Uncategorized

Ігор готувався до весілля доньки, Купив костюм, замовив шикарний букет квітів, щоб привітати молодят. До весілля залишалися лічені дні, і чоловік вирішив поцікавитися у колишньої дружини, у якому ресторані пройде святкування. – Алло, Людмила! Нагадай мені назву ресторану, у якому пройде святкування, – попросив чоловік. – Ой, Ігорю, то Віра тобі не сказала? – здивовано поцікавилася Люда. – Що не сказала? – не зрозумів чоловік. – Я зараз тобі фото надішлю, сам все зрозумієш, – якось підозріло додала колишня дружина. Через секунду та телефон чоловіка надійшло повідомлення. Ігор відкрив його, переглянув прикріпленні фото і очам своїм не повірив.

Автор

– Ігорю, Віра заміж зібралася. Сам розумієш, витрат – купа! Гроші потрібні. Коли зможеш надіслати? – Ігоря повідомлення від колишньої дружини застало зненацька. Ні, він добре знав, що його дочка Віра вже відзначила двадцятиліття і зустрічається з хлопцем. Вона навіть познайомила його з Олегом. Але Ігор і не припускав, що справа закінчиться весіллям. Новина його … Читати далі

– Лізо, у тебе сьогодні вихідний, давай сходимо до моїх батьків? – запропонував дружині Микола. – Не можу, – сказала Ліза. – Я обіцяла подрузі, що сьогодні її навідаю. – Гаразд, тоді я трохи затримаюся, – сказав Микола і, поцілувавши кохану, зібрався йти. – Можеш не поспішати, я теж посиджу трохи з Катею, – сказала Ліза… Микола повертався від батьків пішки. Було уже темно. Він не став дзвонити Лізі, що йде додому. Микола був у гарному настрої. Вони трохи посиділи з батьком і матір’ю, посміялися… Відкривши двері в свою квартиру, Микола раптом почув грайливий сміх Лізи зі спальні. Він зазирнув туди й остовпів від побаченого.

Автор

Опале осіннє листя вітер переганяв з місця на місце, воно літало в повітрі, і кружляючи, плавно опадало на землю. Микола повертався від батьків пішки, машину залишив у них на подвір’ї, бо трохи посиділи із батьком за чарчиною. Той приїхав із санаторію і весело розповідав дружині й синові, як його добре лікували, як йому сподобалося. – … Читати далі

Вероніка довго крутилася, не могла заснути. Три дні тому її бабусю Ганну, провели в останню путь. – Бабусю, як же я тепер без тебе, – схлипуючи, промовляла Вероніка. – Ти єдина хто завжди мене розумів і підтримував. Раптом, Вероніка помітила, що на тумбочці засвітився, старий кнопковий телефон бабусі, який Вероніка залишила собі на згадку. – Це що, бабусі хтось надіслав повідомлення? Мабуть не знають, що її не стало, – подумала жінка. Вероніка підвелася з ліжка, підійшла до тумбочки і везла телефон баби Ганни. Вероніка відкрила повідомлення, прочитала його і…ахнула від прочитаного.

Автор

Вероніка довго крутилася, не могла заснути. Три дні тому її кохану бабусю Ганну, провели в останню дорогу. Сусідка помітила, що вона не виходила вдень у двір, занепокоїлася. Коли зайшли до хати, баба Ганна лежала нерухомо. Кожне літо Вероніка проводила у бабусі, на канікулах. Разом годували курей, збирали яблука, груші, варили варення. З іншими дітьми бігала … Читати далі

Лариса вже майже тиждень гостювала у своєї бабусі. Допомогла їй із городом, зробила генеральне прибирання в будинку. І, нарешті, вирушила назад у місто. Важка валіза на коліщатках підстрибувала на кожній нерівності. Вимотана дорогою, Лариса нарешті дісталася додому. Жінка, намагаючись не шуміти, пройшла до спальні. Там вона переодяглася і вже хотіла йти на кухню, як раптом почула приглушені голоси. Заглянувши у прочинені двері, Лариса побачила батьків чоловіка. Свекор та свекруха про щось тихо розмовляли. Лариса прислухалася до їхньої розмови і ахнула від почутого

Автор

Лариса акуратно розправила мереживну скатертину. У повітрі лунав аромат кориці та ванілі — бабусин яблучний пиріг остигав на підвіконні. Та, як завжди, проводила вечір за в’язанням. Лариса любила ці вечори у селі у бабусі. Тут було дуже спокійно. Все дуже сильно відрізнялося від міської метушні, яка оточувала Ларису у Києві. Можна було нарешті розслабитися. Вона … Читати далі

Тетяна повернулася додому від своєї матері. Жінка нікого не стала попереджати про свій приїзд. До повернення чоловіка з роботи у квартирі прибрала, вечерю приготувала. – О, а ти вже повернулася? – здивувався Юрій, коли повернувся з роботи. – Так, – коротко відповіла дружина і продовжила займатися домашніми справами. Раптом у двері подзвонили. Тетяна пішла відкривати і побачила на порозі свою сусідку Наталю. – Ой, а ти вже повернулася? – сусідка явно не була готова зустріти Тетяну. – Так. А ти чому прийшла? – поцікавилася жінка. Але Тетяна навіть уявити не могла, чому сусідка вирішила завітати до їхньої квартири

