Uncategorized

Якось в не ділю я робила вареники, і в мої двері хтось постукав. Я відчинила, і не відразу впізнала свого колишнього чоловіка. Він сказав, що знайшов мене, бо нам треба поговорити про одну дуже важливу річ. Я і уявлення не ма ла, про що йтиме мова, але запросила гостя про йти на кухню

Автор

Я давно живу сама, і не можу сказати однозначно – добре це чи погано. Вже як є. Зараз мені 56 років, а розлучилася я ще в 28. Залишилася сама з трирічним сином на руках. Відтоді в моєму житті не було жодного чоловіка, я вирішила, що буду жити для сина. Так і було – я багато … Читати далі

Олена Іванівна зайшла до невістки в гості. Яна зустріла свекруху, заколисуючи доньку на руках. – Не спить? – за питала Олена Іванівна. – Не спить, – важко видихнула невістка. – А ти коли востаннє спала? – свекруха уважно подивилася на Яну. – Не пам’ятаю, Світланка тільки на руках заспокоюється, – відповіла Яна. – Давай внучку мені, я її до себе за беру, а за кілька годин привезу. Ти якраз відпочинеш! – зап ропонувала жінка. Яна погодилася. Свекруха взяла одягнуту невісткою внучку на руки і пішла за двері. А коли Олена Іванівна з внуч кою по вернулася, то застигла, побачивши, що наробила її невістка

Автор

Яна свою свекруху побоювалася. Олена Іванівна не виглядала владно, але голос у неї був такий… низький, владний, що навіть прості слова “дякую” та “добрий день” частіше звучали не дуже привітно. Зовнішність у Олени Іванівни була звичайнісінька — невисока, худенька жінка, з довгим темним волоссям і блідою шкірою. Заміж Яна вийшла, коли їй виповнилося двадцять. З … Читати далі

Оля з самого ранку була в хорошому настрої. Аякже ж?! Сьогодні у неї день народження. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила сестра. – З Днем народження! – привітала сестру Віка. – Розповідай, що тобі подарував Дмитро?! – Дмитро зранку побіг на роботу, але пообіцяв що подарунок буде у вечері, – радісно прощебетала Оля, ще трохи порозмовля з сестрою і закінчила виклик. Весь день жінка чекала, коли додому повернеться чоловік. І ось вхідні двері відкрилися в коридорі зʼявився Дмитро. – Кохана! З Днем народження! – вигукнув чоловік. Оля швидко вибігла в коридор, глянула на подарунок чоловіка і… застигла від побаченого

Автор

У двох коханих жінок Дмитра, матері та дружини, дні народження були з різницею у два дні. Чоловік довго вибирав подарунки, не знаючи, на чому саме зупиниться. Потім вирішив матері зробити дорогий подарунок на честь ювілею. – Куплю у батьківську квартиру хорошу плазму, – розповідав Дмитро другові. – Сама мати не накопичить таку велику суму, а … Читати далі

Юля поїхала у відрядження в інше місто. Зробивши всі свої справи вона вирішила повернутися додому раніше. Вдома ж її чекав її коханий Євген! Чоловік ніколи не давав їй приводів для підозр. Але Юля чомусь подумала про те, що повернеться додому, і застане коханого з якоюсь жінкою! Євгену вона так і не сказала, що повернулася раніше. Юля все ж вирішила зробити йому сюрприз… Але сюрприз раптом довелося перенести! Як тільки Юля увімкнула свій телефон, їй раптом надійшло повідомлення… Дівчина відкрила його й побіліла від прочитаного

Автор

Євген не давав їй приводів для підозр, але, перервавши своє відрядження, Юля чомусь думала про те, що повернеться додому, і застане коханого з якоюсь жінкою. Вона притулилася чолом до прохолодного скла і насупилась: що за безглузда звичка вигадувати якісь серіальні сюжети? Напевно, це через те, що життя у Юлі було нудним і передбачуваним, так що … Читати далі

Марина прийшла з роботи і побачила в будинку повний безлад. Свекруха сиділа біля телевізора і весело балакала по телефону. В мийці була гора брудного посуду. Чоловік Марини, Віктор, шукаючи чисту чашку, завалив цю гору і сказав Марині все швидко вимити… – І приготуй щось, у хаті немає їжі! – заявив він. – А мені щось ніколи не вистачає їжі, – зітхнула Марина. Вона увімкнула електрочайник і дістала щось зі своєї сумки. – Як смачно пахне! – підійшов до Марини Віктор. – Ти що вже так швидко приготувала поїсти? Чоловік глянув, що приготувала Марина й остовпів від побаченого

Автор

Марина прийшла з роботи й побачила в будинку матері свого чоловіка Віктора повний безлад. Все було набагато гірше, аніж зазвичай… Діти сестер Віктора запросили в гості своїх друзів. Один з онуків Таїси Валентинівни мав день народження, відзначали який вони в будинку бабусі. Діти бігали по садку, час від часу, забігаючи на кухню, ляскали дверцята холодильника, … Читати далі

