Uncategorized

– Синку, ну Надя надто проста для тебе! Подивись, її мама в хустці прийшла! – Я вмовляла сина передумати, та він вчинив на власний розсуд

Автор

Коли син привів Надю – я так здивувалась. Зовсім проста дівчина, така скромна в дешевому старому одязі, наче з секонд-хенду. А ми все ж міські люди, не багатії, та й зовсім не бідні. Маємо квартиру в центрі, автівку, завжди дозволяли собі гарний відпочинок на морі, бодай раз на рік. Син мій Андрій – дуже гарний … Читати далі

Ігор повідомив дружині, що хоче розлучитися з нею. Світлана спокійно сприйняла цю новину. – Ми справді віддалилися, – тільки й сказала дружина і продовжила готувати вечерю. Повечерявши, Ігор пішов у спальню і ліг. Дружина сиділа за столом і щось писала. Ігор швидко заснув, а коли прокинувся посеред ночі, дружина все ще писала, сидячи за письмовим столом. – Ось тримай, ознайомся, – вранці Світлана простягла Ігорю якісь листки. – Що це? – здивувався він. – Якщо ти хочеш розлучення. Ти повинен виконати мої умови! – пояснила Світлана. Ігор глянув, що написала його дружина і застиг від здивування

Автор

Повернувшись з роботи додому, Ігор застав дружину на кухні, де вона накривала стіл до вечері. Він мав нелегку розмову з нею, яку він почав з фрази “Мені треба сказати тобі щось важливе”. Вона нічого не відповіла. Вже не вперше Ігор помітив пережиття в очах Світлани. Не знаючи, з чого почати, чоловік сказав прямо, що хоче … Читати далі

– Оля, ти хіба на ринок сьогодні не збираєшся? – Тамара зупинилася біля воріт сусідки. В одній руці жінка тримала відерце з яблуками, другою котила сумку на коліщатках, доверху навантажену баночками з вареннями та закрутками. – Ні, Тамаро, не збираюся, – сумно відповіла Ольга. – Занедужала чи що? – поцікавилася сусідка. – Та краще б вже занедужала, чим таке сталося, – важко видихнула Оля. Тамара здивовано дивилася на схвильовану сусідку, не розуміючи, що сталося

Автор

– Іванівно, ти хіба на ринок сьогодні не збираєшся? – Тамара Ігорівна зупинилася біля воріт Ольги Іванівни. В одній руці Тамара Ігорівна тримала відерце з яблуками, другою котила за собою сумку на коліщатках, доверху навантажену баночками з вареннями та соліннями. – Ні, Ігорівно, не збираюся, – відповіла Ольга Семенівна, задумливо дивлячись на яблука, що нападали … Читати далі

Віктор повільно йшов додому. – Що тепер буде? – крутилася в голові чоловіка лише одна думка. Він тихо відкрив квартиру своїм ключем, в коридорі його зустріла донька Наталка. – О, привіт. А ти чому так рано? – запитала Наталка. Віктор не відповідав. – Що сталося? Ти дуже дивно виглядаєш, – захвилювалася донька. – Краще присядь. Ти повинна це дізнатися від мене, – почав Віктор, і сльози покотилися з його очей. Наталка схвильовано дивилася на батька, не розуміючи, що відбувається

Автор

Коли мама повідомила Наталі, що виходить заміж та сприйняла це цілком спокійно. – Ну, виходить і виходить. Їй то, що? – думала дівчина. Тим більше, що майбутнього вітчима Наталя знала дуже непогано. То був дядько Віктор. Давній друг їхньої родини. Чоловік він був не поганий, працьовитий, а найголовніше не гульбанить, що було дуже добре. Наталка … Читати далі

Катя ледве дійшла додому. Вона так давно не втомлювалася. – Мамо, привіт! Будеш вечеряти? – запропонувала їй старша дочка. – А батько приходив? – запитала жінка, сівши за стіл. – Ні. Не було, – відповіла донька. Повечерявши, Катя попрямувала до своєї кімнати зводити черговий звіт. Тільки вона сіла, як прийшов її чоловік Андрій. – Катю! – гукнув він. – Що там? – з його голосу Катя зрозуміла, що щось сталося, і вискочила в коридор. – Біда у нас! – схвильовано сказав він. Катя здивовано дивилася на чоловіка, нічого не розуміючи

Автор

Катя ледве дійшла додому: так давно не втомлювалася. Але нічого, нічого. Залишилося трохи, якихось місяці 3 і вони закриють цю іпотеку і тоді… Тоді вона відмовиться від ведення пари фірм і хоч трохи стане легше. -Мамо, Привіт! Мий руки і йди вечеряти, – покликала її старша дочка. -Привіт сонечко! Йду йду. Яка ти в мене … Читати далі

