Галина готувала суп з фрикадельками, як раптом двері відчинилися і в хату забігла сусідка Валя. – Господи, ти чого?! – сплеснула руками Галина. З Валентиною вони навіть не дружили. – Галино! – вигукнула Валя. – Андрія не стало… – Ти що, Валю? – Галя аж присіла на табуретку. – Щось сьогодні зранку у мене передчуття було, – почала квапливо розповідати Валентина. – Думаю, зайду-но я до Андрія. Щось його давненько видно не було. Заходжу на подвірʼя, а двері не зачинені. Я зайшла в хату, а там… Валентина раптом замовкла. – Що там, Валю? – Галина не вірила, що це відбувається насправді
Майже тиждень Андрій лежав. Лежав і дивився в стелю. Перед очима пропливали картинки життя, яке вже минуло. Обличчя жінок, з якими жив. Деяких він любив, дехто любив його. Жіночі обличчя молоді й гарні, немов із далекої молодості. У голову лізли сумні думки: – Коли встигло пролетіти життя? Вже шістдесят і шістдесят першого не буде. І … Читати далі
