Uncategorized

Ольга з Іваном приїхали на поминки сина, але було вже запізно – все вже закінчилося. Поховали сина поряд з його дружиною Оленою. Вони їхали разом в тій машині… Ольга з чоловіком трохи посиділи за столом, помʼянули сина й невістку і вже збиралися йти, як раптом на порозі зʼявилася тітка покійної Олени. – А дівчинку ви хоч заберете? – раптом запитала вона. – Мені вона не потрібна. Звідкись з-за її спини вийшла маленька білява дівчинка. Ольга глянула на неї й ахнула

Автор

Звістка про те що не стало сина прийшла до них із запізненням… Втім, як і всі ті рідкісні новини, які він іноді надсилав батькам… Так вже сталося, що про життя сина вони не знали майже нічого. Коли приїхали Іван Вікторович та Ольга Василівна, поминки вже закінчилися. Поховали їх сина поряд з його дружиною Оленою. Вони … Читати далі

До баби Тані в село приїхав дорослий онук. – О, Боже, це ти Іванко! – гукнула бабуся, як побачила його на подвірʼї. – Як же ти вчасно! Допоможеш мені картопельку підгорнути? – Звісно, бабусю! – кивнув Іван. Зранку внук пішов на город, а коли прийшов на обід, то був задоволений і веселий. – Ти чого це такий веселий? – підозріло запитала Тетяна. – Та я з сусідкою говорив. – Та ну тебе, – буркнула бабуся, згадавши свою пʼятдесятирічну сусідку. – Знайшов з ким розмовляти. – Вона чудова, бабусю. Ми з нею ввечері домовилися погуляти! Тетяна застигла й ошелешено дивилася на внука

Автор

До баби Тані в гості в село несподівано приїхав з міста дорослий онук. -О, Боже, це ти Іванко! – гукнула бабуся, як побачила його на подвірʼї. – Як же ж ти вчасно з’явився! Пора картопельку вже ж підгортати, а в мене, як на гріх, спину прихопило… Не те щоб сапою махати, так я ходжу абияк. … Читати далі

Світлана шила чергове замовлення, коли до неї зайшла мама. – Доню, у моєї колеги дочка заміж виходить, хочуть у тебе замовити сукню. Візьмешся? – запитала мама. – Ні, роботи багато, – відмовилася донька. – Може все таки візьмеш? – наполягала мама. – Ну не можу ніяк, – сказала Світлана. – Ну добре, – відповіла мама і пішла. Наступного дня мама знову зайшла до Світлани, вона була вся схвильована. – Що сталося? – занепокоїлася донька. – Біда. Біда сталася, – відповіла мама. Світлана здивовано дивилася на маму, не розуміючи, що відбувається

Автор

– Доню, у моєї колеги Ольги Сергіївни дочка заміж виходить, хочуть у тебе замовити весільну сукню. Візьмешся? – Ні, мамо, роботи дуже багато, нічого не встигаю. Нехай іншого майстра пошукають. – Вона тільки до тебе хотіла, дуже ти шиєш добре, всі тебе радять. – Ну не можу ніяк. – Ну добре. Засмутяться, звичайно, але що … Читати далі

Ірина прийшла додому пізно. – Іро, до тебе подруга приходила! – крикнула з кухні мати. – Яка ще подруга? – здивувалась Ірина. – Не знаю. Я бачила її вперше. Руденька, така, з довгим волоссям. Вона залишила тобі чорну блузку. Я поклала її на твоє ліжко. – Блузку? – Ірина здивовано дивилася на матір. – Мою? – Твою, твою. Чорну блузку, з блискітками. – Дивно… – Ірина недовірливо глянула на матір і пішла у свою кімнату. Дівчина відкрила двері в кімнату, глянула на ліжко й ахнула! Вона вискочила з кімнати з білим обличчям і блузкою в руках

Автор

Ірина прийшла додому пізно. -Іро, до тебе подруга приходила! – крикнула з кухні мати. -Яка ще подружка? – здивувалась Ірина. -Не знаю. Я бачила її вперше. Руденька, з довгим волоссям. Вона передала там тобі якусь річ… -Яку ще річ? -Твою чорну блузку. Я поклала її на твоє ліжко… -Чорну блузку? – Ірина зазирнула на кухню … Читати далі

Люба зупинилася біля будинку сестри і довго сиділа в машині. Заспокоївшись жінка піднялася до квартири Насті, щоб забрати синочка. – Люба ти чому не відповідаєш? – почала обурюватися Настя з порога. – Я ж переживаю, чому тебе довго немає. Але побачивши заплакане обличчя сестри, Настя одразу замовкла. – Щось сталося? – вже тихо продовжила Настя. – Сталося. Все сталося, сестричко, – крізь сльози сказала Люба. Настя здивовано дивилася на сестру, нічого не розуміючи

Автор

Люба тихеньку колисала синочка, який все ніяк не хотів засинати і вередував. – Ну, що ти Дмитрику не спиш. Якщо мама хвилюється, це до тебе жодного стосунку не має. Але семимісячний Дмитрик ніяк не засинав і, напевно, разом з мамою чекав батька, що спізнився. Минуло два роки відколи Люба вийшла заміж за Миколу, який довго … Читати далі

