Uncategorized

Від Марини з сином пішов чоловік. – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко! – сказала одного вечора восьмирічному Дмитру Марина. – Ми разом працюємо, а тепер вирішили і жити разом… Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив. Він сумував за батьком… Одного дня Дмитро вже давно прийшов зі школи, а мами і дядька Сашка все не було. Він вже почав хвилюватися, як раптом побачив за вікном світло фар. То була машина вітчима. Але дядько Сашко приїхав… Один! – Де мама? – насторожено спитав його Дмитро. – Дмитре, ти тільки не хвилюйся… – почав дядько Сашко. – Що з нею? – Дмитро не на жарт захвилювався. Він не розумів, що відбувається

Автор

Дядька Сашка Дмитро одразу не злюбив. Мама сказала того вечора восьмирічному синові: – Дмитро, познайомся, це дядько Сашко. Ми разом працюємо, а тепер вирішили і жити разом. Дмитро насупився, нічого не розуміючи. Що ж це означає, цей чужий дядько житиме тут із ними? – А тато? – Дмитро глянув на маму і зиркнув на дядька … Читати далі

Вероніка збирала речі у великі коробки. Цими вихідними вони з чоловіком та дітьми переїдуть у нову квартиру. – Нарешті не будемо тіснитися, з свекрами, у цій маленькій квартирці, – раділа Вероніка, збираючи речі. Жінка поскладала одяг чоловіка, і вирішила взятися за свої речі. Вероніка відкрила свою шафу і почала збирати свій одяг. Раптом в одній із шухляд вона натрапила на якийсь чорний целофановий пакет. – А це ще що таке? – здивувалася вона. Вероніка обережно відкрила цей пакет, заглянула всередину і… ахнула від побаченого

Автор

Провівши Андрія на службу, Вероніка обіцяла писати йому листи. І хоч зараз можна дзвонити по телефону і листи писати вже не модно, вона твердо обіцяла. – Андрію, я тобі писатиму листи не часто, але писатиму, а ти обіцяй, що відповідатимеш на них. – Звичайно, обіцяю, – говорив Андрій сумно, не хотілося йому залишати Вероніку одну, … Читати далі

У Ліди все було готове до Нового року. Її донька Марійка допомагала з салатами і все розпитувала: – А коли прийде Миколай? – Увечері! – казала Ліда. Вона одягла доньку, причепурилася сама, а о дев’ятій вечора прийшли бабуся з дідусем. Ошатні, з тортом, з подарунками. Всі сіли за стіл у гарному настрої. Рівно о десятій пролунав дзвінок у двері. Марійка перша побігла у коридор. То був Миколай! У Ліди відлягло – аніматор, якого вона замовила таки прийшов… Дитині все дуже сподобалося. Ліда в кінці вийшла з ним на сходи. Він зняв шапку. Ліда глянула на чоловіка й очам своїм не повірила

Автор

Грудень добігав кінця, і в Лідії всюди йшли передноворічні клопоти! А почалися вони з ранкового дзвінка, що зіпсував настрій на цілий суботній день. Голос із компанії заявив, що не зможуть надіслати їй Миколая для привітання дитини. – Ваше замовлення у мене на столі, але вибачте, воно надійшло надто пізно, розумієте? Я намагалася знайти вільного аніматора, … Читати далі

Ігор солодко спав, коли пролунав дзвінок у двері. – Кого це принесло?! – здивувався він, і поплентався в коридор. – Ви?  – здивувався Ігор, побачивши на порозі тещу і тестя. – Борисе! – скомандувала теща. – Ти з Ігорем на кухню, а я поки що з донькою поговорю! Тесть повів Ігоря на кухню і зачинив двері. – А ви, чому прийшли… – Ігор почухав потилицю. – Скоро все дізнаєшся, – загадково сказав тесть. Через двадцять хвилин на кухню увійшла теща.  – Значить, розлучаєтеся?! – сказала вона. – Розлучаємося? Ви про що? – Ігор здивовано дивився то на тещу, то на тестя, не розуміючи, що відбувається

Автор

– І де ти так довго ходив? – долинув голос дружини, коли Ігор увійшов до будинку. – Черги в магазині, – відповів Ігор. – А телефону, значить, не маєш! Міг би подзвонити, щоб ми тут не хвилювалися! – Аліна вийшла до коридору. – А ви хвилювалися? – запитав Ігор, знімаючи взуття. – Ось ще! Я … Читати далі

У Ганни не стало мами. Пройшов рік. Ганна глянула на годинник – зараз на річницю мав приїхати її брат Олексій. Немов у відповідь її думкам, пролунав звук машини. Олексій зайшов у будинок, як чужий – офіційний, підтягнутий, у костюмі, який, напевно, коштував більше, аніж Ганна заробляла за рік. Він приніс величезний букет білих лілій – улюблених маминих квітів. – Доброго дня, сестро, – сказав він. Вони сіли за стіл. Перші пів години мовчали. Кожен думав про своє. – Смачні котлети, – нарешті сказав Олексій. – Прямо, як мама готувала. – Я вчилася в неї, – тихо відповіла Ганна. – У мене був час. І тут сталося несподіване

