Uncategorized

Баба Марія місила тісто і невдоволено бурчала: – Бач ти, на риболовлю він зібрався! Прямо вдома роботи нема! Грядки не полоті, ґанок он скрипить! Ну як тут не сваритися?! Ох і, лінивий, дід Матвій мій! Гультяй… Вона накрила тісто білим рушником, поставила на піч і сіла відпочити… Але де там! Задзвенів її телефон! Дзвонила внучка Настя. Баба Марія взяла слухавку. – Привіт, Настю. Щось сталося? Чого так рано дзвониш? Настя раптом зітхнула. – Ех, даремно я мабуть тобі подзвонила, бабусю! Біда у нас… Баба Марія застигла від поганого передчуття

Автор

Баба Марія місила тісто і тихо, невдоволено бурчала: – Бач ти, на риболовлю він зібрався! Прямо вдома роботи немає! Грядки не полоті, ґанок он скрипить! Ну як? От як тут не сваритися? Ох і, лінивий! Гультяй! Продовжуючи бурчати, баба Марія методично продовжувала місити тісто. Коли тісто було готове, накрите чистеньким, білим рушником і поставлене на … Читати далі

Марія Іванівна крутила голубці на кухні, як раптом вона почула, що під її вікном хтось розмовляє по телефону. Вона заглянула у віконце і побачила свою сусідку Риту. Марія прислухалася до розмови і застигла від почутого. Жінка одразу взяла телефон і подзвонила сусідці Людмилі. – Люда! Ти вдома? – вигукнула вона у слухавку. – Вдома, вдома! Що хотіла? – неохоче відповіла Людмила. – Новина в мене. Тебе, між іншим, стосується, – заінтригувала Марія Іванівна. Коли Марія Іванівна переказала Людмилі розмову Рити телефоном, то та аж очі вирячила від несподіванки

Автор

Рита підійшла до під’їзду. Дзвінок від Олександра її зупинив, і вона сіла на лавку. – Сашко! Я так сумую. Приїжджай швидше, – казала Рита телефоном. – Кохана моя! Почекай. Ще три місяці, і я з дипломом повернуся додому, – відповів Олександр. – Так довго Сашко! Я не витримаю. Та й мамі треба якось сказати про … Читати далі

Іван повернувся додому з роботи. – Марино, я вдома! – гукнув чоловік з коридору. Дружина не відповідала. Він зняв куртку, почепив її на вішалку та пішов на кухню. Марина стояла біля вікна і дивилася вдалечінь. – Марино! Марино! Що сталося? – захвилювався Іван. Тільки зараз Марина помітила Івана. – Моєї сестри Віри не стало! – розплакалася вона. – Нічог, ми справимося, – Іван обійняв Марину, погладив по голові. – Але це ще не все, – схлипнула Марина. – Я повинна тобі дещо розповісти! Іван вислухав дружину і застиг від почутого

Автор

Марина і сама не знає, чому їй сьогодні, раптом наснилася її двоюрідна сестра Віра. У сні вона плакала і просила її не лишати Марійку. Марина прокинулася і довго не могла заснути. -Треба буде вранці зателефонувати до Віри. Щось якесь неприємне передчуття від цього сну. Тривожно на душі. Але вранці Марина навіть не встигла набрати номер … Читати далі

Марія Федорівна підмітала подвірʼя, як раптом відкрилася хвіртка і перед нею постав її зять Дмитро. – О, зятьку! – сплеснула руками жінка. – А ти чого тут? – Здрастуйте, – сказав Дмитро. – А я вам дах полагодити приїхав. – Он як… – сказала жінка. – Ну, ремонтуй. – Точно, наробив щось зятьок, якщо сам приїхав. Але питати не буду. Сам розповість, – вирішила Марія Федорівна… Минув тиждень. – Дмитре, а тобі на роботу не пора? – не витримала жінка. – Маріє Федорівно, тут така справа… Навіть не знаю, як сказати. Я залишаюсь тут! – Як це тут?! – Марія Федорівна очі вирячила від здивування

Автор

Дмитро звільнився з роботи. Точніше його звільнили. І що тепер робити, чоловік не знав. Нещодавно у них із дружиною народилася донька, тож Вірочка не працювала, а Дмитро став єдиним годувальником у родині. І тут таке… Як сказати дружині про те, що він тепер безробітний, Дмитро не уявляв. – Не зрозуміє, точно не зрозуміє. А я … Читати далі

Сашко смажив картолю, коли з роботи повернулася дружина. Тетяна мовчки зайшла на кухню, сіла за стіл. – Зараз тільки цибульки додам, протушкується і будемо вечеряти, – усміхнувшись сказав Сашко. Тетяна дивилася в підлогу і не сказала ні слова. – Кохана, що сталося? – захвилювався чоловік. – Вибач, я так винна перед тобою! – раптом сказала дружина. – Ти про що? – здивувався Сашко. – Нам краще розлучитися! – тихо сказала Таня. – Ти так жартуєш? Чому розлучитися? – не зрозумів він. Тетяна все розповіла чоловіку. Сашко вислухав дружину і аж очі вирячив від здивування

Автор

-Сашко, я подаю на розлучення… Ні, не так! Сашко, останнім часом ми з тобою віддалилися один від одного!…Ні, знову не так…Сашко, нам треба серйозно поговорити… – Тетяна їхала за кермом свого автомобіля та обмірковувала, як повідомити чоловікові неприємну для нього новину. Далі цю розмову відкладати було вже нікуди. І Тетяна, зібравши всю волю в кулак, … Читати далі

