Uncategorized

Іван Сергійович ішов рідним селом. Чоловік прямував до цвинтаря. Ось уже 25 років пройшло, як він поховав свою кохану Настю… Ох, як швидко життя пролетіло. Здається, вчора тільки весілля відгуляли… Поговорив старенький з дружино і вирішив прибрати біля памʼятника. Він став нишпорити під лавкою, де завжди лежав віник і граблі… А там порожньо! Іван Сергійович озирнувся. Неподалік поралася жінка у чорній хустці. – Перепрошую, жіночко, ви не позичите мені віника? – запитав чоловік. Жінка випросталася… Іван глянув на неї і застиг від побаченого. – Цього не може бути! – тільки й промовив він

Автор

Іван Сергійович поволі йшов рідним селом. Чоловік прямував до цвинтаря. Важко, з зупинками, старенький долав дорогу до останнього спочинку своєї дружини… Ось уже 25 років пройшло, як він поховав свою кохану. Спочатку Іван Сергійович щотижня ходив до неї поговорити. Потім став звикати до самотності, але все одно любив посидіти тут, під старими кленами, поринути у … Читати далі

Марина та Андрій повернулися з дня народження друзів. Зайшли у квартиру. Дочка прибирала на кухні, молодший син сидів за ноутбуком. Зайшли до своєї спальні. – Не думав, що ти така! – раптом почав чоловік. – Яка я? Ти про що? – одразу ж перепитала дружина. – Марино! Не прикидайся! Я все бачив! – не витримав Андрій. – Що ти бачив? Я тебе не розумію! – Марина здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що він має на увазі

Автор

– Марина, привіт! – пролунав у телефоні радісний голос подруги. – Привіт, Лідо! Як ми з тобою давно не бачились! – Ось і я про це. Завтра моєму Павлу сорок п’ять виповнюється. Чекаємо на тебе з Андрієм. – А діти… – Марино, – пролунав сміх. – Скільки твоїм дітям років? – Молодшому – дванадцять. – … Читати далі

Денис був дуже красивим і привабливим хлопцем. Тамара йому одразу сподобалася. Тиха, скромна, красуня… Денис зробив дівчині пропозицію. Тамара погодилась. Весілля було шикарним. Денис дуже здивувався, коли батьки нареченої подарували їм ключі від квартири. Його ж батьки подарували молодим просто кругленьку суму грошей. – Ось тепер ми обміняємо подаровану квартиру на велику – обʼєднаємо наші подарунки, – одразу сказав Денис. Тамара мовчала… – Нехай мовчить, – думав молодик. – Значить згодна. Мовчання це добре, це не сварки. Хорошу я дружину вибрав… Та коли вони приїхали в цю нову квартиру, Денис оторопів від несподіванки

Автор

Денис був дуже красивим і привабливим хлопцем. Тамара йому одразу сподобалася. Тиха, скромна, красуня, з такою і на людях зʼявитися можна, і мовчати вона буде. Зайвих розмов, прохань та сліз дівчат він не любив. Йому цілком вистачало матері, з якою постійно сварився батько. Її прохання він залишав поза увагою. Тож, галас і сварки – це … Читати далі

В Олександра наближався ювілей – тридцять років. Увечері, перед святом він прийшов з роботи і одразу почав розмову про урочистості. – Батьки приїдуть до пʼятої години, і всі гості теж, – сказав він дружині Олені. – Ось список салатів із рецептами, я у мами запитав. М’ясця дуже багато не готуй, а рибки побільше запечи. Все зрозуміла? – Зрозуміла, – відповіла Олена… У день ювілею Олександр прокинувся рано. Він трохи полежав. В квартирі стояла дивна тиша. – Олено, Марійко! – гукнув він. – Тато прокинувся! Та ніхто йому не відповідав… Олександр встав, відкрив шафу й оторопів від побаченого

Автор

Олександр не звик ні в чому собі відмовляти. Батьки його в дитинстві балували, а коли почав заробляти сам стало ще простіше. Захотів – купив! І не важливо, чи залишаться після цього гроші для сім’ї. Головне він задоволений. А ще він дуже любив, щоби все робили для нього, і саме так, як хоче тільки він… …В … Читати далі

Тетяна приїхала додому з відрядження. Вона пішла в кімнату, поскладала речі, а потім пішла готувати вечерю… Тетяна була на кухні, як раптом почувся голос її чоловіка Андрія. – Що це робиться, люди добрі?! – галасував він. – Де мій одяг? У мене завтра співбесіда. Тетяно! – Що таке? – Тетяна зайшла в кімнату. – Я з душу вийшов, принеси одяг! – роздратовано сказав Андрій. – Чому у шафі нічого немає? Де хоча б рушники? Тетяна глянула на чоловіка і вказала кудись у куток. – Так он же ж все, – сказала вона. Андрій глянув туди й застиг від побаченого

Автор

Таня була хорошою дружиною, матір’ю й хазяйкою. Та й заробляла Таня теж добре. Але ось її чоловік Андрій так уже не вважав. Раніше все його влаштовувало, але час іде і люди змінюються. Андрію останнім часом не щастило. Спершу у нього сталися серйозні проблеми з машиною. Якось недолуго все вийшло. Їхав дорогою і опинився на узбіччі… … Читати далі

