Uncategorized

Вітаю тебе, Марійко, – каже мені Микола і посміхається, а я стою в дверях і не знаю – впустити нежданного гостя чи зачинити перед ним свої двері. Я святкувала свій 60-річний ювілей, але гостей я не чекала. Та мій колишній чоловік вирішив зробити мені сюрприз – прийшов начебто привітати мене з днем народження, хоча насправді мав інший мотив. Микола вирішив, що нам треба знову зійтися, і під приводом мого свята, захотів владнати це питання

Автор

– Вітаю тебе, Марійко, – каже мені Микола і посміхається, а я стою в дверях і не знаю – впустити нежданного гостя чи зачинити перед ним свої двері. Я святкувала свій 60-річний ювілей, але гостей я не чекала. Та мій колишній чоловік вирішив зробити мені сюрприз – прийшов начебто привітати мене з днем народження, хоча … Читати далі

Ліза вдягла худі, штани і вʼязану шапку. Вона насипала коту побільше корму, додала води, взяла гаманець і телефон і поїхала на вокзал. Дівчина поспішала святкувати новий рік з Ігорем – своїм знайомим по переписці. Ліза дві години тряслася в приміській електричці, переписуючись із тим самим Ігорем, але він не зустрів її на вокзалі, як обіцяв! – Візьми таксі, – попросив інтернет-приятель, по телефону. – У мене машина зламалася! – Ну, все, – думала Ліза, сідаючи в машину. – Приїхала до незнайомого чоловіка, у незнайоме місто і їду до нього додому! Приїхавши за вказаною адресою Ліза застигла від здивування. Вона застала зовсім іншу людину

Автор

– Лізо! Лізо! – наздоганяв колегу Степан. Він намагався бігти обережно, але послизнувся на снігу перед дівчиною. Сумно посміхаючись, Ліза подала йому руку в рукавичці. 30-е число, останній робочий день і рік закінчено. – Дякую, – підвівся і обтрусився Степан. – Лізо, які плани? Як зустрічатимеш Новий рік? Ліза знизала плечима, шелестячи об’ємним пуховиком. Ні … Читати далі

Знову 100 євро? А цього разу на що? – питаю я свою доньку, яка всього лише тиждень тому брала у мене гроші. – Ой, мамо, знову ти починаєш. Сама ж уже бачиш, що життя дороге, – виправдовується донька. – Так, ціни на все доволі високі, – погодилася я. – Може б ти роботу шукала, адже гроші мають здатність закінчуватися, – кажу. Марині такі мої зауваження не подобаються зовсім. Вона вже звикла до того, що я даю їй гроші. А тут я повернулася додому. З собою, звичайно, я привезла якусь суму, але якщо звідти постійно тягати по 100-200 євро, то гроші швидко закінчаться, що я доньці і намагалася донести

Автор

– Знову 100 євро? А цього разу на що? – питаю я свою доньку, яка всього лише тиждень тому брала у мене гроші. – Ой, мамо, знову ти починаєш. Сама ж уже бачиш, що життя дороге, – виправдовується донька. – Так, ціни на все доволі високі, – погодилася я. – Може б ти роботу шукала, … Читати далі

Оля сиділа на кухні і сумно дивилася у вікно. Пролунав телефонний дзвінок. – Доню, з Новим роком тебе! – радісно вигукнула мама. – Дякую, – байдуже відповіла донька. – Оля, ти чому така засмучена? – запідозрила недобре Ганна Андріївна. – Ми з Микито розлучаємося, – несподівано сказала Оля. – Він вчора пішов від мене! – То ти через це?! У мене був твій Микита! – весело сказала мама. – Він таке влаштував! – В сенсі у тебе? – здивувалася Оля. – Навіть не знаю з чого почати, – сказала Ганна Андріївна, зібралася з думками і все розповіла доньці. Ольга вислухала матір і ахунла від почутого

Автор

– Ти навіщо два дні перед Новим роком взяв? Лежати? – обурено промовила Оля. – У нас справ повно! – Не в нас, а в тебе! – заявив Микита. – А твої справи мене не торкаються! – А нічого, що ми сім’я? – поцікавилася Оля. – І у нас за визначенням не може бути особистих … Читати далі

Галино, ти? Не впізнала! Як ти? Коли приїхала? На довго? – питає мене моя сусідка, з якою ми давно не бачилися. – Ще не знаю, – розвожу я руками. – Та я чула, яка у тебе ситуація. Не кожна б так змогла, – каже сусідка і не перестає на мене дивитися. А я розумію чому – бо я виглядаю як старенька бабуся. Мені лише 65, але маю значно старший вигляд, як то кажуть, сильно постаріла, що мене аж люди не впізнають

Автор

– Галино, ти? Не впізнала! Як ти? Коли приїхала? На довго? – питає мене моя сусідка, з якою ми давно не бачилися. – Ще не знаю, – розвожу я руками. – Та я чула, яка у тебе ситуація. Не кожна б так змогла, – каже сусідка і не перестає на мене дивитися. А я розумію … Читати далі

