Uncategorized

Галина приїхала у своє рідне село. Вона не була там кілька років. – Це Галька, дочка Антоніни повернулася, чи що? – шепотілись селяни. – Я в неї запитую: «Галю, це ти?», – розповідала подрузі, однокласниця Галини, Тетяна. – А вона тільки кивнула і відвернулася, ніби й не знає мене! – Може, трапилося щось у людини… – Звісно, трапилося! Скільки років не приїжджала. Ні на поминки матері, ні на весілля брата! Мабуть, чоловік виставив. – А де вона живе? – В будиночку на краю села. Ти не повіриш, що там у хаті зараз робиться! Подруга здивовано дивилась на Тетяну

Автор

Галина Федорівна вийшла на ґанок. Літня жінка часто зустрічала світанок – звикла. В молодості доводилося рано вставати на роботу – то буряк полола, то корів на місцевій фермі доїла. Це потім, коли вона вже у місті жила, там можна було поспати довше – чоловік нею опікувався, не хотів, щоб дружина працювала. А вона й не … Читати далі

Микола виглянув у вікно і побачив, що на подвірʼя заходить його брат Михайло. Він вискочив на ґанок. – Привіт, братику, ти чого тут?! – запитав Микола. – Здоров, Миколо, – привітався брат. – А я ось вирішив у гості заскочити. – То й добре! – сказав Микола. – Моя Катруся зараз нам смаколиків приготує… Вони всілися за стіл, поїли вареників і вийшли надвір в альтанку. – Михайле, у тебе щось трапилося? – запитав Микола. – Ой не знаю, Миколо, як тобі про таке й сказати, – раптом заявив Михайло і взявся за голову. Микола здивовано дивився на брата, нічого не розуміючи

Автор

Микола виглянув у вікно, почувши, що його собачка голосно загавкала. У хвіртку заходив його молодший брат Михайло. Сам по собі він був здоровань, сажень у плечах, сильний мужик і в двері ледве влазить. За хвірткою стояла його машина. – Привіт брате, ти чого тут? – запитав Микола, коли вискочив на ґанок і з радістю обійняв … Читати далі

У Сергія не стало батька. Після поминок він підійшов до письмового столу, відкрив шухляду і почав перебирати папери. Раптом Сергій почув голос: – Заповіт шукаєш? Сергій обернувся. В дверях стояла його мати. Сергій застиг з паперами в руках. – Нехай сестра про це турбується! – відповів він. – А я надіюсь знайти листа, або хоча б записку для мене. Ну, хоч щось він мав же ж мені залишити?! – вигукнув він, намагаючись не заплакати. Мати раптом підійшла до нього. – Не треба цього робити, синку… – сказала вона. Сергій здивовано дивився на неї, нічого не розуміючи

Автор

Сергій стояв біля вікна у квартирі своїх батьків, і на нього нахлинули спогади дитинства. Тут, у цьому п’ятиповерховому будинку і у цьому дворі пройшли його дитинство й рання юність. Він оглянув старе подвір’я, яке мало змінилося. Тільки гойдалка зникла. – Я не плакав з десяти років, відколи зашпортався був на цій гойдалці, – подумав Сергій, … Читати далі

Микита вийшов з дому в хорошому настрої. – Куплю бабусі тортик, порадую її, – вирішив він і раптом… Побачив її! Якась дівчина сиділа на його улюбленій лавці! Вона сиділа, дивилася в одну точку і… Плакала. Микита зупинився. – Привіт! – сказав він. – Можна сісти? Дівчина байдуже глянула на Микиту. – Ви, здається, кудись ішли? От і йдіть, – сказала вона. – Я йшов саме сюди! – не вгавав хлопець. – Це моя улюблена лавка, а ви її зайняли. Дівчина застигла. – Ви серйозно? – запитала вона. Дівчина не могла зрозуміти, що відбувається

Автор

Весь день Микита мав дуже хороший настрій. Його тішило все: веселі струмочки під ногами, яскраве сонечко, мрійливі посмішки перехожих… Десь поруч чулося багатозначне, каркання міських ворон і обережне цвірінькання дрібних пташечок. Цей невигадливий хор неможливо було не помітити! І порадіти, вдихнувши на повні груди – весна! Дочекалися! На роботі у Микити теж все складалося якнайкраще. … Читати далі

Микола привіз свою наречену Галю до матері. – Це моя наречена, – сказав він, щойно зайшов у двір. – Весілля через два місяці. – Ох, Господи ти Боже мій! – мати так і присіла на стілець. – Що ж ти раніше не сказав?! – А яка різниця? – здивувався Микола. – Ну якщо ви так вирішили… – сказала мати. – Ваш вибір. Зараз стіл накрию, будемо обідати, а потім і поговоримо… Прибігла сестра Миколи Тетяна. – Микольцю, привіт! – гукнула вона ще від хвіртки. – А ти надовго приїхав, чи як?! – Надовго, – сказав Микола. Тетяна глянула на Галю й застигла від несподіванки