Віра вийшла погуляти зі своєю подругою Сонею. – Ой, я телефон забула, – зупинилася вона на півдорозі. – Мама ж моя слаба вдома. А раптом щось станеться? Віра побігла додому. Вона відкрила двері своїм ключем і несподівано почула, що мати розмовляє з кимось по телефону. Віра взяла з тумбочки мобільний і хотіла вже йти, як раптом прислухалась… Говорили явно про неї! – Та гуляти вона пішла, не чує… – казала мати комусь в слухавку. – Я теж за тобою скучила! Ще трохи поживу за рахунок дочки і грошенят в неї позичу… Віра застигла від почутого

Автор

Після школи Віра поїхала у велике місто, щоб продовжити навчання. Якось пішла з подругами в клуб і там познайомилася зі Стасом. Міський красень, його батьки поїхали на рік у закордонне відрядження. Вона закохалася в нього без пам’яті і невдовзі переїхала жити до нього. Жили на широку ногу, батьки гроші надсилали. Щодня то в клуб ходили, … Читати далі

Дмитро повертався додому з роботи, як раптом біля свого будинку він помітив, що з якоїсь машини вийшла жінка дуже схожа на його Галю. – Дивно, і звідки це вона приїхала? – подумав він. Дмитро піднявся на свій поверх, зайшов у квартиру і застиг на міці. Галина в кімнаті складала речі у валізу. – Що відбувається? – запитав Дмитро. – Я йду від тебе, – тихо сказала Галина. – Чому? Що сталося? – здивувався він. – Ти сам знаєш чому! – відповіла жінка. – Галю, я справді не розумію! Поясни! – Дмитро здивовано дивився на Галину, нічого не розуміючи

Автор

Дмитро зачинив двері зсередини, повернувши ключ в замку, все ще чуючи, як звук каблуків Галини, що йде до ліфтів, затихає вдалині. У коридорі відчувався трохи відчутний аромат її парфумів. Ось і закінчилася ця історія довжиною в рік. Дмитро перейшов із коридору до кімнати, сів у крісло. Лише рік, а, здається, що минула ціла вічність. Десять … Читати далі

– Що тобі подарувати на твій ювілей? – запитав Іван свою дружину Ольгу. – Але тільки в межах розумного! – У межах розумного?! – ахнула жінка. – Тоді нічого не даруй! – Ну ти Олю, давай не починай, – сказав Іван. – Всі ж прийдуть з подарунками, красиві слова будуть говорити. Я, як твій чоловік не повинен осоромитися, що з подарунком, що з промовою. – Залишайся самим собою, – сказала Ольга. – А щоб тобі було не витратно, подаруй мені… Ольга нахилилась до Івана і щось прошепотіла йому на вухо. Іван очі витріщив від почутого

Автор

Свій ювілей Ольга хотіла святкувати в кафе. А що?! Має право! П’ятдесят років, піввіковий рубіж, поворот в нове життя. – В нове? – посміхнулася своїм думкам Оля. – Яке нове? Навпаки, старе життя, старість не за горами… – Ти більше нічого не вигадала? – раптом обурився її чоловік Іван. – Це ж в яку копійчину … Читати далі

Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Колеги накрили святковий стіл. Звучали тости, слова подяки. – Дякую за старання, Ольга Іванівна. Прийміть подарунок від колективу, –  висловився начальник і вручив велику коробку. – Дякую, за увагу і турботу, – усміхнулася Ольга. Через п’ять хвилин після пари побажань вже всі говорили про роботу. Ольга Іванівна засумувала і вийшла в коридор, якось незатишно їй стало. Двері в кімнату відпочинку, де проходило застілля були злегка прочинені, і раптом вона почула розмову клег. Ольга підійшла ближче, прислухалася і аж очі витріщила від почутого

Автор

Ольгу Іванівну проводжали на пенсію. Вона сиділа в центрі великого кабінету начальника перед усім колективом своїх колег, а вони, стоячи, висловлювали і жаль, і подяку за добру, сумлінну роботу. Висловився і начальник, Юрій Максимович: – Дякую за Ваше старання, Ольга Іванівна. Ми дуже цінуємо Ваш внесок у нашу спільну справу і з дорогою душею, але … Читати далі

Того вечора Микола Максимович був вдома сам. Його дружина поїхала погостювала до сестри в село. Старий дістав з холодильника каструлю з борщем, сальця і крекнув від задоволення. – Ох, зараз борщику нагрію та зі сметанкою! – пробурмотів він. Раптом хтось постукав у двері. Микола Максимович поспішив у коридор. На порозі стояв його внук Кирило. – Ну, проходь, – посміхнувся дідусь. – Чого похнюпився? – Та нормально все, – буркнув Кирило. – Не хочеш – не кажи… Тільки мене не обманеш! – Є в мене одна новина, дідусю… Але вона мабуть тобі не сподобається… Микола Максимович здивовано дивився на внука

Автор

Вже другий тиждень Кирило жив у друга: посварився з дружиною. Він уже до ладу не пам’ятав, через що саме вони посварилися, адже останнім часом це траплялося все частіше і частіше. Сварки ставалися на порожньому місці: то вона забула купити хліба чи не вгодила з вечерею, то вона – не винесла сміття чи затрималася з роботи. … Читати далі