Uncategorized

Віра з Павлом переїхали жити на дачу. Віра оглянула зарослий бурʼянами город. – Слухай, Павлику, а давай там в низині капусту посадимо і те, що любить воду, а тут картопельку, – сказала вона. Павло знизав плечима: – Давай. – Треба тепер розсаду знайти й картоплю, – сказала дружина. Щось купили, щось сусіди принесли. Віра невтомно за своїм городом доглядала. Кожному новому листочку раділа, кожній квітці посміхалася. Вже на початку липня занедбана раніше ділянка, розквітла. У вересні Павло з Вірою поїхали в гості до її батьків. Коли вони повернулися на дачу, то оторопіли від побаченого

Автор

У Людмили Петрівни було два сини – Андрій і Павло. До моменту дорослішання мати любила обох синів однаково. Не було в неї якогось поділу. І приголубити кожного поспішала, і погладити по голові, і спати вкласти, ніжно обійнявши. Хлопчики були погодками, тому й іграшки їм купували однакові, чи схожі, і одяг доводилося брати у двох примірниках, … Читати далі

Степан одружувався з Василиною. У ЗАГСі наречену з нареченим розвели по різних кімнатах. Степанові прийшло якесь повідомлення. – Я вийду ненадовго, – сказав він своєму другу Ігорю, і вийшов з кімнати. Час минав, а Степан не повертався. Ігор глянув на годинник. – Ходіть на реєстрацію, – гукнув з-за дверей жіночий голос. – Де ж Степан? – думав Ігор. Він вийшов на вулицю, заглянув у чоловічий туалет, але Степана ніде не було… Раптом Ігор почув якийсь рух за сусідніми з туалетом дверима. Він прислухався. Точно там хтось є! Ігор різко відкрив двері й застиг від побаченого

Автор

Ігор зійшов з поїзда. – Чоловіче, дайте сто гривень, на квиток не вистачає, – сказала жінка, яка підійшла до нього. – А може, краще я вам куплю закуску? – сказав Ігор, узяв жінку під лікоть і хотів підвести до буфета, але та забрала свою руку. – Відстань! А на вигляд пристойна людина, – галасувала вона … Читати далі

Андрій сів у машину й поїхав до своєї коханої Лізи. Чоловік зайшов на подвірʼя. Ліза побачила його й зразу побігла до коханого. Андрій обійняв її. – Як же ж я скучив за тобою! Думав, не дочекаюся вечора, Лізо, – зізнався він. – Я теж сумувала весь день, – вона тихо засміялася. Так добре було їй на душі від цієї зустрічі… – Давай підремонтую хвіртку, бо не закривається, – сказав Андрій. Він стукав молотком і не почув, як хтось підійшов до нього ззаду. – Доброго дня, Андрію! – почув він жіночий голос. Андрій обернувся й застиг від несподіванки

Автор

У шкільні роки Андрій був закоханий в Юлю. Місцева красуня знала, що всі хлопці на неї задивляються, була зарозуміла й зухвала. Її самовпевненість і зарозумілість прямо зашкалювала. Андрій теж був красенем, високий і вихований, але не сварливий, всіх поважав. Дівчата прямо мліли, коли він з ними розмовляв. І було кохання між Юлею та Андрієм. Красиві … Читати далі

Андрій заслаб і сидів у своєму будинку за містом сам. Його дружина Марина поїхала. Вона дзвонила, розпитувала про самопочуття Андрія, але ці дзвінки були більше для ввічливості… – Не любить вона тебе! – казала про невістку мати Андрія. – Ти слабий, а де вона? По салонах вештається і гроші твої тринькає? – Ну мамо, гроші ж у неї й свої є, – казав Андрій. – Досить про це, мамо. В сотий раз одне й те ж саме. Я й сам усе розумію! Бувай. Бережи себе… Андрій поклав слухавку, глянув у вікно і застиг від побаченого

Автор

Андрій сидів біля вікна свого величезного шикарного заміського будинку і дивився на пожовкле листя великого саду, що більше був схожий на ліс, якби не галявина з декоративними кущами й трояндами. – Оце так, Андрію Сергійовичу, а ми й повірити не могли, що таке сталося, – співчутливо говорила Галина Іванівна, яка керувала всім його будинком. – … Читати далі

Зіна з чоловіком сиділи на терасі, пили чай та насолоджувалися тишею. Раптом пролунав телефонний дзвінок. – Привіт, Зіна. Це Дмитро! Завтра приїдемо до тебе в гості. Зустрічай, – почула жінка незнайомий голос. – Який ще Дмитро? – перепитала Зіна. – Брат твій. Не впізнала чи що? Одним словом чекай нас завтра! – пояснив співрозмовник і закінчив виклик. – Хто дзвонив? – одразу запитав чоловік. – Брат мій. Дмитро, – здивовано відповіла Зіна чоловіку. – У тебе, що є брат? – витріщив очі чоловік. – В тому то й справа, що немає! – Зіна здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Автор

– Привіт, сестричко, я чула, що ви з чоловіком вже будинок добудували? Чудово, скоро будемо у вас у гостях, похвалитеся, – Зіна слухала голос сестри, але ніякої радості від її майбутнього візиту не відчувала. Сестри особливо не були близькі між собою. Різниця у віці у них була п’ять років, а в дитинстві та юності це … Читати далі

