До приміщення готелю для тварин зайшов чоловік. Він ніс невелике перенесення. У ньому сидів молодий породистий кіт. Чоловік зупинилася перед одним із порожніх вольєрів. Він відчинив перенесення і хотів дістати звідти кота, але той зашипів і притулився в куток. Чоловік зітхнув. – Тут більше місця, – сказав він коту, але той вилазити не хотів. Чоловік … Читати далі
— У нас у родині прізвища — це взагалі окрема історія, адже дідусь приїхав із Прибалтики, і тепер наш шестирічний Марко вчить однокласників лінгвістиці! Ви уявляєте, син прийшов зі школи й каже: “Мамо, хлопці сміялися, а я їм пояснив, що моє прізвище перекладається як пухнастий!” Осінній ранок видався сонячним іпрохолодним. Ірина сиділа за великим обіднім … Читати далі
Марина стояла посеред порожньої кімнати й не могла повірити, що все це тепер належить їй. Квартира бабусі. Та сама, де Марина проводила кожне літо в дитинстві, де пахло яблучним варенням і свіжовипраною білизною. Бабуся пішла пів року тому, тихо, уві сні. Залишила онуці єдине, що мала — двокімнатну квартиру на околиці міста. Оформлення спадщини зайняло … Читати далі
— Якщо ти зараз викинеш цю стару коробку, я просто зберу свої речі й повернуся до мами, — спокійно сказала Мар’яна, стоячи посеред передпокою. Андрій завмер на драбині, тримаючи в руках пильний ящик з антресолі. Він повільно опустив очі на дружину. — Мар’яно, ми одружені лише три дні, а ти вже погрожуєш мені втечею через … Читати далі
— Молодий чоловік, можна вас попросити помінятися місцями, бо я хочу сісти наперед? Я погано переношу дорогу, а ви здоровий хлопець, могли б і поступитися пасажирці з досвідом! Світлана відчинила багажник своєї сріблястої машини й акуратно закинула туди дві невеликі валізи. Поруч її чоловік, Максим, із посмішкою закривав термос із гарячою кавою, яку вони заварили … Читати далі
— Покладіть пляшку назад, бабусю, у нас тут не благодійний фонд і не церква, щоб кожному співчувати! Ці слова пролунали біля самої каси невеликої крамнички, що світилася вікнами посеред сонного житлового масиву. Була рівно сьома ранку. Час, коли на вулицях зустрічаються лише ті, хто поспішає на найперший тролейбус, та самотні літні люди, яким більше не … Читати далі
Антон завмер посеред вітальні, тримаючи в руці телефон. На екрані все ще світилося повідомлення від матері: «Терміново потрібна твоя допомога. Приїжджай негайно». — Ксеніє, але вона ж… — НІ! — Ксенія різко підвелася з дивана. — Ми планували цю поїздку пів року! Квитки куплені, готель заброньований, діти налаштовані на море. І тепер, за два дні … Читати далі
– А ще рідна сестра називається, – тихо, але з неприхованою жовчю вимовив Тарас і щосили жбурнув мобільний на диван. Пристрій глухо підскочив на м’якій оббивці, ковзнув до підлоги і завмер біля ворсистого килима. З кухні долинав рівний шум води, брязкіт порцелянових тарілок та запах щойно звареного узвару. Двері прочинилися, і в кімнату зазирнула його … Читати далі
Важкі валізи з італійськими наліпками глухо вдарилися об витертий лінолеум коридору. Оксана нарешті опустила натруджені руки, на долонях яких за вісім років на чужині запеклися мозолі від мийних засобів, важких крісел колісних і нескінченної хатньої праці. Вона вдихнула знайомий запах рідної оселі: полин, пил старих штор і ледь вловимий аромат солодкуватого одеколону, який вона сама … Читати далі
– Мамо, я зустрічаюся з Мишком. Він такий милий, галантний. Можливо навіть трохи старомодний. З пальто допоможе, пакет несе, в автобус пропускає, руку подає. Такий уважний. Запитує, коли гуляємо, чи не замерзла, чи не втомилася. Дбайливий. – Він навчається? – Останній курс, як і в мене. Батьків не знаю, ще не дійшло. Напевно добрі люди. … Читати далі