Uncategorized – Сторінка 1369

Ольга збирала сумки і плакала. Вранці чоловік повідомив, що покохав іншу, а Олі не місце у його квартирі. Раптом у двері подзвонили. – Напевно Сашко передумав, – зраділа Ольга. Але на порозі був не чоловік, а свекруха. Антоніна Вікторівна зайшла і побачила сумки в коридорі. – Розбирай валізи, – раптом сказала вона. – Сашко мене покинув. І сказав, щоб я забиралася з його квартири, – схлипнула Оля. – Та знаю я! Ось тримай, – свекруха поклала на стіл якусь папку. Оля відкрила її і застигла від побаченого

10 Квітня, 2025 Автор Романович

В очах потемніло, і голос чоловіка, як завжди спокійний і неквапливий, почав лунати звідкись здалеку. -Я нарешті дізнався, що таке справжнє кохання. І не треба дивитися на мене такими очима. Дочку я виростив, з іпотекою їй допоміг, маю право. Ти не безпорадна дівчинка, живи собі як жила. Тільки без мене. Оля сфокусувала погляд на чоловіка … Читати далі

– Мамо, ти чому на подвір’ї сидиш? Темно вже! – спитала Люба. – Катьку чекаю, – відповіла Віра з ображеним обличчям. – Мамо, яку Катьку? Тітку Катю? Ти її ніколи так не називала, – здивувалася донька. – Тепер називаю, – вигукнула Віра. – Мамо, ти що, з нею посварилася? – здивувалася Люба. – Сказала вона мені дещо. Але я знайшла документ, який доводить, що я правду кажу, а не вона, – раптом сказала Віра Іванівна. – Ось подивись. Люба взяла потемнілий від часу листок, глянула в нього і застигла

10 Квітня, 2025 Автор Романович

– Мамо, мамо, ти чому все на ґанку одна сидиш? Іди до нас чай пити. Вечір вже, холодно стає, – сказала донька до Віри. – Катьку чекаю, – відповіла Віра з ображеним обличчям. – Ще посиджу, третій день на неї чекаю. – Мамо, яку Катьку? Тітку Катю чи що? Ти її ніколи так не називала, … Читати далі

Макар уважно роздивився майбутнього зятя, все у нього розпитав, а коли зрозумів, що у Ярослава крім краси і розуму немає за душею нічого, прийняв рішення, що він – не пара їхній Насті. – Синку, ти хороший чоловік, і я навіть впевнений, що в майбутньому ти станеш гарним лікарем, але я за тебе доньку свою не віддам, – прямо сказав він Ярославу. – Батьку, ви що, і справді вважаєте, що гроші є найважливішими? Тоді мені вас шкода. Я вашу Настю щиро люблю, і вона мене теж, а ви готові зіпсувати їй життя тільки тому, що у мене нема так багато грошей як у вас, – з сумом сказав Ярослав. – Ти, синку, ще молодий, щоб все зрозуміти

9 Квітня, 2025 Автор Романович

– Не для того я ростив нашу єдину донечку, щоб зараз її віддати заміж за цього пройдисвіта, – твердо заявив Макар. Марія знала, що якщо чоловік вже прийняв рішення, то його нічого не в силі змінити, тому обійняла Настю і плакала разом з нею. Макар і Марія були чи не найбагатшими людьми в селі. Чоловік … Читати далі

У Каті не стало тітки. Дівчина вирішила поїхати у її квартиру, навести там порядок. Катя прибрала в кімнаті, перебрала речі. Раптом погляд дівчини впав на старий, дубовий буфет. Катя підійшла до нього ближче. На полицях стояли кришталеві фужери, порцелянова супниця та кілька керамічних фігурок, а в самому кутку була якась скринька. Катя відкрила її і побачила старовинну золоту підвіску, і якийсь листок, на якому було написано всього два слова: «Допоможи сусідові». Дівчина здивовано дивилася на записку, нічого не розуміючи

9 Квітня, 2025 Автор Романович

Невеликий, старенький двоповерховий будинок стояв на околиці маленького містечка. У дворі був дитячий майданчик, лавочка для стареньких, між залізних перекладин натягнуті мотузки для білизни. Адже балконів у цьому будинку не було. У двох під’їздах шістнадцять квартир, за будинком густа лісосмуга, що заросла, а за нею – залізниця. Ось у цьому будинку Катя і отрмала онокімнатну … Читати далі

Ольга збирала сумки і плакала. Вранці чоловік повідомив, що покохав іншу, а Олі не місце у його квартирі. Раптом у двері подзвонили. – Напевно Сашко передумав, – зраділа Ольга. Але на порозі був не чоловік, а свекруха. Антоніна Вікторівна зайшла і побачила сумки в коридорі. – Розбирай валізи, – раптом сказала вона. – Сашко мене покинув. І сказав, щоб я забиралася з його квартири, – схлипнула Оля. – Та знаю я! Ось тримай, – свекруха поклала на стіл якусь папку. Оля відкрила її і застигла від побаченого