Батьки сказали Катерині, що вони всією сім’єю запрошені на весілля до давніх знайомих. Дівчина байдуже знизала плечима, абияк зібралася, причепурилася, і вирушила разом з батьками в ресторан. Дівчину, яка виходила заміж, Катерина знала, і в глибині душі була рада за неї. – Хоч хтось щасливий і коханий, – думала вона. Спочатку була урочиста частина, як і має бути, а потім заграла музика. На сцену Катерина не дивилася, від запрошень на танець відмовлялася. Раптом хтось дуже гарно заспівав. Катерина глянула на імпровізовану сцену й застигла від побаченого

Автор

Катерина та Микола навчалися в одному класі і дружили. Катерина була відмінницею, серйозною дівчинкою, завжди готовою допомогти своєму другу. А Микола навчався впівсили. Знання давалися легко, але посидючості не вистачало. Натомість він часто брав участь у шкільних виставах, дуже любив музику і грати на різних інструментах. І як грав! Гарно, віртуозно. Багато дівчат були закохані … Читати далі

Микола запросив у гості свою тітку Валентину. Сказав, що буде якийсь сюрприз. – Ну, племінничку, показуй свій сюрприз! – сказала тітка, як вийшла з поїзда. – Зараз поїдемо, – весело відповів Микола. – Тут недалеко. – А ми, наче, в бік нашого рідного села їдемо, – сказала по дорозі Валентина. – Ти зупинись, я хоч одним оком гляну на наш колишній будинок. – Добре, – загадково посміхнувся Микола. Машина зупинилася біля хати. Тітка вийшла на вулицю й ахнула від несподіванки. – А твій батько, що тут робить?! – обернулась вона до Миколи. Валентина дивилася на родичів і не розуміла, що відбувається

Автор

Микола був дуже засмучений, коли продавали хату його діда Петра Васильовича. Хлопець кожне літо був із дідусем. Бабусі Марії Іванівни не стало давно, тоді Миколи було всього п’ять років. Він її майже не пам’ятав. А згодом його почали відправляти до діда. Петро Васильович умів усе, навіть пиріжки й вареники готувати. Бабуся коли була слаба, казала … Читати далі

Олег гарненько повечеряв, і, залишивши на столі брудний посуд, подався у вітальню. Він зручно вмостився на дивані з газетою в руках і вирішив поговорити з дружиною Вірою. – Віро, ти віриш у дива? – гукнув Олег дружині. Віра подивилася на брудний посуд, перевела погляд на курочку, яка розморожувалася для того, щоб вона коханому чоловікові могла на завтра обід приготувати, і замислилася над його питанням. – Віро, ти чого мовчиш? Я ж із тобою розмовляю! Ти віриш в чудеса? – повторив своє запитання Олег. – Віро, я з ким розмовляю?! Аж тут сталося несподіване

Автор

Олег гарненько повечеряв, і, залишивши на столі брудний посуд, подався у вітальню. Вже звідти, зручно розташувавшись на дивані з газетою в руках, він вирішив поговорити з дружиною. – Віро, ти віриш у дива? – гукнув Олег дружині, яка на залишилася на кухні. Віра подивилася на брудний посуд, перевела погляд на курочку, яка розморожувалася для того, … Читати далі

Лариса Андріївна вперше в житті їхала у відпустку сама. Зазвичай вона відпочивала зі своїм сином Артемом… У купе з Ларисою Андріївною їхав симпатичний чоловік. – Приємно познайомитися – Леонід Іванович, – сказав він. Леонід Іванович розповідав Ларисі Андріївні смішні анекдоти, був галантний. Потім він відкоркував ігристе й запропонував трішки за знайомство. Лариса Андріївна раптом подумала: – А може він захоче продовжити зі мною знайомство? Але вранці Леонід Іванович несподівано зазбирався на вихід з поїзда… Лариса Андріївна визирнула у вікно вагона й застигла від побаченого

Автор

Вперше в житті Лариса Андріївна їхала у відпустку сама. Зазвичай вона відпочивала із сином. З самого дитинства, два місяці Артем був у бабусі в селі. А в серпні Лариса заїжджала до своїх батьків, вся така доглянута, міська, з гостинцями… Артема вона одразу ж перевдягала в нові шорти й футболку, і вони починали ходили з мамою … Читати далі

Микола поїхав у село до своєї бабусі Олі. Цілий день він порався по-господарству і дуже втомився. Наступного дня Микола прокинувся від смачного запаху пиріжків. Він швидко встав з ліжка, але на кухню не пішов, а вийшов на подвір’я. Микола набрав води з колодязя, вмився, розімʼявся і поспішив на кухню до баби Олі. Чоловік підійшов до дверей кухні, і раптом зрозумів, що баба Оля там явно не одна… – Мабуть сусіди зайшли в гості, – подумав Микола й відкрив двері. Він глянув хто сидів за столом і очам своїм не повірив

Автор

– Лілечко, а давай у село поїдемо, га?! – сказав Микола дружині. – До бабусі. Ох вона буде рада! Та й Андрійко давно проситься, ми ж там уже три роки не були. Ліля здивовано глянула на чоловіка. – Ти що, Миколо, зовсім чи що?! Яке село? Адже ми з Козаками домовилися, що разом у відпустку … Читати далі