Uncategorized

Люба стояла посеред кухні, спершись на  стіл. З очей тільки блискавки не летіли, а голос був сповнений образи та гніву. Вітя сидів за столом, дивлячись на свою чашку з чаєм. Він вже знав, що це буде довга розмова і морально готувався до цього. – Люба, не ти одна економиш. На  взуття моє подивися, туфлям сто років. Просто зараз … Читати далі

Семен був задоволений. Він купив дачу саме у селищі. Не в дачному, а саме в сільському. Ділянка велика, село вздовж річки розкинулося – простір, краса. …Семену було лише тридцять п’ять, і він уже володів клінікою з протезування зубів. Він завжди прагнув до того, щоб стати, якщо не багатим, то, як мінімум, забезпеченим. Народився він у … Читати далі

– Ти що вигадала? – дочка заїхала до матері випадково, проїжджала повз, та побачила поряд з будинком, як вантажать речі в Газель, і зупинилася. Забігла в будинок, де активно щось перебудовувалося, збиралося, та виносилося. – Мамо, я з тобою розмовляю! Куди ти на старість намилилася? Жінка, у якої ще хвилину тому на обличчі була усмішка … Читати далі

– Не підеш сама, значить я тебе викину з нашого дому! Совість треба мати, нахлібниця нещасна! – кричала старша сестра чоловіка, а Тетяна терпляче слухала, та повільно витирала сльози. – Не мовчи, – заговорила свекруха. – Сама, мабуть, розумієш, що годувати тебе з дитиною далі нам нема резону. – Та скільки можна сидіти на нашій … Читати далі

Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, пакетами, баулами, мішками і коробками, які заповнили весь передпокій. Озирнувся. Перерахував. Дістав із кишені список. Звірився. Ще раз усе уважно оглянув. – Ну? – … Читати далі

– Мамо, мені прибутки не дозволяють щомісяця давати тобі гроші! Було б непогано стати начальником, заробляти сто-двісті тисяч гривень та займатися благодійністю щодо родичів. Але ти забуваєш, що я – звичайний водій міського автобуса. Я наприкінці місяця не можу купити цукерок дітям, бо не дотягую до зарплати. Про дружину взагалі мовчу! А ще ти зі … Читати далі

– У твоїх батьків порожня квартира, а ми мотаємося по чужих кутах, – вкотре висловлювала обурення Світлана. – Ну, ти ж їх чудово знаєш, і пам’ятаєш цю історію, – виправдовувався Євген. – Ця трикімнатна нашої з сестрою бабусі, й вони її бережуть. – Все прямо логічно, – шаленіла Свєта. – Квартира порожня, твоя рідня якісь … Читати далі

Михайло був у скрутному становищі. Вдома – дружина Галина, яку він вже давно не кохав, вагою під сто кілограмів, мати його сина. Розлучитися – совість не дозволяє, і перед сином не хоче виглядати негідником. Та й квартира на дружину записана, подарунок батьків. Якщо піде – жити буде ніде. А ще є Олеся. Струнка, весела. Михайло … Читати далі

Добре пам’ятаю той день, п’ятнадцять років тому. Я стояла перед мамою, як завинивша школярка, смикаючи в руках край своєї блузки. Мама неквапливо відломила шматочок тістечка, запила його чаєм, і нарешті промовила: – Я тобі кажу востаннє: не роби, як остання недолуга! У тебе багато перспектив, все життя попереду, а ти хочеш зв’язати себе по руках … Читати далі

Ігор увірвався на кухню, сповнений гніву, приголомшивши Наталю своїм звинуваченням у брехні. Вона, завмираючи від страху, спробувала зрозуміти, що могло привести сина до такого стану. Невже вся правда про його батька нарешті розкрилася? – Як ти могла? – Ігор влетів на кухню з перекошеним від гніву обличчям. Наталя тим часом смажила сирники. Крик сина застав … Читати далі