Автор

Галя з Миколою одружилися, коли їм було по 23 роки. Хороший вік для створення сім’ї. Навчання позаду, є професія, улюблена робота і вже спільні плани. Зустрічалися вони майже два роки. Родичі знали, що син має дівчину в місті. Тільки з дівчиною вони були незнайомі. Їм хотілося бачити дружиною Миколи Ганнусю – однокласницю і подругу його … Читати далі

Марина варила холодець, коли з роботи повернувся чоловік. – Кохана, у мене для тебе сюрприз, – гукнув з коридору Олег. – Завтра я тебе запрошую на побачення! О шостій годині вечора приходь у готель «Еней». – Несподівано, – чесно зізналасяся Марина, зустрівши чоловік. – Побачення буде завтра. А зараз йди вечеряти! Наступного дня Марина красиво одяглася, зробила зачіску і вирушила у зазначене місце. Жінка піднялась на поверх, де був номер, про який говорив чоловік. Марина відкрила двері номеру і застигла від побаченого

Автор

Маринка збиралася заміж. Хлопець трапився самостійний, самодостатній. З будинком, роботою та гарною зарплатою. Що називається, хапай і тримай міцно. Так, ще до всіх його плюсів, він кохав Марину. Марина теж мала не меркантильний до нього інтерес. Вона просто танула під його поглядом. Ну а те, що він був таким яким є, це просте везіння. Ну, … Читати далі

Ольга зайшла в палату з повними пакетами у руках. – Оля, а що це за чоловік приходив до тебе? Я зараз у вікно бачила, як ти проводжала його, – раптом запитала сусідка по палаті Рита. – Це зять мій, Дмитро. Дочка зібрала пакети, а він привіз. Зять у мене золотий, пощастило, – усміхнулася Оля. – Знаєш, це звісно не моя справа, але ти повинна дещо дізнатися про свого зятя, – несподівано почала Рита. – Ти про що? – не зрозуміла Ольга. – Мовчи, не зупиняй! – сказала Рита і все розповіла. Ольга вислухала сусідку і аж очі витріщила від здивування

Автор

Ольга зайшла в палату з повними пакетами. Дочка не змогла приїхати, прислала свого чоловіка. Постільна білизна, продукти, все необхідне. – Оля, а що це за чоловік приходив до тебе? Я зараз у вікно бачила, як ви йшли, – раптом запитала сусідка по палаті. – Це зять мій, Дмитро. Дочка зібрала пакети, а він привіз. Її … Читати далі

Олег з Христиною приїхали до метері у гості. Ніна Петрівна накрила стіл, посиділи, порозмовляла з сином про те, про се, а потім усамітнилася з невісткою і про щось довго розмовляла. Коли молоді збиралися їхати, свекруха довго цілувала невістку зі сльозами на очах. Усю дорогу Христина сиділа замислена. Олег навіть занепокоївся і запитав: – Що сталося? Ти сьогодні не схожа на себе. Мама тебе чимось засмутила? – Олег, я повинна тобі дещо розповісти, – раптом сказала Христина і виклала все чоловіку. Олег вислухав дружину і застиг від почутого

Автор

Ніна Петрівна проживала у невеликому затишному будиночку з великим садом та городом за тридцять кілометрів від міста. Чоловіка її не стало майже десять років тому, коли вона тільки-но вийшла на пенсію, але його відхід не став для неї великим горем. Він довго нездужав, доглядати його було і важко, і тяжко морально. Характер у нього сильно … Читати далі

Галина Василівна погуляла з подругами і пішла додому. По дорозі, вона заскочила в магазин. – Куплю курочку і запечу з картопелькою! – вирішила вона. Галина Василівна купила продукти, прихопила ще й рукав для запікання, і з двома важкими пакетами пішла додому. Біля підʼїзду вона зупинилася і тільки-но хотіла подзвонити своєму чоловікові в домофон, як раптом двері різко відчинилися. З підʼїзду вискочив її дорослий син Федір! Він глянув на матір і навіть не привітавшись пішов до машини… Галина Василівна, не розуміла, що відбувається

Автор

– Катерино, люба, ми з тобою одружені вже п’ять років, тобі не здається, що нам пора подумати про дітей? Я так хочу дівчинку, схожу на тебе, чи синочка. Що скажеш, Катерино? – поцікавився у дружини Федір, вручаючи їй букет квітів. – Федько, ну, що тобі сказати? Я в принципі не проти, але ж ти розумієш, … Читати далі

Зоя прийшла додому пізно. Вона нерішуче відкрила двері в свою квартиру, і тихо зайшла в коридор. Її чоловік Григорій сидів на дивані й дивився телевізор. – Грицю, я прийшла не сама, – сказала Зоя. – А з ким? – здивувався Григорій. – У нас гості?! – Можна й так сказати, – відповіла Зоя. – Ти тільки не сварися сказала Зоя. – Ти що, зовсім, чи що?! Навіщо ти його привела? – Григорій аж з дивана підскочив від побаченого

Автор

– Ох, Зоє, і натерпілася ти з цим гульвісою! Та нащо він тобі потрібний, що нормальних мужиків немає, чи що?! – Люблю я його, недолугого… Хоч і виробляє. Десять років разом. А так все добре все починалося… – Та з ним одразу зрозуміло все було. Пам’ятаю, він і раніше любив гульбанити, а ти не помічала. … Читати далі