Uncategorized

Олена поїхала в гості до своєї бабусі. Вона вийшла з автобуса і пішла дорогою до села. Сумки з гостинцями були важкими, тому доводилося зупинятися і ставити їх на землю. Бабусин будинок Олена знайшла одразу – в селі мало що змінилося. Будиночок в бабусі гарний, акуратненький такий, з парканчиком довкола. На подвір’ї курочки, грядки, все доглянуто, прибрано. Олена відкрила хвіртку і з сумками в руках зайшла на подвірʼя. На ґанок вийшла старенька жінка, глянула на Олену і раптом побігла назад у хату! Олена не розуміла, що відбувається

Автор

Олена, студентку другого курсу інституту, була відправлена ​​до бабусі в село. Батьки збиралися у відпустку, а її одну вдома не залишали після останньої студентської вечірки в квартирі. Не довіряли. Добряче вони погульбанили були з друзями. Мама хапалася за голову від кількості сміття, а тато сварився, що по всій квартирі стояв неприємний запах. – Не соромно, … Читати далі

На весіллі Івана й Таїсії гуляло все село. Іван від щастя був на сьомому небі. Наречена теж раділа, що все так вийшло. Після весілля молодята поїхали жити у місто. Іван влаштувався на роботу, вони винайняли квартиру. У них народилася донечка. – Таїсія, дивися донька яка у нас красуня! – казав Іван. – Твоя копія. Вся в маму! Таїсія тільки сумно усміхалася. Вона дивилась на доньку і їй було не по собі. Адже Іван не знав правди! Він не знав таємницю Таїсії

Автор

Проживши з чоловіком майже тридцять сім років, Таїсія зрозуміла через роки, що кохання – це турбота один про одного, взаєморозуміння, підтримка, розуміння з півслова та переживання через його неприємності. Зараз у неї немає ближчої й ріднішої людини за чоловіка, а Іван досі впевнений, що заміж вона вийшла за нього через кохання, хоча й було зовсім … Читати далі

Вікторія мила посуд, коли з роботи повернувся чоловік. – Кохана, дзвонила моя мама. У них з батьком в суботу річниця весілля. Нас запросили, – повідомив Дмитро. – Так, я пам’ятаю, – усміхнулася дружина. Подивившись на Вікторію, Дмитро почухав голову і сказав спантеличено: – А я й забув. Треба б подарунок якийсь купити. Віктрія загадково посміхнулася: – Сам не купуй нічого. Я сама зроблю сюрприз. Дмитро задоволено усміхнувся і пішов дивитися телевізор, але він ще не підозрював, чим обернться цей “сюрприз”

Автор

Віка зібрала речі сина та свої в одну валізу. “Решту пізніше заберу” – з сумом подумала вона і попрямувала до виходу. **** – То який сюрприз на мене чекає? – весело запитав Дмитро, милуючись точеним профілем своєї дружини. Вони їхали до його батьків, на річницю їхнього весілля. Було видно, що Віка хвилюється. Вона постійно смикала … Читати далі

Ганна прокинулася рано, сьогодні вона збиралася відвідати сина. Купила цукерок, які він любив і поїхала на могилку. – Привіт, синку! Дивлюсь у тебе чисто. Бабуся казала, що приходила, – вона почала протирати пил. – Сьогодні мені снилося, як ти пішов до школи, – на очах жінки з’явилися сльози. – А тобі вже ніколи не піти до школи. Вона посиділа ще трохи, поговорила і почала збиратися. Повернулася і застигла на місці. Біля огорожі стояв… її син. Такий самий, як був тоді в сім років. Ганна не розуміла, що відбувається

Автор

Цього суботнього дня Ганна збиралася відвідати свого сина. Купила цукерок, які він любив, сік. П’ять років тому Ганна втратила його. Тоді хлопчику виповнилося сім років. Мріяла, що він піде до школи. Маленький Святослав народився з важкою недугою. Батько дав йому це чудове ім’я. Тоді вони ще разом жили. Її чоловік Денис був геологом. У їхньому … Читати далі

У Світлани не стало чоловіка Сергія… На поминки приїхали її батьки. Свекор не допомагав зовсім. Та найгірше чекало Світлану попереду… На цвинтарі вона помітила якусь незнайому молоду жінку з дитиною. Жінка уважно розглядала нещасну Світлану. А перед тим, як піти, вона раптом підійшла до Світлани й сказала: – Мене звуть Галина, а це Ілля – мій син! Сергій був його батьком! Питання з майном ми вирішимо потім. Зателефонуйте мені! Світлана аж на лавку присіла від почутого

Автор

Олег в школі вчився добре, не відмінник, але розумний і начитаний, спортсмен до того ж. Як у ньому поєднувалися старанність у навчанні, спорті та погана поведінка, вчителі дивувалися. Хлопчики його поважали, а дівчата цуралися. Але ось Світлана, сусідка по парті, була в нього закохана. Подобався їй цей високий хлопець, щоправда, чисто зовні. Десь у шостому … Читати далі

