Лікарняна палата пригнічувала й дратувала. Аня затулила долонями вуха, щоб не чути нестерпного плачу немовлят у сусідній палаті. Їй хотілося тільки одного, швидше втекти звідси, і забути все, як страшний сон. — Аню, дитинко, ну хоч подивися на неї! — просила літня акушерка, тітка Ніна. — Адже вона схожа на тебе, як дві краплі води! … Читати далі
— Синку, купи яблучка, свої, домашні, не кроплені. Саме це «не кроплені» і змусило Олександра зупинитися й обернутися. Так говорила завжди його бабуся в далекому дитинстві: не обприскати, а покропити. — Не кроплені, кажете, – підійшов він до прилавка. Старенька з купкою яблук пожвавилася і швидко затараторила: — Не кроплені, не кроплені, зі свого дерева … Читати далі
– Не розумію тебе, синку! Ось одружився ти і що? – питала Надія Степанівна сина, коли той вкотре приїхав до неї у свій вихідний день із самого ранку. – Що? – не зрозумів Валера мати. – Чому ти так часто приїжджаєш до нас із батьком? Хіба у вас із Настею немає своїх справ? Свого життя? … Читати далі
— Ну, що, Михайловичу, знову дівка? І як це у тебе виходить… п’ята і знову донька … або ж ти спеціально… — Ага, прям мріяв, – буркнув Михайлович з незадоволеним виглядом. — Та постривай, Грицько, дай хоч привітаю, – сусід Микола квапливо підійшов до Григорія Гришко, сорокарічного батька п’ятьох дочок. — З чим вітати? – … Читати далі
Отримавши сповіщення про те, що її адресу прямує посилка Маринка аж закружляла кімнатою. Подумати тільки – 40 кілограмів. То ж скільки усього сестра наскладала зі своєї Канади? Там же може бути все що завгодно. А гроші, гроші теж будуть? Щасливі думки витісняли одна одну. Дівчина щогодини зазирала в додаток відслідковуючи посилку. В голові роїлись здогадки, … Читати далі
– Я не хочу, тату, нікуди їхати! Це твоя витівка! Твоя і твоєї цієї… Наталі! – Відмовлялася Настя їхати з батьком у ресторан. – Так, це наша витівка, але ж ти моя дочка! Ти маєш бути поруч зі мною! Тим більше, це наша спільна урочистість, і я не хотів би чимось засмучувати свою дружину! Якщо … Читати далі
— Як же ми всі тут помістимося? Ти ж казала, що в тебе трикімнатна квартира… Женя в подиві роздивлялася кімнату, де їй належало жити з дітьми. У двадцяти квадратних метрах розмістилися два дивани і стіл із шафою, залишивши вузенький прохід. — Трикімнатна була в Юри, коли ми жили разом. А тепер знімаю кімнату в комуналці … Читати далі
– Оль, можливо вже вистачить робити з нашої квартири притулок для приїжджих, та знедолених? – напівжартома поцікавився Василь. Двадцятичотирирічна дівчина запитливо подивилася на чоловіка. – Я говорю про твоїх родичів, – уточнив чоловік. – Ну і жарти у тебе, – хмикнула дівчина і закотила очі. – З приводу того, що твоя рідня зачастила до нас, … Читати далі
Хоч у мене і є гроші, та я вирішила, що моя мама більше від мене не отримає ніякої допомоги. А навіщо мені старатися, якщо вона і так все віддає сестрі? Це якось дуже несправедливо виходить. Після останнього випадку я сестру свою і бачити не хочу. А щодо мами – то я намагаюся розібратися, чому вона … Читати далі
– Грошей би так насипало, як снігу нині, – поскаржився Петро дружині. – І хто б тобі насипав їх? – засміялася Ганна. – Та гаразд, це я так, сам знаю: не заробиш, то ніхто й не насипле. Петро залишив під навісом, що прибудований до сараю, лопату і мітлу, струсив з плечей прилиплі сніжинки, очистив взуття … Читати далі