Uncategorized

Прикрила двері, хвірточку, та й пішла… Всього 15 кілометрів, і не відстань зовсім. А для порядку взяла дещо з дитячого приданого, ну ніби як доньці передати та побачитися. Вечори влітку довгі, світлі, ось баба дорогою йде, навколо ні душі, так щоб думки погані гнати від себе геть, то одну пісню затягне, то іншу, та й іти так не дуже нудно

Автор

Бабця перехрестилася і знову вклонилася в підлогу. Вона вже цілу годину стояла на колінах і ревно молилася, просила Бога за свою дочку. Вона не розуміла чому, але, відтоді як донька поїхала жити до чоловіка в сусіднє село, жодного дня в бабці серце не було спокійним. Так, дівка в неї засиділася, вже й заміж ніхто не … Читати далі

— Ще встигнеш наплакатися. Коли він пішов від мене до тебе, знаєш, як мені тяжко було? Замкнулася, всі кватирки закрила, вікна завісила і три дні вила в подушку. Чого ж тоді не прийшла втішити мене? – Здавалося, від гучного голосу Антоніни в серванті сердито задзвеніли фужери. — Я не знала. Ти не говорила. – Галя заморгала почервонілими повіками

Автор

Антоніна жила сама, але готувала собі повний обід: суп, котлети або курку, гарнір. І навіть пекла пироги. Вона любила готувати і смачно поїсти. Часто ділилася їжею зі старенькою з нижнього поверху, яка теж жила сама, але через старість уже рідко виходила на вулицю. Антоніна роздумувала: подрімати після обіду чи, як завжди, віднести банку супу сусідці, … Читати далі

Наталя штовхнула двері ногою і вийшла з кімнати, а Олена розгублено застигла, не розуміючи ще, що сталося щойно. Здається, її вигнали з дому… Голова працювати категорично відмовлялася. Олена намагалася вхопитися хоч за якусь думку, яка дасть відлік рухатися далі, але вони пурхали рваними клаптями, не даючи зосередитися

Автор

— Мамо, ти що?! Що ти робиш? – Олена мало не плакала, дивлячись, як мати викидає з шафи нехитрі її пожитки. Червона сукня в горошок, її улюблена, недбало кинута на вниз, одразу привернула до себе увагу молодшого брата, який сидів на підлозі. Павлик вхопив край пояса і сунув до рота. – Не треба, Павлику! Віддай! … Читати далі

Ти дурниці ці викинь із голови та бери в хату Марію нашу. Вона тобі буде варити борщі, пироги пекти, сорочки прати… Василь розсміявся і потряс головою: — Та не в пирогах щастя! А в жінці коханій, Миколо. І нехай ми з нею будемо напівфабрикати з магазину їсти, зате вона, моя красуня, поруч! А що говорив раніше, то хіба мало що базікав! Помилявся я

Автор

— От же, – плюнув Василь, – взяв її, називається, заміж, а вона ні приготувати як треба, ні випрати толком не може. Василь сидів на колоді біля сусідської хати і з сумом поглядав на свою хату. Де спала ще, його молода дружина. Друг, Микола, що живе по сусідству, крутив щось гайковим ключем у мотоциклі: — … Читати далі

Іра працювала віддалено і не могла весь день вислуховувати нескінченні потоки пліток, тому просто ставила родичці на стіл частування і йшла в кімнату працювати. Надана сама собі, Марина шастала по шафах, запам’ятовуючи те, що бачила, і потім переказувала матері, яка погана дружина дісталася Іллі. — Мамо! У неї бруд у квартирі. І братові вона майже не готує, живуть на доставках. Хоча є й хороша новина: вона каструлі нові купила. Дорогі! Я бачила такі в магазині. Треба попросити, щоб вона їх тобі віддала. Навіщо вони їй, якщо не готує

Автор

— І каструльки! Каструльки теж навпіл ділити треба! У вас вони он які модні, а значить, грошей коштують і підлягають розміну! – Марина розпоряджалася розподілом речей брата і його дружини з таким виглядом, ніби все життя тільки тим і займалася. — Діставай каструлі. Там якраз чотири! – похмуро промовив Ілля, намагаючись не дивитися в очі … Читати далі

