Uncategorized

Микола завів собі коханку. Його дружина Валя кинулася до шафи. Вона швидко зібрала у валізу речі чоловіка. – Що ти робиш?! – вигукнув Микола. – Припини виставу! Але Валю було вже не зупинити… – Іди звідси! – вигукнула вона. – І щоб я тебе більше не бачила! – Ти ще проситимеш, щоб я назад повернувся! – сказав Микола. – Будеш благати! – Не буду, – сказала Валя. – Іди! Микола пішов… Потім знайомі розповіли Валі, що він оселився в своєї коханки. Валя подала на аліменти й на поділ майна. Вона вперше за багато років відчула себе справжньою жінкою. Валя насолоджувалася спокійним і затишним життям удвох з донькою. А потім сталося неймовірне

Автор

– Сто разів пошкодуєш, що мене виставила! Проситимеш, щоб назад повернувся, благатимеш! – Микола аж почервонів від обурення, з яким говорив це дружині. – Не буду, – спокійно відповіла Валя і ногою просуваючи валізу чоловіка до дверей. Вона не збиралася відповідати. Не варте воно того. Нехай говорить. А вона мовчки і гідно подивиться на того, … Читати далі

– Ти не повіриш, кого я бачила, – сказала Ірина подрузі Олені. – Я аж оторопіла. – І кого ж? – поцікавилася Олена. – Твого колишнього Андрія! – сказала Ірина. – І якби ти бачила все це, то теж би на місці всидіти не змогла! – І що, як він там? – запитала Олена. – Одружився він. Я допомагала з весіллям. Ти тільки уяви, гостей під триста, величезний торт у п’ять ярусів! – Багатеньку панянку знайшов, – хмикнула Олена. – А от і ні! – Ірина раптом єхидно посміхнулася і зашепотіла на вухо подрузі. – Та цього не може бути! – Олена застигла від почутого

Автор

– Ти не повіриш, кого я сьогодні побачила! – Ірину прямо розпирало від бажання поділитися новинами. – Я прямо оторопіла! – І кого ж? – ліниво поцікавилася Олена, гортаючи щось в телефоні. – Свого колишнього, чи що? Тоді звідки стільки емоцій? – Не мого! – пирхнула дівчина, сівши на диван поруч із подружкою. – Якраз … Читати далі

Моя невістка, Оленка, добра дівка, але трохи з гонором. Якось сидимо за столом, балакаємо про майбутню дитину, а я їй кажу: “У нас у роду так заведено — хлопчиків називаємо на честь діда”. Ну, думаю, традиція ж! А вона як підскочить: “Та що це за середньовіччя таке?!” І давай мене вчити, як тепер “модно”.

Автор

У нашій родині здавна існує традиція – називати хлопчиків на честь діда. Це, знаєте, як негласний закон: якщо народжується син, то ім’я обирають або за дідом, або за прадідом. Ми так жили, і наші батьки так жили, і їхні батьки теж. А тут невістка моя, Маринка, вирішила, що все це “пережитки минулого”. Якось сидимо за … Читати далі

Лариса готувала на кухні вечерю, коли у двері подзвонили. На порозі стояв син. – Славко? Що сталося? Ти чому так пізно? – здивувалася вона. – Мамо, мені треба з тобою поговорити, – сказав син. – Звісно, проходь, – Лариса запросила Славка на кухню. Славко мовчки поклав на стіл якийсь листок і прикрив його рукою. – Мамо, я розлучаюся з Ольгою! – рішуче заявив він. – Як розлучаєшся? Чому? – здивувалася мати. – Розлучаюся, через це! – сказав Славко, і вказав поглядом на листок, а потім передав його матері. Лариса взяла листок з рук сина, швидко його переглянула і…остовпіла від побаченого

Автор

Мати у їхній сім’ї була головною. Ні, не головою сім’ї, але все крутилося навколо неї. Важливими були саме її бажання та потреби, а потім уже чоловіка та сина. Це Славко засвоїв із дитинства. Навіть батько, що тихо згасав від недуги, не переставав твердити синові про це. – Синку, мама у нас дуже ніжна, вразлива жінка. … Читати далі

Марія Іванівна взялася ліпити вареники, як раптом хтось наполегливо подзвонив у двері. – О, Господи, тільки сіла! – пробурмотіла вона й пішла в коридор. Марія Іванівна відкрила двері. На порозі стояла молода дівчина. – Здрастуйте, – привіталась вона. – А я – коханка вашого чоловіка! – Серйозно?! – здивувалась Марія Іванівна. – Ми вже рік разом! – гордо сказала дівчина. – Рік – це багато… – пробурмотіла Марія Іванівна. – А від мене ви чого хочете? – Я хочу… Хочу, щоб ви його відпустили! – сказала дівчина. – Відпускаю! Навіщо мені зрадник потрібен? Але ж ви знаєте, що є одна умова? Дівчина застигла, нічого не розуміючи

Автор

Микола зраджував своїй дружині Ганнусі. Зраджував давно, уже цілий рік. Він, власне, й не збирався, але… Тоді він покликав Ганну з собою на новорічний корпоратив і вона вже погодилася, проте в останній момент відмовилась. Микола образився, хоч і розумів, що дружина не просто так з ним не пішла, адже у них заслабли діти, і все … Читати далі

Софія чистила на кухні картоплю, як раптом дзенькнув її телефон. Жінка глянула на екран. Прийшло повідомлення з незнайомого номера. Софія відкрила його й застигла від несподіванки. Писала колишня коханка її чоловіка Ольга… Мовляв, давай зустрінемося, поговоримо. – Яка ж вона нахабна! – ахнула Софія. Але потім Софія все ж вирішила піти на цю зустріч. Жінка дуже хвилювалася. Перед виходом вона вбралася, причепурилася, щоб показати суперниці, яка вона гарна. І коли вона побачила Ольгу… її очі округлилися від від здивування!

