Uncategorized

Микола відвіз дружину Ганну і дітей у село до своєї матері. Він хотів, щоб сімʼя відпочила, а сам повернувся у місто. Свекруха зустріла Ганну й онуків, як годиться, з частуваннями на столі. Після дороги всі заснули. Діти лягли на веранді, а Ганні свекруха постелила у кімнаті Миколи… Прокинулася Ганна раптово – від галасу свекрухи: – Спимо, пані?! Підйом, корова сама не подоїться! Ганна глянула на телефон – п’ята ранку. Вона все ж встала. – Навіщо у ванну йдеш?! – невдоволено запитала свекруха. – Потім вмиєшся, все одно брудна будеш! Ганна сумно пішла перевдягатися і працювати… А через кілька днів свекруха зрозуміла несподіване

Автор

Ганна все життя була активною й енергійною. Вже в дитинстві, у дитячому садку, вона намагалася залучати інших дітей у різні ігри й допомагала виховательці робити для всіх зарядку. У п’ятому класі вона стала старостою і першою ученицею, була улюбленицею вчителів і легко знаходила спільну мову з однокласниками. В університеті також не залишалася в тіні, беручи … Читати далі

Напхавши повні торби продуктів я йшла до матері. В голові крутилося безліч думок і всі навколо того, де б це ще заробити зайву копійку. Хоча я і так не справлялася з тим об’ємом роботи що мала. У добі всього 24 години і мені було мало

Автор

Напхавши повні торби продуктів я йшла до матері. В голові крутилося безліч думок і всі навколо того, де б це ще заробити зайву копійку. Хоча я і так не справлялася з тим об’ємом роботи що мала. У добі всього 24 години і мені було мало. Так склалося що нині я годую свою сім’ю та ще … Читати далі

— Аня не ображайся, але я подаю на розлучення. Ти, як риба холодна. Була б хоч господинею гарною, а то й цього в тебе немає

Автор

Аню всі вважали нерозумною. Із чоловіком вона жила вже п’ятнадцять років. У них було двоє дітей, Алісі чотирнадцять, а Сергію сім років. Чоловік бігав по жіночкам, практично цього не приховуючи. Перший раз він зрадив їй на другий день весілля, з офіціанткою. Н, а далі просто не порахувати. Подружки намагалися розплющити їй очі, але вона мило посміхалася … Читати далі

Олена прийшла до сусідки. Зоя якраз збирала аїґрус. – Доброго дня. А ви все працюєте?, – усміхнулася вона. – Так. Не лишати ж, шкода, – пояснила сусідка. – Зоя Іванівна, я до вас не просто так прийшла, а за порадою, – раптом сказала Олена. – Щось сталося? – захвилювалася Зоя, прибираючи відерце убік. – Розлучитися хочу, – тихо сказала Олена. – Може, порадите, як бути? – Оленко. Я радити не люблю, – м’яко промовила Зоя. – Просто хочу тобі дещо розповісти… Олена з неприхованою цікавістю подивилася на сусідку і приготувалася слухати

Автор

– І чого ви так радієте, Зоя Іванівно, ніяк не зрозумію? – похитала головою Олена, дивлячись на те, як сусідка пересипає щойно зібраний аґрус у відро. – Про що ти, Оленко? – не зрозуміла Зоя. – Ви ці ягоди цілу годину збирали, натомилися так! І навіщо? – пояснила Олена. – Не лишати ж їх, шкода, … Читати далі

Люба зібралися з сином поїхати в село. Мамі треба памʼятничок підправити, поприбирати та й з’явитися у людей на очах. Люба красива, у чорній сукні з білими коралями, в капелюшку. Поруч високий син. Ідуть дорогою додому, а з брам люди виходять. Люба вітається з усіма, хоч і не всіх впізнає. Чутка вмить по селу рознеслася, що Люба приїхала. А пізно ввечері пролунав стукіт у двері. Син уже спав, а Люба сиділа і старий альбом переглядала. Вона відкрила двері й ахнула

Автор

Дочка в Олени була красуня. Хоча далася вона їй нелегко і народилася пізно, в сорок майже. До цього Олена овдовіла, і залишилася сама, бо дітей їм з чоловіком Бог не дав. А тут поїхала вона до своєї сестри двоюрідної у місто, прожила у неї два тижні, а звідти повернулася і через дев’ять місяців народила доньку … Читати далі

