Uncategorized

Андрій повертався додому з роботи. Чоловік зайшов в під’їзд, піднявся на свій поверх, тихо відкрив квартиру своїм ключем, зайшов в коридор. Раптом Андрій почув, що на кухні дружина розмовляє з тещею. – Мамо, припини. Андрій може повернутися будь-якої миті і все почує, – почув він голос дружини. Він прислухався до розмови і застиг на місці. – І що я не повинен був чути? Повторіть! – тільки й сказав Андрій, зайшовши на кухню

Автор

– Наталю, ну що за життя у вас. Вічно бракує грошей. – Мамо, нам вистачає. З чого ти це взяла? – Ну, як же? У твоєї сестри вже й квартира є, і машина у них є. Літо на морі проводять. Зауваж, ціле літо, а не десять днів. А ти навіть матері не можеш кілька тисяч … Читати далі

Наталя Федорівна навшпиньки підійшла до кімнати доньки й прислухалася. Жінка зітхнула і вирушила на кухню. Почувши якесь шарудіння, Наталя Федорівна гукнула: – Оксаночко, доню, що трапилося?! Може, чайку попʼємо, поговоримо? – Валерій завтра одружується! – сумно сказала Оксана. – Ця Світлана, фото виклала. З дівич-вечора. То вона з обручкою, то з подарунками! А я ж так сподівалася, що вони розлучаться… – Так буває, – Наталя Федорівна з жалем подивилася на доньку. – Тут слова не допоможуть. – Я все вирішила! – раптом сказала Оксана. – Я заміж вийду! – За кого вийдеш? – ахнула Наталя Федорівна. Вона не розуміла, що відбувається

Автор

Наталя Федорівна навшпиньки підійшла до кімнати доньки й прислухалася. Жінка тяжко зітхнула і вирушила на кухню… Почувши шарудіння десь у ванні, Наталя Федорівна підійшла до дверей. – Оксаночко, доню, що трапилося? – запитала вона. – Може, чайку попʼємо, поговоримо? Не тримай все в собі… – Валерій завтра одружується! – сумно сказала донька. – Я залізла … Читати далі

Ольга розлучилася з чоловіком Марком. Через рік вона вирішила поїхати у відпустку в село. Там у неї була хатина, яка залишилась від бабусі. Будинок бабусі стояв пустий і закритий. – Кілька днів на природі мені піде на користь, – вирішила жінка й вирушила в дорогу. Погода була дощова. Ґрунтову дорогу розмило. Машина Ольги застрягла. – Допомоги чекати немає звідки! – махнула рукою Ольга. – Доведеться йти пішки. Аж раптом неподалік з’явився чорний джип… З машини вийшов якийсь чоловік. Ольга глянула на нього і ахнула від побаченого

Автор

Ольга була пізньою дитиною. Мама вийшла заміж у 30 років, а батькові було вже за сорок. Особливої любові до батька не було, як після вона зізналася дочці, просто час піджимав, і хотілося сімейного затишку та дитини. Катерина та Олександр, батьки Ольги, викладали в інституті. Там їх і звела доля. З самого дитинства Ольга бачила культурних … Читати далі

Наталя Іванівна ліпила вареники, коли пролунав телефонний дзвінок. Дзвонив її внук Денис. – Бабусю, я до вас на тижні заїду, хочу у дідуся книги взяти, – повідомив Денис. – Звісно приїжджай. Чекаємо! – зраділа Наталя. Денис приїхав через два дні. Наталя дуже зраділа, млинців напекла, улюблене варення Дениса малинове дістали. Увечері Наталія Іванівна випадково почула, як Денис батькам дзвонить, і про щось розмовляє. Жінка підійшла ближче, до кімнати у якій був внук, прислухалася до розмови і застигла від почутого

Автор

Спочатку це було навіть приємно. Наталія Іванівна завжди виглядала молодшою за свої роки і подобалася чоловікам. З Андрієм Вікторовичем вони одружилися після закінчення інституту. І коли їхня донька Світлана заміж виходила, деякі жартували: – А хто тут у нас наречена? Наталю, напевно це ви? Так ви шикарно виглядаєте і на тещу зовсім не схожі! А … Читати далі

Михайло поїхав на роботу рано. Його дружина Ліда теж встала раненько. Вона вийшла на подвірʼя. Їй треба було висадити багаторічні квіти, які вона вчора купила… Поки Ліда прикидала, що й куди висадити, біля воріт зʼявилася якась незнайома жінка. – Здрастуйте, – привіталась та. – Доброго дня, – відповіла Ліда. Вона вже знала майже усіх сусідів, але цю жінку бачила вперше. – Вибачте, мені треба з Мишком поговорити, – раптом сказала незнайомка. – А Мишко на роботі, і буде тільки увечері, – здивовано відповіла Ліда. – А що ви хотіли і хто ви така? Ліда не розуміла, що відбувається

Автор

Рано-вранці Михайло поїхав на роботу. Ліда вставала разом з чоловіком, хоч у неї і відпустка, але справ у домі багато, і не тільки в домі. У цей будинок вони переїхали рік тому, а тепер все облаштовували. Здається кінця і цього краю не буде. Будинок дістався Ліді від батька недобудований. Ліда була його єдина дочка, тож … Читати далі