Автор

Софія кілька місяців дуже переживала, так що навіть плакати вже не було сил. Іноді, в розпачі вона шкодувала про своє рішення… Але дороги назад нема, зараз треба посміхатися і продовжувати показувати щастя. – Молодець, дочко, правильно зробила! Мудрість жінки не в гриманні дверима. А то всі розумні такі, книжок начитаються і ходять потім після розлучення, … Читати далі

Марина зателефонувала до свого знайомого Євгена. Той мав замінити їй замок у дверях. – О вісімнадцятій тридцять буду біля ваших дверей, – сказав чоловік. – Так нормально, чи краще мені прийти пізніше? – Ні, все чудово! – відповіла дівчина. Рівно о пів на сьому пролунав дзвінок у двері. На порозі стояв Євген, з валізкою для інструментів у руці. – Несіть свого замка, будемо встановлювати! – бадьоро сказав чоловік. Поки Євген порався із дверима, Марина приготувала нехитру вечерю. Невдовзі Євген гукнув: – Хазяйко, приймайте роботу! Марина вийшла з віником, Глянула на майстра і застигла від побаченого

Автор

В той день негаразди в Марини почалися з самого ранку. В автобусі було повно людей і їй здавалося, що саме її кожен намагався зачепити. Дівчина вийшла з автобуса, глянула на свої черевики й ахнула! Із чорних вони стали сірими, всі в слідах чужого взуття… Марина сумно похитала головою, витерла черевики серветкою й пішла на роботу. … Читати далі

Славко прийшов додому схвильований. – Наталю, ти уявляєш! – сказав він дружині. – Ну мій батько мене сьогодні й здивував. Він одружуватися надумав! Сказав, що в суботу прийде до нас у гості, з нареченою нас хоче познайомити… У суботу з самого ранку Наталя накрила стіл. Ну а як же ж інакше? Гості в хаті. Коли в двері подзвонили, Наталя вже вся була на нервах. Славко швидко пішов відкривати двері. Наталя почула веселий голос свого свекра Віктора Григоровича і теж вийшла у коридор. Вона глянула хто до них прийшов і оторопіла від несподіванки

Автор

– Мамо, хочеш новину тобі по секрету розповім? – Надія щойно прийшла зі школи і з апетитом їла курячий супчик з білим хлібом. – Яку ще новину? – запитала мати. – Наш дід вирішив одружитися! З дідом вони були великі друзі, він Надії розповідав всі свої секрети. – Та ти що?! Ось це новина, так … Читати далі

Тамара вийшла заміж за Анатолія. Жили молоді бідно. Ті часи Тамара згадувала з сумом. Дітей вдягнути в садок і школу, нагодувати сім’ю чимось треба. Макарони з тушонкою – але хоч щось. Одного дня Тамара зібрала Анатолію на роботу баночку з їжею, а він узяв на руки маленьку доньку Оленку й сказав: – Що, панночко, тобі скоро три рочки буде? Піду тобі на ляльку зароблю! А потім прийшов колега Анатолія Олександр. – Тамаро, сталося непоправне… – сказав він з порога. – Що?! Що таке?! – жінка дивилася на друга чоловіка й не розуміла, що відбувається

Автор

– Мамо, а хто тебе на машині підвіз? – запитав Ігор, хитро посміхаючись. – Багато знатимеш, скоро постарієш! – Не скоро ще. Там дівчата сьогодні картоплю з м’ясом потушкували. Наче їсти можна, я поки що нормально почуваюся. – Помічники ви мої! Біжу додому з думками, чим вас нагодувати, а вдома так смачно пахне. Ігорю було … Читати далі

Борис заслаб і довго не був на роботі. Коли він вийшов, то дізнався, що його колеги Ліза з Олегом подали заяву в ЗАГС. – Ти вчасно видужав, бо скоро в нас весілля! – поділився радістю Олег. – Готуйте з дружиною подарунок… У вихідний Борис пішов по магазинах у пошуках весільного подарунка. Часу залишалося дедалі менше. Він зайшов у ювелірну крамницю. Чоловік повільно пройшовся повз скляні вітрини, розглядаючи блискучі на червоному оксамиті каблучки й сережки. – Ви щось конкретне шукаєте? – запитала продавчиня. Борис підвів на неї очі й застиг від побаченого

Автор

– Олеже, ну ти скоро? – в кабінет зазирнула Ліза. – Борисе, ми з Олегом вирішили сьогодні пообідати в кафе. Ти з нами? – Ви йдіть, я ще попрацюю, – якось сумно сказав Борис. – Ой, ти білий якийсь. Тобі недобре? – Ліза підійшла до його столу. – От чого ти причепилася? Йшла б… – … Читати далі