Віктор повернувся додому весь сумний. В коридорі його радісно зустріла донька Оленка. – Тату, ти пам’ятаєш, за тиждень у мене весілля. Ми сьогодні кафе з Олегом замовили. Я така щаслива, – усміхалася вона. Віктор дивився на доньку, і не знав, що робити. – Розповісти їй все що я дізнався про Олега? – думав чоловік. Віктор сів на стілець і сказав: – Доню, я повинен тобі дещо сказати. І краще, щоб ти почула це від мене! Олена схвильовано дивилася на батька, нічого не розуміючи

Автор

Віктор Григорович стежив за Олегом так, що той цього не помічав. Ще б пак, Віктор стільки років пропрацював на відповідних посадах, він же професіонал! Але поки що ніяких зачіпок не було, Олег нікого до себе додому не приводив. І нічого підозрілого не робив. Але його не проведеш, Віктор Григорович знав, що треба почекати, і Олег … Читати далі

Віктор вийшов на подвір’я. Через паркан він помітив, як сусідка поралася на городі. – Бог в поміч, – махнув рукою Віктор. – О, Вітя. Як ти? – усміхнулася Людмила. – Нічого, тримаюся, – відповів чоловік. – Тримайся. А я ось все. Будинок продала, капусту залишилося прибрати, – раптом сказала жінка. Віктору хотілося ще постояти, поговорити, але Людмила сказала: – Ну добре, час мені вже. Віктор засмутився. А наступного дня біля будинку Людмили зупинилася машина, приїхали нові сусіди. Віктор ще не знав, як від цього зміниться його життя

Автор

Перші холодні уламки посипалися з неба вже в середині вересня. Дачні ділянки пожвавішали і, здавалося, знову почали жити своїм звичайним літнім життям: хтось збирав урожай, на інших згрібали листя, десь закривали віконниці, і в чистому, холодному повітрі розносився стукіт, упереміш зі скрипом – усі готувалися до зими поспішала доробити всю роботу. Віктор Васильович вийшов на … Читати далі

То що, мамо, Ви вирішили? В ресторані будемо святкувати чи таки вдома надумали? – питає мене син. – Вдома, синку. Ресторан я відмінила, занадто дорого це виходить. А вдома я не гірше все приготую. Так що, приїжджайте в неділю, буду рада вас бачити, – кажу. Віктор довго не знав, як сказати дружині, що мама ресторан відмінила, і планує вдома стіл накрити. Він знав, яке ставлення у дружини до села, тому розумів, що вона знову не захоче їхати, і усвідомлював, що якщо вона не приїде, то мама неабияк засмутиться

Автор

Віктор довго не знав, як сказати дружині, що мама ресторан відмінила, і планує вдома стіл накрити. Він знав, яке ставлення у дружини до села, тому розумів, що вона знову не захоче їхати, і усвідомлював, що якщо вона не приїде, то мама неабияк засмутиться. Лариса таки відмовилася їхати до свекрухи: – Що я там не бачила? … Читати далі

Марія варила холодець, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила троюрідна тітка. – Привіт, Марійка. А ми до тебе в гості їдемо. Приймеш? – весело сказала вона. – Ти чого мовчиш? Не рада чи що? – Ну що ви? Рада! Звісно приїжджайте. – сказала Марія. Жінка пішла в магазин, накупила всяких смаколиків. – Якраз і холодець пригодиться, – подумала вона. І ось у день приїзду, дзвонить радісна тітка: – Алло! Марія! Ми під’їжджаємо! – В якому сенсі ми? – обережно запитала Марія, і застигла від несподіваної здогадки

Автор

Після закінчення інституту Марія залишилася працювати у великому місті, платять добре, та й кар’єру можна зробити. Невдовзі купила собі невелику однокімнатну квартиру. Оскільки багато часу присвячувала роботі, то стосунки не поспішала заводити, тим паче виходити заміж. У рідному маленькому містечку залишилася вся рідня. Але особливо зв’язок не підтримувався, лише з батьками. Вічно часу не вистачало. … Читати далі

— Ти чому сьогодні бабусі не допоміг з господарством? — будив онука дід, повернувшись із сінокосу

Автор

— Ти Сашко, якщо дружину взяв так бережи її. А якщо не можеш, то відпусти, — дід Андрій замахнувся кулаком на онука, ледве тримаючи удар.— Та зрозумів я, зрозумів діду! — Андрій ховався від дідових ляпасів, закривши голову руками. Сашко скільки себе пам’ятав, завжди мешкав у діда з бабусею. Батьки його жили на іншому краю … Читати далі