Семен повернувся додому з роботи, як раптом у двері подзвонили. На порозі стояла його мама. – Мамо? Ти чому прийшла? – здивувався він. – Невже не можна просто прийти? – відповіла Валерія Іванівна. – Звісно можна, – усміхнуся Семен і запросив матір на кухню. – Зробити чаю? – Не відмовлюся, – відповіла жінка. – А я бачу Жанночки і дітлахів ще немає? – зауважила Валерія Іванівна. – Скоро мають повернутися, – відповів Семен. – Чудово! Значить не завадять нам обговорити одну делікатну справу, – підозріло сказала Валерія Іванівна. – Яку ще справу? – здивувався син. Але Семен навіть уявити не міг, про яку таку “справу” зібралася говорити його мати

Автор

– Невже не можна просто прийти в гості? – обурився Семен. – Так я просто й прийшла, – Валерія Іванівна підібгала губи. – Ось! Пий чай і радій, що у твого сина все гаразд! – А я рідію! Знаєш, синку, як я радію? Сяю від щастя! – закивала Валерія Іванівна. – І за тебе радію, … Читати далі

– Олю, ти б щось інше на мамин ювілей одягла, – сказав Ігор дружині. – А що не так з моєю сукнею? – здивувалася жінка. – По-перше, вона чорна і зовсім не святкова, – зітхнув чоловік. – А по-друге – всі почуватимуться незручно… – Радосте ти моя, мені в ній зручно! – сказала Ольга. – І коштує, до речі, чимало… – Ось саме так! Знову Аліна з Наталею будуть заздрити, – сказав Ігор. Його сестра і дружина брата дуже заздрили Олі і частенько через це посиденьки закінчувалися сварками… – Ну, знаєш! – фиркнула Ольга. – У мене всі речі хороші… На свято вони приїхали у призначений час. Гості розсілися по місцях. І тут почалося

Автор

– Олю, ну ти б щось інше на мамин ювілей одягла, – сказав Ігор. Він похмуро дивився на дружину, одягнену в нову чорну сукню до підлоги, без рукавів і з великим вирізом. – А що не так з моєю сукнею? Жарко ж! – здивувалася молода жінка. – По-перше, вона чорна і зовсім не святкова, – … Читати далі

Історія про залицяння і жіночу гідність

Автор

Якось зі мною загравав один симпатичний чоловік. І запросив до ресторану. У такій от формі: — Знаю одне затишне місце, там дуже смачно готують. Ходімо завтра? Рахунок — навпіл. — Звісно, — відповіла я. І пішла. Поїла, випила, заплатила половину рахунку. А після того гарного вечора симпатичний чоловік почав натякати, що було б непогано продовжити … Читати далі

Михайло сам годував свого синочка Андрійка, прав пелюшки та сорочечки, дуже оберігав свою красуню Ірину. Дружина з Ірини була така собі. Коли чоловік ішов на роботу, вона відносила малюка матері і сестрі. – Не дає мені Андрійко справи робити, – казала вона і йшла. Ірина з’являлася пізно ввечері, а то й під ранок і ще й весела! Михайло приховував від усіх її поведінку, але село, є село, тут усі все знають. А якось Михайло прийшов з роботи і знайшов на столі записку. Він прочитав її і аж присів від несподіванки

Автор

Ганна все життя жила у своєму селі, що розкинулася на березі невеликої річки. Скільки себе пам’ятає Ганна і дівчинкою і зараз у віці, діти завжди влітку хлюпаються і купаються в річці, тільки вереск та крики стоять над рікою. Хата Ганни стоїть на березі і вікнами дивиться на річку, видно міст, через який зараз їдуть машинами, … Читати далі

– Людочко, пробач! – жалілася Ірина Василівна невістці. – Ми не хотіли! І взагалі, воно саме! Голосіння свекрухи, яка прийшла о пів на одинадцяту вечора, вразили б будь-яку невістку. – А що сталося? – нічого не розуміючи, спитала Люда. – Ми ж ненадовго відійшли, – плачучи, продовжила голосити Ірина Василівна. – На річку пішли, – вставив слово її чоловік Андрій Іванович. – Ну, годинок на п’ять, але ж не більше! – Ірина Василівна зупинила чоловіка. – А воно ж… – Людо, невісточко, пробач нас! Ми не хотіли! – закивав Андрій Іванович. – Саме воно якось сталося! – Мамо, тату, а що трапилося? – вийшов до батьків Петро. Він не розумів, що відбувається

Автор

– Людочко, пробач! Ми не хотіли! Ми випадково! І взагалі, воно саме! Голосіння свекрухи, яка прийшла о пів на одинадцяту вечора, вразили б будь-яку невістку. – А що сталося? – нічого не розуміючи, спитала Люда. – Ми ж ненадовго відійшли, всього на пару годин, – плачучи, продовжила голосити Ірина Василівна. – На річку пішли, – … Читати далі