Я зніму тобі готель у рідному місті, а найближчим часом квартиру на місяць. Далі ти сама. Розпорядися грамотно грошима, які ти вкрала

– Алло! Привіт, люба! Зараз зателефонувала мама, у неї проблеми. Вона проїздом у Києві, питає: їй готель знімати, чи можна в нас зупинитися? – Привіт! Звичайно, у нас! – зітхнула Олена. – Коли вона приїде?Зараз що-небудь смачненьке приготую! – Не потрібно. Вона вже їде до нас. Викликав їй таксі і скинув грошей на карту, сама … Читати далі

Рита з Вадимом зайшли у свою квартиру й застигли. У коридорі, прямо на підлозі, лежала якась чоловіча куртка, чоботи й дорожня сумка. Вони перезирнулися. Поки їх не було вдома, хтось зайшов у квартиру. Рита відкрила двері в кімнату і здивовано зупинилася – на дивані спав Василь… Її колишній чоловік

Рита з Вадимом зайшли у свою квартиру і застигли… У коридорі, прямо на підлозі, лежала якась чоловіча куртка, чоботи й дорожня сумка. Вони перезирнулися. Поки їх не було вдома, хтось зайшов у їхню квартиру… Рита відкрила двері в кімнату і здивовано зупинилася – на дивані спав Василь – її колишній чоловік. Кого, кого, а його … Читати далі

– Як це батько живий?! – перепитала Валя. Її мама відвела погляд. – Живий, – повторила мати. – Вибач, що я сказала тобі неправду… Я подзвонила йому. Він згоден здати аналізи, щоб тобі допомогти. Якщо він підійде – тобі зроблять процедури. І все буде гаразд. Ти видужаєш… Валя дуже засмутилася. Мати її обманювала, а рідний батько покинув. Кому вона тепер потрібна?! Тому й занедужала, мабуть… – Я не хочу! – вигукнула Валя. – Не треба ніяких процедур. Ну вас усіх! Валя побігла в свою кімнату. Коли вона почула кроки, то подумала, що це мама йде просити вибачення. Але то була не мати! Валя застигла від несподіванки

Про те, що батько живий, Валя дізналася, коли занедужала. Вона давно недобре почувалася. Валя попросила маму її записати до лікаря, але та забула і потім довго докоряла собі, розмірковуючи про те, як би все могло скластися, дізнайся вони про все раніше… – Як живий?! – перепитала Валя. Мама відвела погляд. – Живий, – повторила мама. … Читати далі

— Ох, Наталю, і не пощастило ж тобі з матір’ю! Вертихвістка скажена вона, ось що! І татусь у тебе такий самий! Що одному, що іншому – гулянки тільки й потрібні! А що літечко коротке – про те їм і знати не хочеться! Та й минуло вже воно! Дитя по двору бігає, а їм все одно – волю подавай! Я, ось, що тобі скажу, Наташко! Просися до тітки! Нехай Нінка тебе забере! У неї хоч сита будеш! А якщо з батьком залишишся, то нічого доброго на тебе не чекає! Так і знай! У нього будинків – як у зайця теремів! Він уже, он, нову сім’ю собі пригледів! А тебе куди? Його коханка тебе не прийме. У неї своїх – семеро по лавках! Зайвий рот ні до чого! Зрозуміла

— А Наталка вже знає? – голос бабусі був сповнений невдоволення і прихованої погрози. — Ні. Не говорили їй нічого. Навіщо дитині такі подробиці? – голос Ніни, сестри батька Наталі, був холодний, як лід, і такий спокійний, немов нічого й не сталося. — А як же тоді? Зникла мати, не дзвонить – не пише, і … Читати далі

