжди будуть разом. Ні в одної, ні в іншої не було рідної сестри, то вони стали сестрою одна для одної.Заміж дівчата вийшли майже в один час. Лариса народила сина і назвала його Адамом. Дуже вже подобалося їй це ім’я. А Алла вирішила їй підіграти, і коли у них з чоловіком народилася донечка, вони дали їй чудове ім’я Єва.Продовження в першому коментарі
– Не піду я до них, навіть не проси. Ти ж знаєш, Єво, що я про це все думаю, то навіщо знову починаєш цю розмову, – каже Алла Вікторівна своїй доньці, і в її голосі відчувається рішучість. Але Єва вирішила, що цього разу вона таки помирить свою маму і маму чоловіка, бо їхнє з Адамом … Читати далі
