А Світлана йшла від подруги, до будинку залишалося йти сто метрів, і побачила, як Слава штовхає мотоцикл. Їй теж захотілося вітер в обличчя, і вони поїхали за місто, туди, де яри і поле. Каталися весело, сміялися, і кричали, поки не наїхали на колоду через стежку. Те, що Света віддала Богу душу, він зрозумів не одразу, довго тряс її і намагався підняти, казав, що досить жартувати. Коли зрозумів, злякався, заплакав і вирішив заховати все те, що могло зламати йому життя
— Я недовго, побігаю півгодини в парку, і повернуся – Слава поцілував дружину в щічку, і відчинив двері до під’їзду, вийшов, але одразу ж повернувся назад. — Забув узяти воду – винувато знизав він плечима, і знову чмокнув Мілану, притиснувши до себе, і проспівав, кривляючись, – «повертатися, погана прикмета». — Та ну тебе, міг би сьогодні вдома … Читати далі