А могла б хоч пачку італійської кави на свята передати, теж мені заробітчанка! – так про мене моя сваха людям розповідає. Вона звикла до того, що я завжди усім ділилася, ніколи скупою не була, а тут я взяла і в один момент змінилася. А такі зміни, як правило, нікому не подобаються. І я теж, коли зрозуміла, що моєю добротою користуються, вирішила, що з мене досить. Більше ніякої кави, ніяких макаронів і ніяких грошей в займ. Дочка моя стала на сторону свекрухи, каже, що я могла б і позичити гроші родичці. Їй легко говорити, вона сама ці гроші не заробила

Автор

– А могла б хоч пачку італійської кави на свята передати, теж мені заробітчанка! – так про мене моя сваха людям розповідає. Вона звикла до того, що я завжди усім ділилася, ніколи скупою не була, а тут я взяла і в один момент змінилася. А такі зміни, як правило, нікому не подобаються. І я теж, … Читати далі

Наталя помітила, що її чоловік Олег почав якось дивно поводитися. Вона запідозрила найгірше – він завів коханку! Наталя вирішила простежити за чоловіком. В обідню перерву вона взяла таксі і причаїлася біля офісу чоловіка. Олег зʼявився за пів години. Він озирнувся, попрямував до машини. Авто Олега завернуло у незнайомий район, зупинилося біля якоїсь п’ятиповерхівки. Наталя вийшла з таксі, сховалася за кут. Олег вийшов з машини. В руках у нього були контейнери – ті, що Наталка давала йому на роботу з обідами. – Точно, коханка! – ахнула Наталя. – До неї поїхав! Їжу їй возить, дбайливий який! Вона пішла слідом і очам своїм не повірила

Автор

– Олеже, ти знову затримався допізна. Що відбувається? – Наталя зустріла чоловіка у коридорі, схрестивши руки на грудях. На обличчі її читалася суміш тривоги та роздратування. – Пробач, Наталко, справ накопичилося, зовсім закрутився, – втомлено посміхнувся Олег, чіпляючи пальто. – Удома все добре? Вечерятимеш? – Буду, звісно. Тільки ти спершу поясни – які такі справи? … Читати далі

Лариса та Андрій одружувалися. Весілля було в самому розпалі. – Ну що ж, хто хоче привітати молодих? — вчергове вигукнув тамада. Слово взяла сестра нареченої Тамара. – Мені здається, не можна створювати сім’ю в обмані, тож пропоную молодим увійти, у нове життя із чистою совістю! – раптом сказала Тамара. – Тому дорога сестричко, я приготувала для тебе сюрприз! Несподівано двері у весільну залу відкрилися, і всередину увійшла якась жінка. – А ось це і є мій сюрприз, – уїдливо додала Тамара. Лариса, глянула на несподівану гостю і остовпіла від побаченого

Автор

— Навіщо ти її запросила? – Запитав Андрій. У його голосі чулося напруження. — Ну, вона ж моя сестра, як я могла її не покликати? – відповіла наречена. — Але ж ти знаєш, що в нас були стосунки… — Ой, та коли це було? – посміхнулася Лариса. — Пройшло сто років! Тамара вже, мабуть, про … Читати далі

Лариса визирнула з кухні, витираючи руки рушником. – Ой, Борю, це ти?! – побачила вона свого чоловіка. – А я думала, ти будеш пізніше. Я ще салати не закінчила готувати. Хотіла все красиво накрити до твого приходу. І тут Лариса осіклася. Щось було негаразд… Борис стояв у коридорі й не поспішав роззуватися. – Ларисо, нам треба поговорити, – він повільно зняв пальто, не дивлячись їй у вічі. – Щось сталося? – Лариса застигла у дверях. – Я йду, Ларисо, – заявив Борис. – Сьогодні. Прямо зараз… – Як… Ідеш? Куди? – ахнула Лариса. – До Аліни… Я мав сказати раніше, але… – До якої ще Аліні?! – Лариси не вірила своїм вухам

Автор

– Борю, це ти? А я думала, ти пізніше будеш, – Лариса визирнула з кухні, витираючи руки рушником. – Я ще салати не закінчила, хотіла все красиво накрити до твого приходу. Вона осіклася. Щось було негаразд. Борис стояв у коридорі, опустивши плечі, і не поспішав роззуватися. – Ларисо, нам треба поговорити, – він повільно зняв … Читати далі

Ганна Іванівна цілий день крутилася на кухні. Накрутила голубців, накришила різних салатів, навіть холодець зварила. Сьогодні її син Сергій приведе наречену знайомитися. Ближче шостої, молоді подзвонили у двері. Ганна Іванівна зустріла сина та майбутню невістку, посадила за стіл. Після застілля, Сергій провів Наталку додому, і повернувся до матері. – Ну, мамо, як тобі Наталка? – усміхнувся він, зайшовши на кухню. – Сергію, тобі потрібно припинити зустрічі з цією дівчиною! – несподівано заявила Ганна Іванівна. – Не потрібна тобі така дружина! – Мамо, чим тобі не вгодила Наталка?! – Сергій здивовано дивився на матір, не розуміючи, що відбувається

Автор

– Ой, синку, шкода мені тебе! Все своє життя я на тебе поклала, і хто ж знав, що все обернеться саме так… — вкотре заголосила Ганна Іванівна. – Мамо, ну ти знову чи що?! Адже не раз із тобою розмовляли! – спробував відмахнутися Сергій. Він чудово знав, що мати має на увазі. – Знову, не … Читати далі