Uncategorized

— Кажи, що сталося. Негайно кажи!  — Ксюш, ти тільки, будь ласка, не засмучуйся. Нічого страшного не сталося. Мама Лію підстригла. Усередині в Ксенії все обірвалося: ось так вона і знала! — Наголо? – одразу запитала Ксюша.  — Угу, під нуль, – відповів Андрій, – ну нічого, виглядає навіть симпатичненько

Автор

— Ти що наробила? – верещала свекруха. – У мене через три дні ювілей, як я в такому вигляді перед гостями покажуся? Андрію! Андрію, негайно йди сюди! Дивись, що зробила твоя дружина! Вона мене понівечила! Тепер що з цим робити? Вижени її негайно! Ксенія мріяла про доньку. Їй хотілося заплітати косички, купувати гарне вбрання.Коли Ксюша … Читати далі

— Марино Аркадіївно, що відбувається? Чому мої сумки у коридорі? — тремтячим голосом запитала Христина

Автор

— Що вона в тебе кричить постійно?! — сердито гаркнула на невістку свекруха, коли внучка почала плакати.— Не кричіть, будь ласка. Ви ж лякаєте Настю, — попросила невістка свекруху. — Я в себе вдома! Хочу – кричу, хочу – не кричу. Вказувати ти ще мені будеш! — заявила Марина Аркадіївна, — може, дівка твоя хвора, … Читати далі

— Карино, привіт! Я не збагну, що відбувається! — Дзвонила в паніці нова господиня проданого будинку. – У мене під воротами стоять кілька людей, дорослі та діти, всі з валізами та сумками. Вони вимагають твою маму та хочуть заселятися! Я їм пояснила, що давно кімнати не здаю, але вони нікуди не йдуть

Автор

— Та що ж це діється, га?! Ми їдемо всією сім’єю з дітьми в поїзді майже добу, потім смажимося тут на сонці, а на нас ніхто не чекає і будинок, виявляється, чомусь продали? Ти могла б і нову адресу нам залишити, якщо що! Хіба можна так зі своєю ріднею робити?! — Зачекайте, чи ви взагалі хто такі?! … Читати далі

Наступного дня чоловік поїхав по дитину. Приїхав, привіз поганий настрій через сварку з матір’ю, сина, його розбитий телефон і гроші на заміну екрана. Це свекрусі не сподобалося, що онук сидів у телефоні, а не спілкувався з присутніми дорослими. Вона спробувала забрати телефон, він упав на кухонну підлогу, а у свекрухи на кухні плитка. Екран розбився

Автор

Нас із чоловіком запросили на весілля, формат заходу не передбачав присутності дітей. Синові одинадцять років, цілком міг посидіти один удома. Ми розраховували, що повернемося вночі. Поїхали, перед цим видали дитині інструкцію: кому дзвонити, якщо що, двері нікому не відчиняти, гостей не кликати, о котрій годині лягти спати. З їжею розбирається самостійно, все легко та просто, … Читати далі

Довгих півтора року не було взагалі жодних результатів. Юра був вичавлений, Леру починало колотити від однієї згадки про наступні призначені процедури. Він возив її в центри, займався вправами з нею вдома, доходило аж до медитацій, від яких Юру все життя нудило. І одного разу Лера змогла поворухнути пальцями ніг. Це був прорив, однозначний тріумф, перший проблиск справжнього щастя в їхньому важкому спільному житті

Автор

Юра вирішив зрізати шлях через двори і обімлів, коли побачив в інвалідному візку свою колишню. Її котила мати і щось говорила, але Лера явно її не чула – обличчя порожнє, насуплене і без грама косметики. Юра вже давно забув, що вона тут живе. «Лерці, як і мені, двадцять чотири роки, – зробив нехитрий підрахунок Юра, … Читати далі

Коли донька мені зателефонувала, то я вухам не повірила, що таке взагалі можливо. Мені видавалося, що в майбутнього зятя любляча родина. Але таке навіть на голову не налазило

Автор

Напередодні весілля мій майбутній зять Іван повертався додому з-за кордону. Водій заснув за кермом і сталося те, що сталося. Іван вже не міг ходити, його транспортували в Україну за великі гроші, він віддав все, що заробляв два роки, щоб потрапити додому. Думав, що тут буде дешевше стати на ноги, але він дуже помилився з підтримкою … Читати далі

Ганна Дмитрівна шаткувала капусту, як раптом на кухню зайшов її син Олексій і мовчки сів за стіл. – Мамо, я хочу з тобою поговорити, – нарешті сказав він. Ганна Дмитрівна аж зраділа. – О, Боже! Синку! Невже ти собі дівчину знайшов?! – радісно запитала вона. – Ні, мамо, не маю я дівчини. Не в цьому справа. Я звісно вдячний вам за все, але я мушу поїхати від вас. У мене є одне дуже важливе діло, на все життя… Ганна Дмитрівна аж присіла на крісло

Автор

Олексій вже з місяць ходив задумливий. Він виношував один план. Тепер він мав розповісти про все батькам. Але як же це зробити! Мама, напевно, зрозуміє його, а от батько… Адже саме батько десять років тому покликав Олексія у свій бізнес. Тоді був складний період у його житті. Те, чим Олексій змалку мріяв займатися, зовсім не … Читати далі

Три роки моїх стосунків з Ігорем – це як самовільно запустити в город цапа, – усвідомила для себе Наталя, – він усе зжере, усе витопче, потім наставить на тебе роги, вимагаючи ще й ще, і скакатиме по рештках. І так поки його не виженеш. Шкода виганяти – звичка. Не виганяти – втрати. Але хіба я хочу і далі спостерігати, як затоптують мій город, мій сад, моє життя? Нехай або поруч зі мною буде той, з ким я зможу примножити й облагородити мій сад, щоб він приносив радість, або я буду робити це сама

Автор

Наталка не могла заплатити за відпочинок чоловіка, з яким жила – у неї були гроші тільки на себе і дитину,  та й хотіла вона за кордон. Чому вона має оплачувати і його путівку? Вона й так лізла зі шкіри геть, щоб відкласти на себе. — Ігорю, я у відпустку хочу. Два роки ніде не бували. … Читати далі

“Дуже цікаво все виходить, тобі так не здається, доню?” – мама ходила із кута в куток кімнати і все ніяк не могла заспокоїтись, – “А Тарас тобі от так прямо і сказав? Ти від себе нічого не додала? Тоді про яке одруження мова, доню? Не для того я на все це заробляю, аби ти і слова мовити права не мала”

Автор

“Дуже цікаво все виходить, тобі так не здається, доню?” – мама ходила із кута в куток кімнати і все ніяк не могла заспокоїтись, – “А Тарас тобі от так прямо і сказав? Ти від себе нічого не додала? Тоді про яке одруження мова, доню? Не для того я на все це заробляю, аби ти і … Читати далі

П’яту точку родичам треба відірвати від дивана, та погорбатіти на власне житло! А не вигадувати собі різні хвороби! Ледащо

Автор

Про свою квартиру ми з Антоном мріяли з моменту, як одружилися. І працювали заради неї, як прокляті. Ніхто нам не допомагав. Я у декреті бралася за будь-які підробітки – і математику з фізикою вирішувала за студентів та школярів, і тексти писала. З маленькою Анютою ніхто не няньчився, моя рідня була далеко. А батьки Антона одразу … Читати далі