Чоловік до мене вернувся через сорок років, зайшов до хати, мов давній газда і каже: – Вернувся я, як хочеш, то можемо й розписатися, що ти будеш одинокою жити
А я й не знала, що сказати маю, бо колись про те й мріяла, щоб вернути його, щоб жили ми лиш один для одного, хоч слова його на прощання й досі пам’ятаю. «Порожньої мені не треба»… Мати його дуже онуків хотіла, а в мене ніяк не виходило дитя на світ привести. От Матвій і покинув … Читати далі