Іван насмажив картоплі, відкрив баночку огірочків. Сьогодні рік, як не стало його Олени. Раптом у двері постукали. – Ти прийшла, – усміхнувся чоловік, побачивши на порозі сусідку Віру, і запросив до столу. Посиділі, помовчали, згадали Олену. Раптом Іван дістав з кишені якийсь конверт. – Віро, цей конверт дала мені Олена перед тим, як її не стало, – пояснив Іван і простягнув конверт Вірі. – Але це ж тобі, – здивувалася Віра. – Ти читай, і все зрозумієш, – тихо сказав Іван. Віра відкрила конверт, прочитала  і ахнула

Автор

Зять обіцяв приїхати за Вірою Іванівною у суботу вранці. Жаль з дачі їхати, але вже кінець жовтня. Воду відключили, час і додому. – Ві-і-ра! Віра Іванівно, ти вдома?, – сусід по дачі Іван Петрович постукав у двері.  – Заходь, Іване, тут я ще. Речі збираю, зять за мною післязавтра обіцяв приїхати. Насварить мабуть знову, що … Читати далі

У Тані не стало мами. Після прощання жінка вирішила, поїхати у квартиру мами та навести там порядок. Тетяна помила підлогу, перебрала речі мами, і вирішила розібратися з документами. Вона взяла папку, де лежали всі важливі бумаги. Раптом Тетяна помітила якийсь лист, який мама залишила їй. Таня взяла його прочитала і ахнула. – Як вона могла приховувати це від мене? – тільки й подумала Тетяна

Автор

У Тані не стало мами. Жінка не витримала зради чоловіка і танула на очах. Віктор пішов із сім’ї сім років тому. Але Ніна так і не змирилася із зрадою коханої людини. Після того, як не стало мами, Таня знайшла листа, який вона залишила доньці. «Доню, я вибачила твого батька. Я йду в інший світ. Душа … Читати далі

Лариса вийняла з багажника таксі сумки, і  набрала номер доньки. – Мамо, що сталося? – пролунав із трубки голос Олени. – Не хвилюйся, все добре, – заспокоїла її мама, – Я тут до вас у гості приїхала. Сюрпризом, так би мовити. Але в квартиру не можу потрапити. – Зараз спустимося, – сказала Олена. За хвилину донька та внук радісно обнімали Ларису. – А Віктор де? – здивувалася Лариса, не побачивши зятя. – Мамо, краще присядь. Я зараз все поясню, – відповіла Олена. Лариса схвильовано дивилася на доньку, приготувавшись до найгіршого

Автор

Лариса Сергіївна, розвантаживши з таксі п’ять важких сумок, нерішуче тупцювала біля під’їзду. Двері були зачинені. Вона розгублено озиралася на всі боки, не знаючи, що робити. “Ось, не розумна!” – сварила вона себе. – “Сюрприз! Сюрприз! А якщо їх вдома немає?” – Вона глянула на свої сумки. – “Куди я з цим? Треба було все-таки зателефонувати.” … Читати далі

– Мамо, ти чому на подвір’ї сидиш? Темно вже! – спитала Люба. – Катьку чекаю, – відповіла Віра з ображеним обличчям. – Мамо, яку Катьку? Тітку Катю? Ти її ніколи так не називала, – здивувалася донька. – Тепер називаю, – вигукнула Віра. – Мамо, ти що, з нею посварилася? – здивувалася Люба. – Сказала вона мені дещо. Але я знайшла документ, який доводить, що я правду кажу, а не вона, – раптом сказала Віра Іванівна. – Ось подивись. Люба взяла потемнілий від часу листок, глянула в нього і застигла

Автор

– Мамо, мамо, ти чому все на ґанку одна сидиш? Іди до нас чай пити. Вечір вже, холодно стає, – сказала донька до Віри. – Катьку чекаю, – відповіла Віра з ображеним обличчям. – Ще посиджу, третій день на неї чекаю. – Мамо, яку Катьку? Тітку Катю чи що? Ти її ніколи так не називала, … Читати далі

Олена закривала чергову банку огірочків, як раптом жінці здалося, що на неї хтось дивиться, потім ніби підлога рипнула, та двері в кімнату прочинилися. – Протяг мабуть. Потрібно подивитися, може Павло з роботи приїхав і ворота відчиняв, – подумала Олена. Вийшла – на подвір’ї нікого. Виглянула за хвіртку, і застигла на місці. Вдалині, в самому кінці їх вулички Олена помітила знайомий силует. – Ну, не може ж цього бути! – тільки й вигукнула вона

Автор

Олена закривала огірки, а думки її скакали з одного на інше. Треба покласти якнайменше солі в розсіл. Павло любить картоплю з солоними огірками, але солі багато йому не можна. У вихідні діти та онуки будуть, малосольних спробують, мають же просолитися. Раптом Олені здалося, що на неї хтось дивиться, потім ніби підлога рипнула, та двері в … Читати далі