— Ще встигнеш наплакатися. Коли він пішов від мене до тебе, знаєш, як мені тяжко було? Замкнулася, всі кватирки закрила, вікна завісила і три дні вила в подушку. Чого ж тоді не прийшла втішити мене? – Здавалося, від гучного голосу Антоніни в серванті сердито задзвеніли фужери. — Я не знала. Ти не говорила. – Галя заморгала почервонілими повіками

Автор

Антоніна жила сама, але готувала собі повний обід: суп, котлети або курку, гарнір. І навіть пекла пироги. Вона любила готувати і смачно поїсти. Часто ділилася їжею зі старенькою з нижнього поверху, яка теж жила сама, але через старість уже рідко виходила на вулицю. Антоніна роздумувала: подрімати після обіду чи, як завжди, віднести банку супу сусідці, … Читати далі

Бабуся схаменулася, почала збивати ліжко, а Женя бурчала, що і сама вона здатна приготувати собі ліжко. Але потім махнула рукою, зрозуміла – бабусі це важливо. Та й вона за цим і їхала сюди, щоб відчути себе ось так, як ніколи і ніде себе почувати неможливо

Автор

Женька переводила дух, фух встигла. Вона їхала до бабусі. Довго сумнівалася. Весь день на роботі вирішувала: їхати-не їхати. Часу було обмаль, та й Іллю одного залишати не хотілося. Але після обіду все ж віддзвонилася чоловікові – доповіла: поїде до бабусі в Соколівку з ночівлею. Душа туди рвалася… Відразу після роботи побігла на електричку, ледве встигаючи. … Читати далі

— Як це до ранку? А може з ним щось сталося? — Люди мої дорогі, ніч надворі, де його шукати… Та й часу зовсім мало минуло, з’явиться, мабуть, у нього ж ця, як її, – дільничний поглянув на знічену наречену, – шлюбна ніч начебто намічається. Тож чекайте. І ви, наречена, йдіть додому, раптом наречений вас там чекає

Автор

— Ох, зять, і що ж мені з тебе взяти?— Пізно, Томо, брати. Треба було питати, коли Наталю сватати приходив…— Та жартую я, приказку чи не чула про зятя… Тамара сміється, штовхає в бік молодшу сестру, поглядаючи на доньку в білосніжній сукні, яка зніяковіло опустила очі. Новоспечений чоловік Сашко Цимбалюк з цікавістю вслухався в кожне … Читати далі

— Людмило, це Галя, моя дівчина! Ми з нею чекаємо дитину. І вона житиме тут, поки ти не з’їдеш, – набравшись хоробрості, видавив із себе чоловік. — Це хто ж тебе в дитинстві так упустив, що ти геть з глузду з’їхав? – сплеснула руками Люда, очманіла від такої заяви. Мало того що чоловік завів собі коханку, так він її додому до них притягнув, з животом, та ще й господиню дому виганяє

Автор

— Тихо! Ти дружину розбудиш! – шепнув Вася Галі, пробираючись до кімнати темним коридором. — Колишню дружину! – Галя ткнула Васю вбік. — Майбутню колишню дружину. Ми ще не розлучилися! – огризнувся той. — Я не зрозуміла, що тут за змова? – несподівано увімкнулося світло, і перед нежданими гостями виросла стіна у вигляді дружини Васі … Читати далі

Обіцяє, обіцяє, а толку? Ось і Сашкові завжди обіцяє. То машинку обіцяє, то конструктор, то кросівки модні. То на риболовлю обіцяє онука звозити, то у вихідні в парк атракціонів. І потім раптово забуває про свої обіцянки. З цими подарунками на іменини щороку одне й те саме. Спочатку самі обнадіють хлопця, і тут же забувають. Що мати, що Юлька з Оленкою. Адже ніхто їх за язик не тягне

Автор

— Олено, та не потрібен йому ні шампунь, ні гель для душу, ні дезодорант. У нього цього добра навалом, тим паче вже й мама сьогодні дзвонила, питала, чим онука потішити, я так думаю, буде стандартний набір, і Юлька теж цікавилася, який шампунь купити племінникові. — Ну ти думай швидше, поки я в магазині, а то … Читати далі