Uncategorized

Ігор сидів на кухні, і дивився у вікно. Його Оленка обіцяла приїхати ще декілька днів тому, а її все не було. Біля хвіртки майнули фари. – Оленка! – вигукнув Ігор іі побіг до воріт. Але з дверей автобуса, що відчинилися, йому назустріч вискочила якась жінка. – Я думала подзвонити, але таке по телефону не можна, біда, сталася біда, – жінка обіймала Ігоря, а він стояв і не розумів, що відбувається. – Ось, – жінка дістала зі своєї сумки згорнутий двічі аркуш паперу і подала Ігору. Чоловік взяв лиса, відкрив, прочитав і застиг на місці

Автор

Ігор зіщулився, підняв комір і зробив крок назад, углиб зупинки. Був сильний вітер, що аж на обличчі чоловіка виступали сльози. Втім, тут на порожній зупинці Ігор міг і пустити скупу чоловічу сльозу. Олена мала повернутися до нього три тижні тому. Щопонеділка, як на посту, стояв невисокий, худий чоловік тридцяти восьми років на кінцевій автобусній зупинці. … Читати далі

Андрій смажив собі омлет, коли в двері подзвонили. На порозі стояла його сестра. – Привіт, а я неподалік була, вирішила в гості зайти, – усміхнулася Світлана. – Привіт, проходь, – запросив сестру Андрій. Світлана пройшла на кухню. – А Марійка де? В магазин пішла? – здивувалася вона, не побачивши жінки брата. – Не знаю, – тихо сказав Андрій. – В сенсі не знаєш? – запитала Світлана. – Нема її, – обережно сказав Андрій. – Як нема? Ти що таке говориш? – Світлана дивилася на брата, не розуміючи, що відбувається

Автор

– А де Марійка? – Запитала Світлана брата. Вона забігла в гості нарешті. Вже місяць не бачила Андрія. Зазвичай у такий час вони вже були вдома. – Не знаю… – В сенсі не знаєш? – здивувалася сестра. – Вона вже тиждень тут не живе. Надула губи, зібрала речі та пішла кудись! – ображено сказав Андрій. … Читати далі

Микита зайшов на кухню у квартирі діда Василя. Зі старим вони познайомились випадково і той запросив хлопця зайти в гості. На столі стояли тарілки з ковбасою, сиром, ваза з цукерками, а дід розливав чай. – Сідай! – строгим голосом сказав господар. – Я, Микито, один живу. Дочка з чоловіком та онуками в Німеччину поїхали. Микита узяв хліба, шматочок ковбаси. Зʼїв, потягнувся за іншим. – А ти начебто не місцевий? – продовжив хазяїн. – Ти сам звідки? – З Михайлівки. – Звідки? – старий навіть підвівся. – З Михайлівки… – Цього не може бути! – тільки й сказав дід Василь

Автор

Вже вечір наближається, а він так і не вирішив, де ночуватиме. Микита приїхав вступати в інститут. За вісімнадцять років він нічого окрім свого села та районного центру не бачив. А тут обласне місто з величезними будинками та барвистими магазинами! Хіба з їхнім районним центром порівняєш?! У червні він закінчив одинадцять класів. Півтора місяці працював із … Читати далі

Орест запросив свою сестру Софію у дорогий ресторан. Він вирішив з нею серйозно поговорити. – Привіт, братику, – сказала Софія і сіла за стіл. Орест серйозно глянув на сестру. – Привіт, – сухо сказав він. Софія глянула на пустий стіл. – А чому ти нічого не замовив? – здивовано запитала вона. – Ну чому ж? Замовив! Але сьогодні це буде дещо дуже особливе! – сказав Орест. У Софії очі засяяли в очікуванні сюрпризу! До них підійшов офіціант і поставив на стіл невелику коробку. Софія здивовано глянула на неї, відкрила коробку й ахнула

Автор

Орест їхав у село, де народився, виріс і де й досі жила його мама. Він намагався їздити до матері не рідше одного разу на місяць, частіше просто не виходило. Але цей день був винятком. Цього дня Орест та його родина незважаючи на справи та турботи, у будь–якому разі їхали у село. Бо цього дня був … Читати далі

Андрій прийшов додому пізно. Він тихо відкрив двері своїм ключем і зайшов у коридор. – Ольга і донька вже точно сплять, – подумав він, як раптом помітив, що на кухні горить світло. Андрій здивовано пішов вперед і несподівано зачепив щось у темряві. Він увімкнув світло і ахнув! На підлозі стояли дві зібрані валізи з його речами. Він швидко зайшов на кухню й оторопів. За столом, заплакана, сиділа його дружина Ольга! Вона глянула на Андрія і відвернулась до вікна. – Я все знаю… – тільки й сказала Ольга.

