Uncategorized

Андрій був з дружиною в гостях. Раптом він помітив, що Ольга цілий вечір воркує з якимось чоловіком. Андрій подивився на це все, встав і пішов додому… Ольга прийшла через три години: – Ти мене залишив одну! Як ти міг?! – Ти ж була така зайнята, – відповів чоловік. – Як ти взагалі помітила, що я пішов? Тебе провів твій знайомий? – Звісно, ​​провів! Він справжній джентльмен, а ти… – Ольга замовкла. – Що я? – запитав Андрій. – У нього бізнес, він багатий, а я невдаха? Може, нам пора розлучитися? – А давай! – раптом погодилася Ольга… А одного вечора Андрій підійшов до свого підʼїзду. Двері відчинилися і сталося несподіване

Автор

Андрій вийшов з роботи і мало не послизнувся на сходах. Напередодні йшов дощ зі снігом, вночі підморозило, а зранку віяв крижаний вітер. На дорогах було повно машин. Усі поспішають додому, нетерпляче сигналили. Раніше Андрій теж сердився б, що доведеться втратити багато часу в заторах, а зараз був цьому навіть радий. Останнім часом повертатись додому не … Читати далі

Ірина готувала вечерю, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонила її молодша сестра, Олена. – Оленко, привіт! Рада тебе чути! – зраділа дзвінку Ірина. – Привіт, – схлипнула у відповідь сестра. – Олено, щось сталося? – захвилювалася Ірина, почувши сльози сестри. – Він зіпсував мені свято, розумієш? – продовжувала плакала Олена. – Навіть не зіпсував, а скасував! – Хто зіпсував? Яке свято?! – не могла нічого зрозуміти Ірина. – Мій чоловік, зіпсував…, – додала Олена. – Так! Досить плакати! Толком розкажи, – попросила сестра. Олена важко зітхнула, трохи заспокоїлася, і все розповіла сестрі. Ірина вислухала її і ахнула від почутого

Автор

– Він зіпсував мені свято, розумієш? – плакала Олена. – Навіть не зіпсував, а скасував. – Ну навіщо ти драму влаштовуєш? Іван же ж тобі купив те, що ти хотіла! – сказала Ірина. – Та краще б він не купував нічого, ніж так! – обурилася Олена. – Досить плакати, толком розкажи, – попросила сестра. Справа … Читати далі

Ганна пішла в гості. Її запросила знайома – Віра Петрівна. Ганна подзвонила в двері квартири. Їй відкрила молода дівчина з довгим русявим волоссям. – Ви до бабусі? – усміхнулася вона. – А я Катя! Бабуся стільки про вас розповідала! Віра Петрівна зустріла Ганну як рідну. Посадила за стіл, застелений старою мереживною скатертиною. Дістала з серванту чайний сервіз. – Що сталося, дитинко? – запитала старенька. – На тобі лиця немає! І Ганна все розповіла… Розповіла, що від неї недавно пішов чоловік… Катя ж слухала мовчки, стаючи все білішою з кожним словом. – Бабусю, Ганно, я маю вам дещо сказати, – раптом заявила вона. Жінки застигли від здивування

Автор

– Таке відчуття, ніби я живу чужим життям, – Ганна повільно розмішувала розчинну каву 3 в 1 у пластиковому стаканчику. Лікарняна їдальня майже спорожніла – час наближався до вечора, коли навіть найстійкіші лікарі розходилися по домівках. Марина, її подруга, уважно вивчала змарніле обличчя співрозмовниці. За п’ятнадцять років дружби вона навчилася читати найдрібніші зміни у настрої … Читати далі

Ольга Сергіївна готувала вечерю, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив її син. – Слухаю синку! – зраділа вона дзвінку. – Привіт, мамо! В Аліни скоро день народження, і вона тебе запрошує на святкування! – одразу повідомив Дмитро. – Ой, дякую. Та навіщо я вам? У вас напевно друзі прийдуть, – відповіла жінка. – Ну і що, ми хочемо тебе бачити, адже ти близька нам людина! – наполіг син. Ольга Сергіївна розтанула. – Слухай, мамо, до тебе буде ще одне прохання, – якось підозріло додав син. – Ти про що? – запитала мати. Але Ольга Сергіївна навіть уявити не могла, про що попросить у неї син

Автор

Ольга Сергіївна знала, що ніколи не стане тією злобною свекрухою. Адже вона була доброю і чуйною людиною, і сина ростила, розуміючи, що в нього колись буде своя родина. І її син Діма нічого їй не винен. Тому, коли Діма привів до хати наречену, милу та приємну дівчинку Аліну, Ольга Сергіївна прийняла її дуже добре. Та … Читати далі

Сашко зустрів Ліду на краю лісу. Вона вже йшла додому. – Де це стільки ягід було? – запитав він. – Як завжди, – відповіла дівчина. – Ти ж знаєш наші місця. – Знаю, – кивнув Сашко. – Нехай вони завжди будуть нашими… – Ти про що? – здивувалася Ліда. – Загадковий ти якийсь… – Мій брат одружується! – сказав Сашко. – Так?! – ахнула Ліда. – Вітаю! Тобі теж пора. – А я твою бабусю вже про це запитав, – раптом сказав Сашко. – Вона не проти. Ліда засміялася. – А чого ти смієшся? – здивувався Сашко. – Ти що, моїй бабусі пропозицію зробив?! – дівчина не розуміла, що він таке каже