Олександр повернувся з відрядження раніше. – Зроблю сюрприз своїй Валі, – думав чоловік дорогою додому. Олександр, не дочекавшись ліфта, побіг сходами. Назустріч спускався незнайомий чоловік. Олександр одразу відчув щось недобре. Він побіг швидше. – О привіт! Чому не попередив, що приїдеш раніше? – сказала Валя, зустрівши Сашка в коридорі. Чоловік не сказавши ні слова кинувся у спальню, але там нічого підозрілого не було, він вже збирався йти, як раптом його погляд зупинився на тумбочці біля ліжка. – Валя що це? Я тебе питаю що це? – тільки й вигукнув він

Автор

Олександр сам не розумів, що з ним. Але він раптом вирішив повернутися з відрядження на день раніше. Мав – у суботу вранці, а приїхав у п’ятницю після обіду. З кожним кілометром, що наближає його до будинку, у нього в душі наростало занепокоєння. Спеціально не зателефонував дружині, не попередив. Яка банальна історія, подумав він, невесело посміхнувшись. … Читати далі

Павло та Валя одружилися і вирішили жити в будинку батьків чоловіка. – Ну що готова до переїзду? – запитав тепер вже дружину Павло. – Трохи хвилююся. Але з тобою неважливо де жити, – усміхнулася Валя. До кінця дня зібрали всі речі, погрузили в машину і вирушили в дорогу. – Коли ти зайдеш в будинок, теде дещо здивує, але ти не хвилюйся, все виправимо, – сказав по дорозі Павло. Валя значення цим словам не надала. Вони підїхали до хати, і Валя переступила поріг, будинку. Жінка зайшла в середину і застигла від здивування

Автор

Після весілля Павло та Валя стали жити у будинку батьків чоловіка. Свого житла нема, а жити десь треба. Мама Павла і сама в цей дім прийшла, коли вийшла заміж. Окрім батьків та молодих у будинку жила ще бабуся Павла, мати його батька. Бабуся була старенька, єдиний син був пізньою дитиною. Бабуся вже нічого не могла … Читати далі

– Все! Набридло! Так більше жити не можна! Я йду! – вигукував Віталій, і дістав з полиці сумку. Він кидав свої речі у валізу, і в цей час голосно сварився з Наталею. Нехай чує, що він про неї думає. – Нероба! Я гляну, як ти проживеш без мене! Та ти пропадеш без мене! – не заспокоювався чоловік. Наталя сиділа на кухні і спокійно пила чай із еклером, слухаючи все це. – Нероба! Ти хоч подумала, що без мене робитемеш? – раптом запитав Віталій. Відповідь дружини здивувала чоловіка

Автор

– Все! Набридло! Так більше жити не можна! Я йду! – вигукував Віталій, розмахуючи руками. Він кидав свої речі у валізу, в цей час голосно сварився з Наталею. Нехай чує, що він про неї думає. І нехай знає, що він не жартує і зараз піде з дому. – Нероба! Я гляну, як ти проживеш без … Читати далі

Люда чекала на чоловіка з роботи. У них сьогодні річниця весілля. Чотири роки. Стіл накритий. Подарунок підготовлений. Денис затримувався. – Забув? – подумала Людмила. Нарешті двері відчинилися. Точно забув, навіть квітів не приніс, промайнуло в голові Люди. – Нам треба поговорити, – раптом сказав Денис. – Вітаю з річницею! – вигукнула Люда. – Почекай ти з своїми вітаннями, – тихо сказав чоловік. – Щось сталося? – захвилювалася дружина. – Так, – схиливши голову відповів Денис. Людмила застигла в очікуванні, приготувавшись до найгіршого

Автор

Люда чекала на чоловіка з роботи. У них сьогодні річниця весілля. Чотири роки. Стіл накритий. Подарунок підготовлений. Денис затримувався. – Забув? – подумала Людмила. Нарешті двері відчинилися. Точно забув, навіть квітів не приніс, промайнуло в голові Люди. – Нам треба поговорити, – раптом сказав Денис. – Вітаю! – вигукнула Люда. – Ах. Так, забув зовсім. … Читати далі

Віра поїхала до міста по продуки. Раптом на узбіччі вона побачила вагітну жінку. Віра зупинилася. – Дівчино, вам зле? – запитала вона. – Так, швидку вже викликала, – відповіла незнайомка. – Я тут недалеко живу. Давайте до мене, хоч в теплі будете, – запропонувала Віра. Дівчина погодилася. По дорозі жінки розговорилися. – Вперше народжуєте? – запитала Віра. – Так. Дуже хочеться, щоб малюк був схожий на свого батька, – відповіла дівчина. – Мій Сергій такий красень. Дівчина дістала телефон і відкрила фото: – Ось, дивіться. Віра взяла телефон з її рук і застигла, вона просто не могла повірити своїм очам

Автор

– Вже сьома година. Мені пора, – Сергій підвівся з ліжка і почав одягатися. – Сергію, я тебе нікуди не відпущу, – сказала Олена і обняла його ззаду. – Олено, мені треба їхати. Там зараз такий затор буде на трасі. – А коли ти наступного разу приїдеш? – Через тиждень. – Обіцяєш? – Обіцяю, – … Читати далі