– Ти – геній, тату, – захоплено вимовив Артем. – Так і скажу. У всьому звинувачу її подруг. І в результаті вона від них відвернеться

– Відпустиш мене на тиждень до мами в село? – запитала Інга чоловіка. Артем насупився. – А робота як же? – запитав він. – Щодо роботи не хвилюйся. Якщо ти не проти, то на тиждень мене відпустять. – А як же діти? З ким вони будуть? Зі мною, чи що? Хочеш двох дітей на мене … Читати далі

– І це все?! – здивовано вигукнула вона. – Та що ти, кохана! – радісно відповів Семен. – Яке там усе! Це тільки початок! Тут посуд і постільна білизна. А тут книжки, свічки. Про всяк випадок. Раптом світла не буде. Ще мило і пральний порошок. Коли всі речі було перенесено, Семен і Олеся стали їх розбирати і розкладати по місцях. При цьому вони звірялися зі списком. Коли все розклали і перевірили, настала ніч. Пора було лягати спати. – Важкий сьогодні день був, – промовив Семен, засинаючи. – Якби ти знала, скільки мені довелося винести всього. Адже поки я речі збирав свої, Ірина постійно поруч була, – фантазував Семен

Ірина вийшла з кухні й подивилася на годинник. У цей самий час, але з вітальні, вийшов Семен. І виніс звідти ще одну зібрану валізу. Він поставив її поруч з іншими валізами, пакетами, баулами, мішками і коробками, які заповнили весь передпокій. Озирнувся. Перерахував. Дістав із кишені список. Звірився. Ще раз усе уважно оглянув. – Ну? – … Читати далі

Мама згорнулася клубочком і заснула. А Люба — до лікаря побігла. Запитати, порадитись. Голова була ватяна, хотілося втекти від проблем

— Ой, я б так не змогла. Людина, наче овоч робиться. Зійти з розуму можна з лежачими хворими! Здавати їх треба у спеціальні місця! І не дивись на мене так! Тварин геть присипляють. І нічого. А ми всі такі гуманні. Ще в якійсь країні людей похилого віку на гору забирають, далеко і там залишають. А … Читати далі

– Мамо, а давай ти спробуєш на свою пенсію жити?!

– Мамо, а давай ти спробуєш на свою пенсію жити?! – Голос Лариси звучав різко і голосно, перекриваючи шум киплячого чайника. Ніна Сергіївна обернулася, тримаючи в руках ополоник, немов готова захищатися не лише словами. Її обличчя виразило суміш подиву та образи. – Мати з дочкою – як серце з душею. Якщо одне болить, інше не … Читати далі

– Що це за чоловік із тобою був? Біля торгового? Товстий такий! – зателефонувала їй увечері подруга

Ольга відчинила двері квартири й увійшла всередину. Олексій незворушно лежав і дивився телевізор. – Олю, ти? Давай ввечері в клуб зганяємо? Тільки малу відвези батькам!, – крикнув він, не виходячи звідти. – Матуся прийшла! Привіт!, – з кімнати вибігла п’ятирічна Марійка й обійняла її за ноги. – Ти як? Ви поїли?, – Ольга пройшла на … Читати далі

– Ну, годі базікати, – зупинив Назар. – Не ваша справа, навіщо вона приходить!- Тоді, тату, врахуй, – суворо сказала Олександра, – пізно тобі одружуватися, нема чого людей смішити, та ще й до молодих залицятися

– Стій, постривай, та зупинись ти! Не впізнав, чи що?! – Олександра, помітивши машину чоловіка, водія у районному ДАІ, відчайдушно махала, закликаючи зупинитись. Зляканий Віктор навіть вийшов із машини:– Шура, ти чого? Що таке сталося? Ловиш мене, як порушника… – Вітю, терміново… прямо зараз їдемо до батька! – Навіщо? Я ж на роботі! Побачать, що … Читати далі

– Знайомся, це Роман, – Поліна натягнуто посміхнулася. – Він тепер житиме з нами

– Мамо, відкрий! Це я! Агата Володимирівна відклала книгу та підвелася з дивана. За дверима лунали приглушені голоси та шарудіння. Вона глянула в вічко: на майданчику переступала з ноги на ногу Поліна, а поряд маячила незнайома чоловіча постать. – Поліна? – Агата відчинила  двері. – Ти чого без попередження? Дочка протиснулася до коридору, тягнучи за собою … Читати далі

– А чому ти думаєш, що я недостойна квітів та уваги чоловіка? – Ксенія стала перед дзеркалом і, так само як Рита, погладила себе по стегнах, – і я не потвора, і можу подобатися

Ксенія вже спала, коли пролунав дзвінок телефону. Крізь сон промайнула думка: “Хто ж це серед ночі?”, а потім хвилювання: “чи не сталося щось у батьків”. Але в слухавці почувся голос Рити: – Ксюха, це я… Уявляєш, ми знову посварилися з Валерою. І я пішла від нього. – Слухай, а ти знаєш котра зараз година? – … Читати далі

– Ритка давно хоче нову колонку, та й мені обновка не завадить, – заявила мати. – А ти обійдешся

Дмитро звик після кожної наради перевіряти телефон і відповідати на повідомлення дружини. Під час планерки він завжди ставив телефон у режим польоту, знаючи, що саме в цей час в Алли напевно з’явиться маса запитань і пропозицій. Як завжди невчасно. Така вже в неї була натура невгамовна. Дмитра це не дратувало, навпаки, навіженість дружини та її … Читати далі

– Мамо, думаєш, мені більше зайнятися нічим, окрім, як у вихідні мотатися до тебе на інший кінець міста, щоб поїсти вареників? Та я ці вареники у будь-якому ресторані можу замовити! Навіть із чорною ікрою, якщо захочу

– Синочок, вареники остигають… – голос матері в слухавці тремтів, як осінній лист на вітрі. – Я з ранку наліпила, з вишнею, як ти в дитинстві любив. Я думала, може приїдете з Наталкою сьогодні. Пам’ятаєш, як ми з тобою на табуретці сиділи, я тобі тісто давала, а ти… – Мамо! – Ігор закотив очі, й … Читати далі