Проходь, сестро, якщо вже прийшла. Не минуло і року як ти про борг згадала! – такими словами зустріла мене моя рідна сестра Леся. А я стою у неї в дверях, і не знаю, що мені робити – роззуватися і в хату заходити, чи тут, на порозі, віддати їй гроші і йти. – Ось, я гроші принесла. Чула, що ти повернулася, і відразу прийшла, – кажу, ніби оправдовуючись. Леся якось так високомірно глянула на мене, сказала, щоб я в хату заходила. Присіли ми у неї на кухні, я витягла згорток, в якому було тисячу євро – мій борг перед сестрою. Леся взяла гроші, перерахувала, а потім її очі округлилися. – Тут замало. Не вистачає 200 євро, – каже

– Проходь, сестро, якщо вже прийшла. Не минуло і року як ти про борг згадала! – такими словами зустріла мене моя рідна сестра Леся. А я стою у неї в дверях, і не знаю, що мені робити – роззуватися і в хату заходити, чи тут, на порозі, віддати їй гроші і йти. – Ось, я … Читати далі

– Мені довелося починати все з нуля, поступово збираючи себе по крихтах! – Так що, вдруге я на подібні граблі не полізу! Хочеш жити разом – житимемо. Не хочеш, тебе щось напружує – йди. Але свого кровного, на що я витратила багато сил, часу та грошей, я більше нікому і ніколи не віддам

– Не розумію, – Ігор помітно нервував, – з якого дива ти зібралася оформляти квартиру тільки на себе? – А на кого ще? – здивувалася Кіра. – На мене. Чи я тобі ніхто? Ми таки третій рік живемо разом. – Так, але ж ми не одружені. Хто дасть гарантію, що через місяць, чи через рік, … Читати далі

– Що, відшила тебе найкраща подруга?

Таня лежала в лікарні з дитиною вже другий тиждень. Лежала у двомісній палаті. Поруч із нею в палаті нещодавно з’явилася ще одна матуся з немовлям, мовчазна і строга особа, з якою вони зовсім не спілкувалися. Таню це не напружувало, тому що в неї справа йшла вже до виписки, її напружувало зовсім інше. Нещодавно вона залишилася … Читати далі

— Сонечко ти моє, радість ти моя, тепер нам жити з тобою вічно молодими, ми не маємо права старіти! За годину квартира гуділа від радісного вереску, навколо розгубленої Ані клубочилися діти Матвія і сестри з сім’ями, і здавалося, що ніде ступити, щоб не зачепити когось. — Але ж подумувала я позбутися… яка дитина в моєму віці

— Синові моєму життя зламала! Це була найулюбленіша фраза Марії Яківни, жінки великої і крикливої. Ранок починався з того, що свекруха голосно, через паркан обговорювала із сусідками свою невістку. І нічого, що сусідок у цей час не було у дворі, головне, щоб винуватиця всіх бід чула. Матері вторила і Вікторія, що живе через дорогу, не … Читати далі

– Алла заздрила мені, може, не мені самій. І що сталося з нею? Я, може, в сто разів гірша була б, якби без батьків росла, з бабцею

Ірина пообідала, вимила посуд і лягла подрімати. Чоловік поїхав на дачу до свого друга допомогти полагодити паркан. Повернеться лише завтра надвечір, у понеділок йому на роботу. Ірина рік як вийшла на пенсію, а Павлу до неї ще два роки працювати. Несподіваний дзвінок вивів її з дрімоти. Ірина не відразу зрозуміла, що це телефон. – Так… … Читати далі

– Ви пробачте, що я вас потривожила, – сказала старенька, кутаючись у пухову шаль, – але я бачила сьогодні, що ваш чоловік речі в машину вантажив. Він покинув вас?

– Та ти без мене не зможеш! Ти нічого не зможеш! – це чоловік кричав, складаючи свої сорочки у велику сумку. Але вона спромоглася. Не загнулася. Можливо, якби дала собі час подумати про те, як вона стане з двома дітьми виживати, навигадувала б різних жахів, то, може, і пробачила б зраду. Але не було цього … Читати далі