Автор

Андрій з’явився у житті Марини рік тому. До цього в неї було кілька стосунків, але на них поставлений хрест, і навіть згадувати про тих горе–шанувальників дівчина не хотіла. А гідного чоловіка вона все ніяк не могла зустріти. Знайомі дивувалися, що така самостійна, вродлива дівчина і досі одна, а їй незабаром двадцять п’ять. Освічена, має престижну … Читати далі

Дмитро їхав на зустріч з колишньою дружиною. Марія нарешті вирішила відмовитися від частки в його бізнесі, але сказала, що є якась умова, тому треба зустрітися. – І що за умова? – думав чоловік дорогою на зустріч. За кілька годин Дмитро приїхав у призначене місце, де його вже чекала колишня дружина. – Ну що підпишемо все? – сказав чоловік. – Зачекай, ще встигнемо. Я відмовлюся від своєї частки, тільки якщо ти виконаєш моє прохання, – відповіла Марія і простягла якийсь листок. Дмитро взяв його, швидко прочитав, і застиг від здивування

Автор

Діловий та зайнятий до межі своїм бізнесом Дмитро Микитенко, чоловік тридцяти п’яти років, поспішав на вокзал. Часу до відправлення було достатньо: він спеціально виїхав трохи раніше, щоб дорогою обміркувати все докладно. Його колишня дружина Марія приїхала з Канади, цього разу сама, без свого Сергія, з яким вона відбула за кордон два роки тому після розлучення. … Читати далі

Наталя прибирала зі столу у літній альтанці, як раптом дзенькнув телефон її чоловіка Дмитра. Втомився сьогодні її чоловічок! Після ситної вечері він солодко спав прямо на гойдалках у саду. Наталя взяла телефон Дмитра в руки… Повідомлення надійшло від абонента з дивним ім’ям – Мрія. Наталя відкрила повідомлення і аж присіла від несподіванки. «Коханий, дякую за чудові слова, за твою ласку, та ніжність», – прочитала вона. Жінка не вірила своїм очам

Автор

Наталя прибирала зі столу у літній альтанці після вечері, як раптом дзенькнув телефон її чоловіка Дмитра. Втомився сьогодні її чоловічок, останнім часом його бізнес розвивався семимильними кроками. З роботи чоловік приходив дуже виснажений. Ось і зараз після ситної вечері він солодко заснув просто на гойдалках у саду їхнього величезного будинку. – Бідненький мій, – з … Читати далі

Надія мила вікна, коли в дверях зʼявився її чоловік Віктор. В руках у нього була велика картата сумка. Віктор прямо в черевиках зайшов у кімнату і почав збирати свої речі. Надія очі вирячила від здивування! Вона стояла і дивилася на все це, витираючи мокрі руки кухонним рушником. Віктор брав футболки, шкарпетки й штани з полиці і, не дивлячись кидав у сумку. – Вікторе, та скажи хоча б що трапилося?! – не витримала вона. Надія не розуміла, що відбувається

Автор

Надія мила вікна, коли в дверях зʼявився її чоловік Віктор. В руках у нього була велика картата сумка. Віктор прямо в черевиках зайшов у кімнату і почав збирати свої речі! Надія очі вирячила від здивування! Вона стояла і дивилася на це все, витираючи мокрі руки кухонним рушником. Віктор брав футболки, шкарпетки й штани з полиці … Читати далі

Таня поверталася додому з повними сумками продуктів. Завтра до них мають приїхати гості. Жінка відкрила двері своїм ключем і зайшла в квартиру. – Мамо, нарешті ти прийшла, – донька зустріла її в коридорі зі сльозами на очах. – Там тато… – Що тато? – захвилювалася Таня. – Я не знаю, що відбувається. Тобі краще самій все побачити, – схлипнула донька. Тетяна поставила сумки, і не роззуваючись кинулася у спальню. Жінка відкрила двері, побачила Андрія і застигла на місці. – Що відбувається? – тільки й промовила Тетяна

Автор

Таня поверталася додому з повними сумками. Попереду Новий рік, купа вихідних, гості. Треба ще всім родичам чоловіка купити маленькі подарунки, суто символічні дорослим та солодкі дітям. Треба звичайно раніше готуватися, але як завжди немає часу. Усі ми залишаємо на потім. Своїх родичів у Тані не було, мами не стало два роки тому, брата не стало … Читати далі

Федір прокинувся рано, дуже хотілося пити. – Віра, кохана, дай води, – гукнув чоловік. Відповіді не було. -Віра, не чуєш чи що? Дай води! – повторив Федір. І знову мовчання. -Ну, Віра, що тобі шкода чи що? – вже жалісливим голосом сказав чоловік. Знову тиша. Федір підвівся з ліжка і поплентався на кухню. Налив собі води, почав пити, як раптом помітив, що на столі лежала якась записка. Чоловік підійшов до столу, взяв листок, прочитав і застиг. – Боже, що я наробив, – тільки й вигукнув він

Автор

Федір прокинувся з важкою головою, дуже хотілося пити. -Віра, дорога, дай води, – гукнув чоловік. Відповіддю йому була тиша. -Віра, не чуєш чи що? Дай води! – повторив Федір, не отримавши відповіді. І знову мовчання. -Ну, Віра, що тобі шкода чи що? Мовчить… Федір насилу підвівся з ліжка і поплентався на кухню. Налив собі води, … Читати далі