Автор

– Максимівно, забирай свого бешкетника. Навіщо ти його випустила? Сніг поклювати? – Про що ти, Олено? Я не випускала його. – Сам втік! – Ага! Через паркан перестрибнув, і твого випустив. Зі святом вирішив привітати. З-за сараю тихо виглядали Павлик і Сашко, восьмирічні близнюки, онуки Олени. Ну захотілося їм подивитися півнячі розбірки. А де півнів … Читати далі

Наталя поливала квіти в квартирі. ЇЇ донька Ганна, збиралася до подруги. – Мамо, до мене через хвилин двадцять, Катя прийде, трохи зачекає на мене, поки я збираюся, – повідомила  Ганна маму. – Звісно, без проблем, – відповіла Наталя і продовжила займатися своїми справами. Через півгодини у двері подзвонили. – Я відкрию! Це до мене! – вигукнула Ганна і кинулася до дверей. В коридорі почулася якась підозріла метушня. – Що це вони так розшумілися? – подумала Наталка. – Сюрприз! – несподівано, почула жінка за своєю спиною, вигук. Наталка повільно обернулася і…остовпіла від побаченого

Автор

Наталя сама виховувала своїх дітей. Чоловік пішов, коли народилася третя дитина, донька. І хоч це він наполягав на великій родині, несподівано заявив, що втомився. Але Наталя ніколи не сумувала, хоч було й непросто. На той момент синові було вже десять, а середній дочці чотири. Вона дуже любила своїх дітей, вони не були для неї тягарем, … Читати далі

Павло підійшов до будівлі свого офісу. Там працювала красуня Ірина. В руках у Павла був пакет із мандаринами і подарунком для неї, який він хотів сховати в якусь темну шафу… Павло знайшов у кишені ключі. Він відкрив двері офісу, зайшов, почав шукати, куди треба сховати подарунок для Ірини… А потім зрозумів, що його дуже турбує голова і хочеться спати. Павло подався спочатку в кабінет, пошукав в шухлядах, сподіваючись знайти хоч щось від голови. Але шухляди були порожні. Він тут же ж ліг у кріслі, знявши піджак і накрившись ним… І заснув… А вранці почалося дивовижне

Автор

Павло ні сном ні духом у цій передноворічній метушні не думав ступати на слизьку доріжку. Але він став, і проїхався так, що кілька секунд не розумів, що сталося. Все це було при свідках, які його підняли, обтрусили й порадили одягнути менш слизьке взуття. І Павло пішов далі, тільки він був уже не Павло. Вірніше, це … Читати далі

Оксана посмажила дерунів на вечерю і стала чекати на чоловіка. Пройшла година, друга, а Василь все не повертався додому. – Дивно, вже давно мав би повернутися, – почала було хвилювалася жінка. Оксана взяла свій телефон, і набрала номер чоловіка. Але Василь не відповідав. – Невже щось сталося? – ще більше розхвилювалася вона. Оксана написала повідомлення: – “Коханий, щось сталося? Я хвилююся! Коли тебе чекати?”. Через десять хвилин прийшла відповідь від Василя. Оксана взяла свій телефон, відкрила повідомлення від чоловіка, прочитала його і… заціпеніла від прочитаного

Автор

Василь не вважав, що він, зраджуючи своїй дружині, робить погано. Він же чоловік, це для нього нормально. Головне – не попастися. А решта і не має значення. Адже він виконує свої чоловічі обов’язки. Дружину любить, балує. Гроші заробляє, із домашніми справами допомагає. Невже він не має права трохи розслабитись? Постійних коханок у Василя не було. … Читати далі

У Олени з Софійкою не стало батьків. Сестри часто їздили на цвинтар, збирали гроші на гарний пам’ятник. Нарешті вони його встановили… Якось дівчата знову поїхали до батьків на могилку. Сестри поклали квіти і мовчки стояли. Вони дивились на новий гранітний пам’ятник. На ньому були зображені Віра з Віктором, які пригорнулися один до одного й посміхалися. Такі обоє красиві й щасливі… Раптом десь позаду почувся шурхіт. До них підійшла незнайома жінка. Вона стояла, дивилася на пам’ятник і посміхалася. – А ви що знали наших маму й тата? – здивовано запитала Олена. Вона не розуміла, що відбувається

Автор

Оленці було всього 14 років, коли вона вже мала робити всі домашні справи, а ще доглядати слабу матір і вчитися. – Матусю, от закінчу школу, інститут і зроблю все, щоб ти видужала! Ти ще в мене молода, – казала вона матері. Але при цьому Олена нишком плакала у своїй маленькій кімнаті від образи й безсилля. … Читати далі

Людмила вийшла на сільській автобусній зупинці, і попрямула в бік свого будинку. Підійшовши ближче, вона помітила, що у вікнах світилося світло. – Мабуть, Сергій вже вдома, – вирішила вона. Людмила із подивом зазначила, що весь будиночок був прикрашений новорічною ілюмінацією, а поряд із будинком стояла невелика ялинка, на якій теж світилися вогники. – І коли тільки, Сергій встиг все це приготувати? – усміхнулася Людмила. Жінка рішуче попрямувала до дверей. Людмила увійшла всередину будинку і… ахнула від побаченого 

Автор

Людмила вже вкотре пошкодувала, що пустилася в цю авантюру. Старенький сільський автобус, підстрибуючи і крекчучи на кожній купині, віз її зараз у село, звідки був родом чоловік Сергій. Народу в автобусі було як оселедців в банці. До Нового року залишалося всього два дні, і сільські жителі намагалися повною мірою закупитися всім необхідним до свята. Хтось … Читати далі