– Мамо, ну, нарешті! Ти де? Що сталося? Я вже в поліцію дзвонити зібралася! Ти куди зникла? – кричала Інна в істериці

– Мамо, ну, нарешті! Ти де? Що сталося? Я вже в поліцію дзвонити зібралася! Ти куди зникла? – кричала Інна в істериці. Її мати, Наталя Семенівна, зазвичай тиха та мирна старенька, ніколи раніше проблем доньці не доставляла. Жила собі спокійненько одна, нікого не чіпала. Квартира в неї була своя, окрема, хоч і невелика, але дуже … Читати далі

— Котру ніч сниться мені наше село, думаю, чи не з’їздити на деньок. — Що ти там забула? Будинок знесли давно, років сорок минуло, як продали. — А вчора річка снилася, пам’ятаєш, там верби величезні росли, як баобаби. І будинок наш і мама з татом, молоді, красиві, сидять на лавочці біля воріт

— Котру ніч сниться мені наше село, думаю, чи не з’їздити на деньок.— Що ти там забула? Будинок знесли давно, років сорок минуло, як продали.— А вчора річка снилася, пам’ятаєш, там верби величезні росли, як баобаби. І будинок наш і мама з татом, молоді, красиві, сидять на лавочці біля воріт. — Фантазеркою ти була Оля, нею … Читати далі

Дзвінок у двері пролунав як порятунок. На порозі стояла Галина Петрівна – в поспіху накинутому пальті поверх домашньої сукні, з розпатланим сивим волоссям

Дзвінок у двері пролунав як порятунок. На порозі стояла Галина Петрівна – в поспіху накинутому пальті поверх домашньої сукні, з розпатланим сивим волоссям. Сусідка подзвонила їй, почувши крики та гуркіт. – Так, – вона окинула поглядом розгромлену кухню, злякані обличчя дітей, бліду Марину. – Дмитре Сергійовичу, марш до спальні. Пропис. – Мамо, ти чого приїхала? … Читати далі

– Я тебе підтримаю, адже з тобою онукові буде краще, ніж із мамою, яка гуляє. Тільки дозволь мені бачитися з ним, – попросила Надія Сергіївна

Нічні телефонні дзвінки не обіцяють нічого доброго, тому, коли зять зателефонував близько третьої ночі, у Надії Сергіївни занило серце. А від слів Михайла їй стало страшно, як ніколи в житті. – Оля у вас? – запитав зять. – Вона вдень пішла до вас у гості. Ми із сином рано лягли, я зараз прокинувся, а дружини … Читати далі

– Навіщо ти лізеш у чужу родину? Ти ж знаєш, що на чужому нещасті, щастя не збудуєш! Віками перевірено, – Алла розуміла, що даремно каже все це сестрі, нічого її слова не змінять

– Навіщо ти лізеш у чужу родину? Ти ж знаєш, що на чужому нещасті, щастя не збудуєш! Віками перевірено, – Алла розуміла, що даремно каже все це сестрі, нічого її слова не змінять. Але мовчки спостерігати, як Тетяна розбиває родину Ольги, вона не могла. Не втрималася, зустрівши її біля селищної крамниці, вирішила висловити все, що … Читати далі

— Ти ж міська. От і поїдемо в місто. — Якщо дитячий будинок у місті, то звісно міська. Я ж не пам’ятаю. Мала була. А мама як? Це ж твоя мама, їй уже допомога потрібна. Та й ми як у місті з трьома дітьми? – Валя навіть сльози крадькома змахнула. — Усе! Не обговорюється. А ти приведи себе до ладу. Страшно дивитися. Шкіра та кістки. М’яса не наросло. Валя з Вірою жили дружно. Віра, пам’ятаючи себе в молодості, жаліла її. А вже онуки коли пішли, то й зовсім стала оберігати

Іван привіз наречену Валентину до свого села, до батьківської хати. Мати зраділа, у тридцять із гаком років син нарешті вирішив одружитися. Нагулявся. Приїхав. Допомога їй буде на старості років. Дім повна чаша, мати господиня в домі. Батька давно не стало, залишивши міцний будинок і велике господарство. Старався все для сім’ї. Тільки ось син один, не … Читати далі

Помилки не було, на пошті Анна показала свої документи і їй видали величезну коробку. Світлана мимоволі посміхнулася: – Добре, що я пішла з вами, а то самі ви б її не дотягли. Анна уважно роздивлялася адресу відправника, але все було написано на іноземній мові, тому вона попросила прочитати Світлану. – Посилка з Німеччини, від Діани. Зачекайте, це ж попередня власниця моєї квартири, ваша колишня сусідка. Світлана викликала таксі,  бо сама б не змогла донести коробку. А вдома вони її відкрили, і побачили нову тепленьку куртку, нові чоботи, а ще, дорогий кухонний комбайн. Поряд з ним була записка

– Анно, до вас посилка прийшла. Треба вам піти на пошту і забрати, – сусідка подзвонила Анні в двері з самого ранку, бо побачила повідомлення. Анна здивовано крутила папірець. Хто ж їй міг прислати посилку, якщо в неї нікого немає? Напевно, якась помилка, – подумала літня жінка. – Теж таке скажете! Ну яка помилка? Написано … Читати далі

Іван зайшов додому на обід засмучений. – Іванко, прийшов! – зраділа його дружина Зіна. – А я як знала, оладки приготувала зі сметаною. Сідай швидше, поки гарячі, – воркувала вона. Іван мовчки обернувся до неї і показав пальцем на штани. – Ось де всі твої оладки, пироги і тортики, – обурено заявив він. – Хоч щодня нові штани купуй! У Зіни округлилися очі

Іван Васильович все життя прожив в селі. Працював трактористом. І от на роботі він нахилився, щоб взяти якийсь ключ. Підозріле тріскотіння і регіт підлеглих змусив його підскочити. -От же ж! Четверті штани за тиждень. І все на тому самому місці, – засмучено сказав він, прикриваючи рукою дірку на штанях. Припустивши нижче куртку, він городами добрався … Читати далі

Оля готувала на кухні яєчню. – Марійка, йди снідати! – гукнула вона доньку. – Я такого не їм – буркнула дівчина. – Не вигадуй! У тебе чудова фігура, – зітхнула жінка. – Дмитро сказав, що йому подобаються худенькі дівчата. – Доню, ніколи не підлаштовуйся під чоловіків, – порадила Оля. – Ну батько ж чогось від тебе пішов! – сказала Марійка. Оля ображено дивилась на доньку

Оля смажила на кухні яєчню для себе і вже дорослої доньки. -Марійка, йди снідати! — покликала вона. -Знову ця яєчня? — буркнула дівчина. — Мамо, ну скільки разів я тобі казала, що я такого не люблю? Жінка зітхнула: -Ну що ти вигадуєш? Досить худнути, у тебе і так все чудово! -Мамо, Дмитро сказав, що йому … Читати далі

– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, – мені тебе розмістити ніде. – У мене дитина, дружина, ще й тебе годуватиму? Ні, Валю, мене така перспектива не влаштовує. Іди до батьків!

– Ти, Валя, на цю квартиру не розраховуй, – діловито пояснював Іван сестрі, – мені тебе розмістити ніде. – У мене дитина, дружина, ще й тебе годуватиму? Ні, Валю, мене така перспектива не влаштовує. Іди до батьків! Ти – неповнолітня, маєш жити з ними за законом. А про квартиру цю забудь, моя вона! Життя Валі … Читати далі