Автор

– Хіба ти не розумієш, що зрадив нас усіх? – голос Ганни тремтів. Вона стискала в руках стару фотографію, де вони втрьох – вона, Олексій та мама – посміхалися в об’єктив на тлі квітучого саду. Олексій стояв біля вікна, поклавши руки в кишені дорогого піджака. Його силует чітко вимальовувався на тлі заходу сонця, що фарбував … Читати далі

Дмитро сидів на кухні і чекав на дружину. Телефон тихо завібрував. “Дмитро, сьогодні знову затримаюся.Не чекайте до вечері”. Він відклав телефон, і попрямував до доньки. – Як справи з математикою? – запитав Дмитро. – Майже закінчила. А мама знову затримається? – поцікавилася Катя. – Так, має важливий проєкт, – відповів він. Катя відклала ручку. – Тату, я маю тобі дещо розповісти, – тихо сказала дівчинка. – Секретик? – усміхнувся Дмитро.  – Так! Наш з мамою секрет, – несподівано сказала Катя, на секунду зупинилася, зібралася з думками і все виклала батькові. Дмитро вислухав доньку і аж рота відкрив від почутого

Автор

Дмитро дивився на годинник вже втретє за останні п’ять хвилин. Дев’ята вечора. Марина знову затримувалась на роботі. Останнім часом це стало звичним — важливі проєкти, зустрічі із клієнтами, позапланові наради. Він механічно помішував охолонувший чай, вдивляючись у темряву за вікном і прокручуючи в голові події останніх місяців. Щось невловимо змінилося. У дрібницях, у деталях, у … Читати далі

Павлу сподобалася Світлана. Він дуже добивався її уваги. Але далі кивка у відповідь на його привітання справа у Павла не рухалося. Хоч ти що не роби! І він уже почав думати здатися… Але саме коли він уже був готовий на це, доля підкинула йому шанс. Павло йшов на роботі, щоб змінити свого напарника. Він пробирався між пластиковими ящиками і коробками на складі, як раптом побачив Світлану. Вона плакала…– Світлано, ти чого?! Що сталося?! – Павло обійняв її за плечі. Він не розумів, що відбувається

Автор

– Доброго дня, красуне! – охоронець Павло посміхнувся і підморгнув дівчині, яка йшла повз. Нуль уваги. А ні, кивнула. Ледве помітно, але кивнула ж! – Бачив, Сергію? Вода камінь точить! – Павло обернувся до свого напарника. – Чогось повільно вона його точить, – озвався другий охоронець. – Та й взагалі, нащо тобі ця Світлана здалася? … Читати далі

Не знаю, Галино, але якось не пасує заробітчанці жити в такому будинку. Та й огорожа твоя скоро впаде на моє подвір’я, – каже мені сусідка, не без натяку на те, що паркан маю полагодити я. Я і сама бачу, що ситуація неприємна, але що я сама можу зробити? Неприємно мені стало після нагадування сусідки, тому я взяла телефон і набрала доньку. Дочці моїй ніколи не подобалося те, що я її чоловіка про щось прошу, бо вона вважає, що у мене є син, і саме він має мені допомагати

Автор

– Не знаю, Галино, але якось не пасує заробітчанці жити в такому будинку. Та й огорожа твоя скоро впаде на моє подвір’я, – каже мені сусідка, не без натяку на те, що паркан маю полагодити я. Я і сама бачу, що ситуація неприємна, але що я сама можу зробити? Неприємно мені стало після нагадування сусідки, … Читати далі

Христина чистила на кухні моркву, коли пролунав сигнал телефону. Прийшло повідомлення. Жінка помила руки, взяла мобільний, і побачила смс від доньки. “У мене біда, терміново приїдь у кафе “Казка”, телефон сідає”, – писала Соня. Христина розхвилювалася не на жарт, і одразу набрала номер телефону доньки, але телефон Соні був не доступний. – Що ж вже сталося? – переживала мати. Христина швидко зібралася, сіла у авто і поїхала у зазначене місце. За півгодини вона була біля кафе. Христина влетіла у зал і…заціпеніла від побаченої картини

Автор

– Мамо, а чому ви не спілкуєтеся з дядьком Сергієм? Питання пролунало дуже несподівано. Точніше, Христина чекала на нього набагато раніше, але чомусь доньку до шістнадцяти років це не цікавило. – Я ж говорила, Соня, ми посварилися. А потім просто не змогли в собі знайти сили пробачити один одного, – відмахнулася Христина загальними фразами. – … Читати далі

Скільки разів я чула, що не можна давати грошей у борг друзям та родичам. Адже це може призвести до того, що ви втратите або гроші, або самих рідних

Автор

Скільки разів я чула, що не можна давати грошей у борг друзям та родичам. Адже це може призвести до того, що ви втратите або гроші, або самих рідних. Ось і зі мною сталася така історія. Тільки гроші в борг я не давала, а пустила на свою голову пожити до квартири похресницю Алісу, дочку моєї двоюрідної … Читати далі