Автор

– Мені доведеться найближчий місяць пожити у матері, – казала Тетяна чоловікові. – Ти ж розумієш, що їй після процедури буде потрібна допомога. – Гаразд, – якось легко погодився Юрій. – Настя не зможе до тебе постійно мотатися, у неї своя сім’я та робота, так що доведеться тобі поки що самостійно займатися побутом, – продовжувала … Читати далі

– Бабусю, ти знову це старе барахло дістала? – запитала Катя. Дівчина скривилася, дивлячись як її бабуся дбайливо розгортає старий, потертий вовняний шарф. – Викинути вже давно його пора! – Не можна, внучечко, – старенька провела долонею по вицвілій речі. – У ньому все моє життя. – У старому шарфі?! – Катя пирхнула, але сіла поряд. – Ото вже вигадаєш… Ну і що ж цікаво в ньому такого?! Ганна Петрівна посміхнулася. – Цьому шарфу, рахуй, уже шістдесят років, – сказала вона. – Я тоді тільки в місто приїхала була… Старенька замовкла, наче збираючись з думками й почала свою розповідь. Катя вислухала її й аж заплакала від почутого

Автор

– Бабусю, ти знову це старе барахло дістала? – Катя скривилася, дивлячись як її бабуся дбайливо розгортає старий, потертий вовняний шарф. – Викинути вже давно його пора! – Не можна, внучечко, – старенька провела долонею по вицвілій речі. – У ньому все моє життя. – У старому шарфі?! – Катя пирхнула, але сіла поряд. – … Читати далі

– Оксанко, ти чого тут на вітрі сидиш? – вийшла на ґанок її мати. – Миколку, друга свого клич на чай. Я пиріжків напекла. Іменини ж у тебе сьогодні! Оксана закликала Миколку. Вони зайшли в хату й роззулися. Мати поставила на стіл жарівницю і виклала пиріжки в миску, ще гарячі… – Іди, он хоч іконці, святій своїй Ксенії вклонися! – сказала вона Оксані. – Отам вона в куточку, я свічку поставила. Оксана підійшла до ікони, хотіла перехреститися і раптом застигла від несподіванки. Вона не вірила своїм очам

Автор

Оксана їхала в автобусі й сумно дивилася у вікно. Погода була похмура, як і її думки… – Хто я тут так? – думала Оксана. – У мене зарплата маленька і робота ніяка. А ще я не дуже гарна… Тут всі тонкі, витончені, а я! Як кажуть – тітка з села… Мама праву казала, що я … Читати далі

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Чоловік дістав із шафи сорочку, штани зі стрілками, для солідності додав піджак і пішов з квартири. Валерій вийшов на сходовий майданчик, підійшов до дверей сусідньої квартири і натис на дзвінок. Сусідка Ніна одразу відчинила двері. – О, сусіде, привіт. Ти чого хотів? – здивувалася Ніна, побачивши сусіда. – Слухай, у мене до тебе є одна пропозиція! – раптом сказав Валерій. – Тільки ти одразу не відмовляйся. – Яка ще пропозиція? Ти про що? – Ніна здивовано дивилася на Валерія, нічого не розуміючи

Автор

Валерій глянув на свою дружину, яка спала на дивані, і важко зітхнув. Рая була вже не тією тонконогою ланню, як 25 років тому. Ех, а які за ним дівчата ввивались у молодості, але він з усіх Раїсу вибрав. Любив її міцно. Весела, заводила, а очі, кольору неба. Народила двох синів, красені, всі у батька. Себе … Читати далі

Світлана повернулася з роботи пізно, потрібно було доробити квартальний звіт. Жінка відкрила двері своїм ключем, роззулася, пройшла на кухню. – Ти що тут в темряві сидиш? – здивувалася Світлана, коли ввімкнула світло і побачила на кухні свого чоловіка. – Тебе чекаю! Ну що, розповідай, де була! – єхидно промовив Віктор. – На роботі була. Я ж тебе попереджала, – спокійно сказала дружина. – Не прикидайся! Я все знаю! – раптом вигукнув Віктор. – Що знаєш? Ти про що? – здивувалася Світлана, нічого не розуміючи

Автор

Світлана сиділа біля дзеркала і дивилася на себе в дзеркало. За рік з’явилося сиве волосся, а всього 38 років. Ось вже рік вона живе після розлучення. Яке воно життя? Спогади повернули її в той час, коли вони розлучалися з Віктором. Скільки було сліз, він її ревнував на порожньому місці. До 35 років Світлана розцвіла, як … Читати далі

Марія поприбирала в хаті і взялася готувати обід. Вона місила тісто на пиріжки, коли в двері хтось голосно постукав. Жінка здивовано пішла відкривати. На порозі стояла незнайома жінка з дитиною на руках. – Ну, здрастуйте! – єхидно сказала вона. – Як поживаєте? – А ви хто? – здивувалась Марія Федорівна. Жінка раптом засміялася і по-хазяйськи зайшла в хату. – Ольга я, – сказала вона. – Ось приймайте поповнення! Жінка поклала дитину на ліжко і пішла на вихід. Марія Федорівна не розуміла, що відбувається

Автор

Галю виховували її бабуся Марія Федорівна з дідусем – Василем Павловичем. Це були батьки її батька. Так сталося в Галі в житті через її недолугу матір… …Той день Марія Федорівна запамʼятала на все життя. Вона тоді трохи поприбирала в хаті і взялася готувати обід. Вона саме місила тісто на пиріжки, коли в двері хтось голосно … Читати далі