Ірина сиділа на кухні і гірко плакала. Пролунав дзвінок телефону. Дзвонила її сестра. – Ви правда з Михайлом розлучаєтеся? – не привітавшись, запитала Катерина. – Так, – схлипнула Іра. – Він знайшов собі іншу? – запитала сестра. – Каже, що ні, – сумним голосом відповіла дівчина. – То ти навіть не здогадуєшся, чому він від тебе пішов? – раптом запитала Катя. – Уявлення не маю, що пішло не так, – підтвердила Іра. – Ну що ж, доведеться тобі все розповісти, – раптом сказала Катерина. – Що розповісти? Ти про що? – здивувалася Ірина, не розуміючи, що відбувається

Автор

Катерина, не приховуючи своєї щирої радості, світилася від щастя. Ні, в її власній родині нічого надзвичайного не сталося, а ось у молодшої сестри Ірини дещо сталося. Від молодої дружини пішов чоловік. Пара перебувала в шлюбі всього три роки, і все йшло добре до того моменту, поки вона не помічала, що Михайло став поводитися дуже дивно. … Читати далі

Люба дізналася, що чоловік їй зраджує. Жінка вирішила сама зʼїздити і поговорити з коханкою… Будинок виявився старим і занедбаним. – Хазяйко! – голосно гукнула Люба, й постукала в дерев’яну хвіртку. Здавалося, що в хаті нікого не було, настільки сірим і неживим він був. Потім рипнули двері, і на ґанок вибіг хлопчик. Худенький, з нестриженим світлим волоссям. – Здрастуйте, – похмуро привітався він. – Ви мабуть до моєї бабусі? А її немає, вона в лікарні. Люба глянула на футболку хлопчика й застигла від несподіваної здогадки

Автор

Копію свідоцтва про народження Люба знайшла в документах. Кажуть же, що найкраща схованка, щоб щось сховати, це покласти на видне місце. Паспорт, пенсійне, кілька договорів щодо кредитів, документи на дім… І між ними – тонкий листочок, що свідчив про те, що її чоловік має ще одну дитину. Люба відняла дату народження від поточного року – дванадцять … Читати далі

Лариса з чоловіком та донькою Катею чекали поїзд на вокзалі. – Пити хочеться, – сказала Лариса. – А мені їсти, – зітхнула Катя. – Ходімо купимо щось? Тату, посидиш тут? – Звісно, – усміхнувся Сашко. Жінки вийшли надвір, Лариса стала в чергу до кіоску, а Катя підійшла до літ ньої жінки, яка продавала пиріжки і стала з’ясовувати – які пиріжки смачніші. Лариса спочатку з усмішкою дивилася, як дочка спілкується зі старенькою, але в одну мить посмішка спала з її обличчя. Лариса придивилася до літньої жінки і застигла на місці. – Цього не може бути! – тільки й вигукнула вона

Автор

На залізничному вокзалі було спекотно та багатолюдно. Лариса зі своїм чоловіком Сашком та сімнадцятирічною донькою Катею їхали назавжди в інше місто, змінюючи місце проживання. Все що можна – розпродали, все що потрібно – відправили службою перевезення, все що можливо – взяли із собою у валізах. Ось саме на цих валізах і сиділи, чекаючи на свій … Читати далі

Інна зі своїм чоловіком Павлом поїхали на вокзал зустрічати їхню доньку Ірину з відпочинку. А як же ж?! У Іринки ж валіза важка… Ірина вийшла з вагона не одна. Спочатку з тамбуру вистрибнув якийсь чоловік у спортивному костюмі і простягнув їй руку. Спираючись на руку кавалера вийшла їхня Ірина. Чоловік знову заскочив у тамбур і спритно витяг важку валізу доньки. – Треба ж, мабуть, попутник, – подумала Інна Петрівна. Та чоловік здався їй дуже знайомим. Вона полізла в сумочку по окуляри. Жінка вдягнула їх, глянула на незнайомця і застигла від здивування

Автор

Інна Петрівна не вперше відправляла свою єдину дочку Ірину в санаторій. Путівку для дочки їй давали на роботі. У доньки багато різних проблем, Інна Петрівна з нею раніше разом їздила, чоловік одного разу їздив. А цього разу вона не спромоглася, її у відпустку не пустили, роботи багато. А у Ірини настала пора черговий курс профілактики … Читати далі

Олексій прийшов до своєї коханої Олени. Він відкрив двері своїм ключем і привітався з бабою Марією, яка жила в Олени на квартирі. – Ти хто? – похмуро спитала старенька. – Я – Олексій. Я Олену тут зачекаю. Вона мені про вас розповідала. А вона хіба про мене ні? – Та багато тут вас ходить, – раптом сказала жінка. – Олексії, Василі, Олеги… Не будинок, а прохідний двір! – Які ще Василі? – не зрозумів Олексій. – Та багато тут всякого народу буває. Оленка мужиків водить і водить. Це вона перед тобою може правильна така… Олексій очі вирячив від почутого

Автор

– Бабусю, що ж ви тут сидите? – запитала Олена в старенької, яка сиділа на лавці біля дитячого майданчика. – Пізно вже, майже ніч, йдіть додому. – А мені йти нікуди, дитинко, у мене дому нема, чоловік внучки на мене свариться, – жінка гірко зітхнула. – А як вас звуть? – Баба Марія я. Марія … Читати далі