У Вероніки не стало чоловіка Романа. Після поминок вони на три дні поїхала пожити до батьків, а потім зазбиралася додому. Вероніка відкрила двері своїм ключем, зайшла до себе в квартиру, й оторопіла від побаченого! У коридорі стояли дві великі картаті сумки, а з кімнати чувся голос її свекрухи – Олени Марківни. За мить і сама вона вийшла в коридор разом зі своєю дочкою. – Зʼявилася таки? – єхидно запитала свекруха. – Олено Марківно, що це все означає?! – прямо запитала Вероніка. – Як це що, невісточко? – сплеснула руками та. Олена не розуміла, що відбувається

Автор

У Вероніки не стало чоловіка Романа. На поминках були родичі лише з боку покійного. Постійно чулися докори у її бік. Повернувшись після поминок к квартиру, вона довго плакала, але це були скоріше сльози полегшення… – Два роки я прожила зі своїм Романом, хоч своїм він мені так і не став, – думала жінка. – Тоді, після … Читати далі

Наталка стояла в залі очікування міського ЗАГСу, ще трохи і вона стане дружиною свого коханого Дениса. Гості вже потроху під’їжджали. – Кохана, я вийду з батьком надвір, фотографа зустріну, – сказав Денис, підійшовши до Наталки. – Добре, тільки не довго, скоро наша черга, – усміхнулася наречена. Наталка підійшла до вікна і оперлася об підвіконня. Раптом за прочиненим вікном вона почула голос Дениса та його батька. Наталка мимоволі прислухалася до розмови і застигла від почутого

Автор

Спекотний червневий полудень, п’ятниця. Біля міського ЗАГСу багато машин, прикрашених стрічками, повітряними кулями, а десь навіть по-старому – ляльками. Повно народу – гості, наречені серед подружок, женихи з друзями. Кожна сім’я має своє уявлення, як зустрічати молодих. Хтось запускає у небо голубів, комусь кидають під ноги пелюстки троянд, а наступну пару обсипають рисом. У кутку … Читати далі

Андрій дивився телевізор, як раптом прийшло якесь смс: “Я пишу щодо будинку у селі Калинівка. Хочу його купити”. Андрій передзвонив. – Ви мені писали? – сказав чоловік. – Так! Я хочу купити цей будинок! – відповіла співрозмовниця. – З чого ви взяли, що він продається? – здивувався Андрій. – Ну, він стоїть занедбаний. Сусідка сказала, що там ніхто не живе, – пояснила жінка. – В сенсі ніхто не живе? – Андрій розгубився. – У ньому живе моя бабуся! – Хочете я вам фото скину. Самі все побачите, – сказала дівчина і відправила фото. Андрій глянув на них і застиг від побаченого

Автор

– Вибачте, а чий це будинок? Дзвінкий дівочий голос відволік Антоніну від роботи в саду. Квітів у неї було багато, і кожен кущ потребував турботи та ласки. А то цвісти не будуть! – А тобі навіщо? – Пильно подивилася жінка, згадуючи останні випуски новин. Чого тільки не відбувається у світі! І навіть такі на вигляд … Читати далі

Ліда вийшла з душу, сіла на диван та помітила телефон чоловіка на журнальному столику. – Пішов на роботу, а телефон забув. Як же він без нього тепер? – подумала дружина. Ліда ніколи не брала телефон чоловіка, а тут чогось взяла. – Так, пароль стоїть…, – сказала сама до себе жінка і згадала, що він місяць та день народження доньки ставив колись на пароль. – Точно не поміняв! Ліда зайшла у месенджер. Цікаво, з ким він спілкується ще, крім роботи. Ліда відкрила перше повідомлення у списку, прочитала і застигла на місці не віривши своїм очам

Автор

Ліда вийшла з душу, сіла на диван та помітила телефон чоловіка на журнальному столику. Пішов на роботу, а телефон забув. Як же без нього тепер? Зазвичай він з ним не розлучався, навіть йдучи до ванної кімнати завжди брав. Ліда ніколи не брала телефон чоловіка, а тут чогось взяла. Так, пароль стоїть… Ліда згадала, що він … Читати далі

Від Надії пішов чоловік. Жінка вирішила поїхати до матері в село. – Ну все, доню, – обійняла мама Надію. – Нема чого сумувати… Надія заспокоїлась. Вона допомагала мамі на городі, вони закручували огірки, помідори, варення… І ось настав час їхати. Мама зібрала дві важкі сумки з продуктами. – Скажи мені, люба матусю, як твоя дочка все це потягне?! – засміялася Надія. – Так я з сусідом нашим, Миколайовичем, вже домовилася, – сказала мати. – Він тебе відвезе й допоможе сумки занести… Але через годину в двері постукав зовсім не Миколайович! Надія відкрила двері й ахнула від несподіванки

Автор

Надія познайомилася з Віталієм на весіллі у своєї тітки, яка була старша за неї на три роки. Він був серед запрошених гостей із боку нареченого, працювали разом. Так вийшло, що їх прямо тягнуло один до одного, це було кохання з першого погляду! І вже через сім місяців гості у тому ж складі, гуляли тепер на … Читати далі