Олена прокинулась рано. Вона пішла на кухню і приготувала каву з молоком. Жінка вийшла на балкон. – Так зелено за вікном! – посміхнулась вона. Кахлі на балконі були прохолодними… Олена згадала про коврик, який лежав на шафі у коридорі. Вона взяла табуретку й полізла діставати коврик. Він був біля стіни за величезним тубусом. Тубус належав її, тепер вже колишньому чоловіку Владиславу. Олена почала діставати коврик, але той не піддавався. Його ніби щось тримало… Жінка потягнула сильніше і тубус покотився на підлогу. Олена злізла з табуретки, відкрила його й оторопіла від побаченого

Автор

Розлучалися Владислав з Оленою важко. Були і сварки і що завгодно. Визнавати те, що в нього є інша жінка, він не хотів до останнього. Нарешті, Владислав пішов з однією сумкою, голосно гримнувши дверима. Але свої речі з квартири, що дісталася Олені у спадщину від її бабусі й дідуся, він одразу не став забирати… …Останній місяць … Читати далі

Юля була вдома сама. Вже стемніло, а її матері Ліди все не було. Дівчинка не могла зрозуміти, що трапилося. – Мама пішла в магазин по продукти, – міркувала Юля. – Ми з нею часто ходимо туди. Але до магазину недалеко, за годину можна туди й назад сходити… Вона подивилася на годинник. – Уже чотири години минуло, – пробурмотіла дівчинка. Юля зайшла на кухню. Вона нагріла чайник, дістала з холодильника котлетку. Перекусила, попила чаю й пішла спати… Прокинулася дівчинка, коли сонце вже сяяло у вікні. Вона одразу глянула на материне ліжко й застигла від побаченого

Автор

Юля була вдома сама. За вікном було вже темно, а її матері Ліди все не було. Дівчинка поволі підійшла до столу, взяла телефон і набрала номер мами. – Телефон абонента вимкнений, – пролунав у слухавці чужий жіночий голос. Дівчинка розгублено глянула на мобільний і поклала його на стіл. Мама Юлі пішла в магазин, і все … Читати далі

Віктор прокинувся рано, зайшов на кухню. – Віро, яєчня пересмажилася! Ти що не чуєш запаху? – одразу вигукнув він до дружини, і вимкнув плиту. – Чую, ну і що, – байдуже відповіла жінка. Віктор уважно придивився до дружини і помітив, що вона дуже засмучена. – Кохана, що сталося? – захвилювався чоловік. – Ти ще смієш питати? – раптом сказала Віра. – Це ж ти у всьому винний! Це через тебе вона пішла! – Я винний? В чому? Хто пішов? – Віктор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

Автор

Віра звикла прокидатися від запаху свіжоприготовлених млинців або булочок з корицею, але цього дня щось пішло не так. Не було ні аромату свіжої випічки, не було ласкавого маминого «доброго ранку», не було і її сомої. Спочатку молода жінка подумала, що мама вийшла до магазину або в поліклініку, і, тільки-но увійшовши до її кімнати, зрозуміла, що … Читати далі

Василь прийшов додому пізно. Він відкрив двері своїм ключем й увімкнув світло у коридорі. – Юлю, Вірочко, я вже вдома! – гукнув він дружину і доньку. – Я тут зайшов по дорозі в магазин, купив продуктів, смачненького… – Василю, нам треба поговорити, – раптом зупинила його Юля, яка вийшла з кімнати. – Ходімо на кухню, Вірочка спить… Василь здивовано пішов за дружиною. – Ну, говори, що сталося? – сказав він Юлі. – Сталося дещо незвичайне, – якось дивно промовила дружина. – Ось дививсь сам… Юля простягнула чоловікові якийсь аркуш паперу. Василь швидко прочитав, що там написано і оторопів від несподіванки

Автор

Василю не любив ходити кудись зі своєю дружиною, Юлією. Він не любив свята, коли за одним столом збиралася численна рідня. Чоловік не любив дні народження друзів… Усі приходили з дітьми, і неодмінно Василь чув питання, яке його хвилювало до глибини душі: – А у вас колись нарешті спадкоємці з’являться?! – Так, Васильку, пора б уже. … Читати далі

Вікторія вперше приїхала в гості до свого коханого Андрія. Але на зупинці її чомусь ніхто не зустрів. Вікторія зустріла місцевого мешканця Петра. – Ходімо, я вам покажу, де хата покійної бабусі Андрія, – сказав він. Вони дійшли до потрібного будинку, зайшли на подвірʼя. Двері були замкнені на замок. До них через паркан зазирнула сусідка Зіна. – Петре, ти випадково не Андрія шукаєш? – запитала вона. – Ну так, його, – озвався Петро. – А ти не шукай його! – раптом сказала Зіна. – А що ж таке сталося?! – запитав Петро. Вони з Вікторією не розуміли, що відбувається

Автор

Субота. Літній серпневий день, вже вечоріло. На невеликій станції в лісі зупинилася електричка. З другого вагону вийшла симпатична жінка років сорока із рюкзаком за спиною та невеликою дорожньою сумкою в руці. Вона була у футболці бежевого кольору та легких штанах коричневого кольору, у білих кросівках та темних окулярах. Її темно-русяве волосся було підстрижене під каре, … Читати далі