Галина Петрівна встала рано. Подивилася в небо і тихенько прошепотіла: – Ех, Вітя, Вітя. Як же мені тебе не вистачає. Кинув мене тут одну. Сьогодні жінка запланувала з’їздити на могилку чоловіка. Віктор наснився вчора. Галина зібралася і вирушила в дорогу. На цвинтарі було тихо. Підійшовши до огорожі, жінка зупинилася, не вірячи своїм очам. -Та що ж це. Вітя. Та як же так. Хто ж це зробив? – здивувалася Галина
Галина Петрівна встала рано. Потроху розходилася і вийшла на ганок. Ласкаве, вересневе сонечко потихеньку нагрівало землю, що охолола за ніч. Навколо весело щебетали пташки. На величезному кущі Клематиса, що розрісся вздовж усього паркану, дзижчали бджілки сусіда, збираючи пилок. Сьогодні Галина мала подорож. Вона тяжко зітхнула, згадавши свій вчорашній сон. Подивилася своїми синіми, не по-старому, чистими, … Читати далі