9 Квітня, 2025 Автор Романович

Андрій привіз сина в гості до сестри дружини Олени. Він сів за стіл і взяв пиріжок, який спекла Олена. – Ти вибач за таке питання, – сказав Андрій. – А куди в тебе чоловік подівся? – Та що тут розповідати… Добре жили ми, діти он народились. А потім його не стало, – Олена відвернулася до вікна. Було видно, що їй важко. А через три дні Андрій знову поїхав у село. Олена якраз вивішувала одяг на вулиці, коли він зайшов у двір. Вона, як побачила, що в нього в руках, то так і ахнула

9 Квітня, 2025 Автор Романович

Андрій посадив сина в машину. Маленький Олежик надув губки й насупився. -Ну потерпи, ти ж чоловік, – батько ласкаво погладив сина по маківці. – П’ять годин і будемо на місці. Ти ж пам’ятаєш тітку Олену? Олежик заперечливо похитав головою. -Пам’ятаєш, ми торік у село їздили? Було чудово, смажили картоплю в багатті і ставили намет на … Читати далі

Ти ж сам казав, що вона тобі не рідна мама. Я розумію, що ситуація серйозна, але ж не везти її до нас додому, глянь, яка вона брудна. Для цього є спеціальні заклади, – шипіла на вухо Лариса, яка назвала себе нареченою Андрія, і яка приїхала разом з ним. Людмила Вікторівна все розуміла – діти вирішили відвезти її у притулок для літніх людей. Не хотілося покидати рідний дім, але що поробиш. Андрій і справді був їй не рідним, а інших родичів у старенької не було. У важких роздумах Людмила Вікторівна зайшла в хату, і як наказав син, вона стала збирати лише найнеобхідніше. Деякі речі, які довелося залишити, але які були дорогі її серцю як пам’ять, вона брала у руки, цілувала і плакала. – Мамо, ти збирайся, а я відвезу Ларису і повернуся за тобою, – сказав Андрій і завів машину

9 Квітня, 2025 Автор Романович

– Ти не можеш тут жити, мамо, тому збирайся. У нас інших варіантів просто немає, – сухо і спокійно сказав Людмилі Вікторівні син і наказав брати з собою лише найнеобхідніші речі. У її сусідів трапилася біда, була пожежа, і вогонь та дим перекинулися і на дім Людмили. Будинок вцілів, вогонь швидко погасили, але жити в … Читати далі

— Знаєш, коли у мами гості, вона замикає мене в кімнаті, — продовжив Сашко. — Іноді на цілий день. Каже, що я їй усе псую. Що я тягар.

9 Квітня, 2025 Автор Романович

Вікторія поправила білий халат і вкотре перевірила вміст візка. Ранковий обхід завжди починався однаково – з перевірки всього необхідного для робочого дня. — Віка, там у третій палаті вередує новенький, — гукнула санітарку медсестра Наталія Петрівна, проходячи повз. — Може, поговориш із ним? Тобі завжди вдається знайти підхід до найскладніших дітей. Вікторія кивнула і попрямувала … Читати далі

– Рідні люди голодують, а ти купуєш квартири! – Обурювалася мати

9 Квітня, 2025 Автор Романович

– Донькам дістанеться по двокімнатній квартирі, а Віктору – наша трикімнатна. Він же за нами в старості наглядатиме, – сказав Михайло Петрович, дивлячись у вікно на сніг, що падав. Віра Олександрівна мовчки кивнула, продовжуючи перебирати фотографії у старому альбомі. На пожовклих знімках усміхалися їхні діти: Настя з двома кісками, Вітя з розбитим коліном, маленька Даша … Читати далі

Іван зварив наваристий борщ, пообідав і вийшов на подвір’я. – Огірки треба позбирати! – згадав чоловік і, взявши кошик, попрямував до теплиці. – Так, важко без тебе Маріє, і сумно, – думав чоловік, йдучи на город. Чоловік дійшов до теплиці, зайшов всередину, як раптом помітив, що огірків на кущах, значно поменшало. – Дивно, – подумав він. Несподівано в самому кінці теплиці Іван почув якийсь шорох. Чоловік підійшов, глянув за стелаж і застиг від здивування

9 Квітня, 2025 Автор Романович

Іван Андрійович блаженно примружився на сонечку. Який прекрасний літній ранок! Як весело співають пташки! Навіть сум за коханою дружиною, Марією Вікторівною, відійшов на другий план. Іван Андрійович із задоволенням оглянув своє господарство та задоволено видихнув. “Ось, Марійка, дарма ти переживала. Все в мене справно: і двір, і садок, і город! Та й дім, дай Боже, … Читати далі