Uncategorized

— Синові моєму життя зламала! Це була найулюбленіша фраза Марії Яківни, жінки великої і крикливої. Ранок починався з того, що свекруха голосно, через паркан обговорювала із сусідками свою невістку. І нічого, що сусідок у цей час не було у дворі, головне, щоб винуватиця всіх бід чула. Матері вторила і Вікторія, що живе через дорогу, не … Читати далі

Наталя, симпатична жінка сорока років, виховувала доньку Оксану одна. Якось не вийшло у них із чоловіком. Спочатку любили один одного, а як Оксану народилася, все пішло навперейми. Чоловік перетворився на втомленого і незадоволеного буркотуна. Доньку любив, а ось до дружини охолонув. Протягли п’ять років і розлучилися. У нього з’явилася інша, вільна та розкута. Наталя боротися … Читати далі

Сьогодні п’ятниця з міста до баби Зіни приїдуть діти та онуки. Щоправда не всі, дітей має п’ятеро, троє з них живуть у місті, один син живе закордоном, а молодший Андрій поруч із матір’ю. Він побудував будинок неподалік неї і живе з сім’єю, допомагає матері. Батька давно немає, Зіна вже тридцять років, як удова. Зіна старіла … Читати далі

Нічні телефонні дзвінки не обіцяють нічого доброго, тому, коли зять зателефонував близько третьої ночі, у Надії Сергіївни занило серце. А від слів Михайла їй стало страшно, як ніколи в житті. – Оля у вас? – запитав зять. – Вона вдень пішла до вас у гості. Ми із сином рано лягли, я зараз прокинувся, а дружини … Читати далі

Людмила прийшла додому пізно. Дмитро із сином уже повечеряли. Хлопчик ліг спати. На дзвінки Дмитра Люда незмінно відповідала повідомленням: -Затримуюсь. Нарешті, у замку повернувся ключ, і Люда зайшла в коридор. Не знімаючи пальто, вона бадьоро сказала: -Дмитре, ми з тобою розлучаємося. -Це що, жарт такий? До квітня ж іще далеко! -Ніякий це не жарт. Ми … Читати далі

Олена Іванівна сиділа на темній кухні, дивлячись у вікно. Світло давно відключили за несплату, холодильник не працював, та й продуктів у ньому давно не було… Але найбільше вона сумувала, що не може подивитись телевізор, було б не так нудно проводити довгі вечори. Пенсію баба Олена отримувала справно, їй би на все вистачало, якби не дочка. … Читати далі

– Давай по-чесному, Ганно! Продамо будинок, і поділимо гроші порівну, – мати присіла на край старого крісла, оглядаючи простору вітальню. – Ти ж розумієш, що так буде справедливо. Ганна мовчки розставляла кухлі на столі. Ці кухлі з синіми волошками по краю, бабуся берегла для особливих випадків. Зараз вони якнайкраще підходили для непростої розмови. – Справедливо? … Читати далі

– Та зрозумій ти нарешті! Я не збираюся жити з твоєю старою матір’ю! – Олег роздратовано жбурнув у валізу чергову сорочку. – Та й ти постійно нагадуєш мені про вік! Лариса мовчки спостерігала, як чоловік збирає речі. Тридцять років спільного життя вмістилися в одну валізу, та спортивну сумку. Дивно, але саме ця думка чомусь дряпала … Читати далі

– Сину, хіба я тебе ростила для того, щоб ти вареники ліпив і борщі варив? А дружина тоді для чого? – пам’ятаю як я прийшла до сина в гості, побачила, що він знову куховарить і неабияк засмутилася. – І я тебе люблю, мамо. От для чого ти це починаєш? Хіба не все одно хто готує, … Читати далі

– Люба, на жаль, нашу вечерю в ресторані доведеться скасувати, – вимовив Іван із сумом у голосі, дивлячись на дружину з жалем. – Чому? – із прикрістю запитала Кіра. – У суботу наша річниця весілля. Ми так довго чекали на цей день. Що трапилося цього разу? – Я знаю, як ти засмучена. Повір, мені теж … Читати далі