Uncategorized

– Діду, я одружуюся, – радісно вигукнув Сашко, зайшовши в будинок. – А ​​що за наречена. Із наших? – запитав Михайло. – З райцентру. Оленою звуть, – усміхнувся внук. – А батьки хто? Може, я знаю, – продовжував дід. – Бондареко, її пізвище, – відповів Сашко. – Бондаренко… – Михайло задумався, наче згадав щось. – А як батька твоєї Олени звати? – Павло Миколайович. А що? – здивувався Сашко. Михайло змінився на обличчі, промимрив ім’я і застиг. – Все збігається, – тільки й промовив він

Автор

– Діду, у мене новина, і ти першим дізнаєшся: одружуся я, – Сашко застав вдома тільки діда і першому похвалився про весілля. Він стояв у кремовій сорочці, засмаглий, легкий вітер трохи тріпав його волосся, схоже за кольором на стиглу пшеницю. У діда Михайла в молодості був такий самий колір волосся. Михайло відклав ручну пилку, поруч … Читати далі

Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. – Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! – Ну, привіт, – сказала вона. – Петре, ходи сюди! – гукнула Тетяна чоловіка. – Ігорчик наш наречену привіз. Іди знайомитись. Петро вийшов у домашній піжамі. Він побачив Жанну і відкрив рота від здивування

Автор

Тетяна пекла домашній хліб, як раптом у двері постукали. -Мамо, познайомся. Це Жанна, моя наречена, – на порозі стояв її син Ігор і посміхався. Тетяна глянула на дівчину і ахнула! Коли син два дні тому повідомив про свій приїзд і ще й не один, Тетяна дуже зраділа. Хлопцю вже під тридцять, пора і сім’ю заводити. … Читати далі

Рита прийшла додому пізно. На вулиці вже темніло. – Я подаю на розлучення, – заявила вона з порога чоловікові. – Можеш забрати квартиру, тільки частку мені виплати. Мені квартира не потрібна. Я їду! Микола аж присів від здивування. – Куди їдеш? – нарешті запитав чоловік. – А це вже моя справа, – діловито сказала Рита. – Я поки що у Люби на дачі поживу. Жінка дістала валізу. Микола не розумів, що це таке відбувається

Автор

-Та мені ж всього сорок девʼять… – Рита розгублено дивилася на лікаря. – Зовсім нічого не можна зробити? – з надією запитала вона. -На жаль ні. При певних процедурах, скажімо ще рік, чи півтора лишилось. А так шість-вісім місяців… -Я подумаю… – тільки й відповіла жінка і вийшла з кабінету. -Шість-вісім місяців, шість-вісім, – повторювала … Читати далі

Таня повернулася з роботи і побачила, що чоловік збирає її речі у валізу. – Сашко, а ти що робиш? Ми у відпустку зібралися? – з посмішкою запитала Таня. – Ні, ти з’їжджаєш! – спокійно відповів їй чоловік. – Цікаво, і чому це, любий? – посміхнувшись, спитала його дружина. – Ніякий я тобі більше не любий! Називай “любим” того – з ким ти в суботу була, – раптом сказав Сашко. Тетяна застигла, тільки зараз вона зрозуміла, про що говорить чоловік

Автор

Сашко увійшов в ліфт і солодко позіхнув. Жінка всю ніч не давала спати, але він ні про що не шкодував. На шостому поверсі ліфт зупинився і до нього приєднався його сусід Вадим, підморгнув йому і сказав: – Сашко, ви це, з дружиною тихіше не можете? У суботу нам спати не давали, та й сьогодні також. … Читати далі

Не стало Катерини… Сини приїхали з міста в село на поминки. – Добре, що хоч зараз зʼявилися, – шепотілись сусіди. – Матір хоч в останню путь провели. Закінчились поминки і сини з родинами вже почали збиратись додому. Раптом в хату зайшла тітка Ліда, сестра Катерини. – Тітко Лідо, нам їхати пора, – почав старший син. – Хату треба закрити. Вам би теж їхати час. – Як їхати?! – здивувалась сестра матері. – А я вдома! Нікуди мені не пора. Всі здивовано дивилися на Ліду

Автор

Рита з Дмитром одружилися і переїхали до матері Дмитра. Весілля було скромним. Вирішили накопичені гроші витратити на щось інше, а не на житло. До цього вони жили окремо – Дмитро з матір’ю, а Рита в гуртожитку. Вдома Рита не жила через те що матір гульбанила… Батька вона зовсім не знала. Мати вирішила дати їм пожити … Читати далі

Ігор з дружиною і сином святкували новосілля. Народу прийшло багато. Усім було цікаво, яким вийшов будинок. Прийшла і сусідка Лариса. Вона давно була закохана в сина Ігоря, та той на неї уваги не звертав. Всі сиділи за столом, як раптом Лариса встала і сказала: – Ось ви кажете, що земля під будинком нічийна? А ні! Я тут подивилася. Земля ця Іванчукам належить! Я їм написала все як є. Так що хазяї, або дім ділитимете або зноситимете! За столом раптом запала тиша

Автор

-Ну ось, Наталочко, отут ми хату і збудуємо! – Ігор обійняв дружину за плечі. – Бачиш тут і фундамент колись був. Я у сільраді запитав, то кажуть, що нічийна ця земля, нема хазяїна. Ти ж не проти, що ми з міста і сюди в це село переберемось? – запитав він. -Ігорчику, Бог з тобою. Я … Читати далі

Рита вийшла на подвір’я, розвісити випрані речі. Жінка глянула у двір до сусідів, і побачила Віктора, який бігає по двору, явно щось шукаючи. – Вітя, що шукаєш? – з усмікою запитала вона. Віктор нічого не відповів. Рита зайшла в хату, як раптом двері відчинилися і в будинок забігла заплакана Таїса, дружина Віктора. – Таїсо, що сталося? – запереживала Рита. – Як він міг? Як він міг таке подумати? – повторювала сусідка. Рита ніяк не могла зрозуміти, що ж таке сталося

Автор

Таїса з Віктором живуть у приватному секторі у невеликому провінційному містечку. Свій будинок люблять, їхній двір та прилегла територія облагороджена так, що немає байдужої людини, яка проходить повз. Завжди зупиняться і милуються витворами господарів. Влітку будинок і двір весь у квітах, клумби біля воріт на вулиці, ніде не побачиш сміття, взимку всі доріжки прочищені рівно … Читати далі

Віктор з Вірою запрацювалися допізна. – Давай, додому тебе відвезу, – запропонував він. Їхали вони довго. – Ти за містом живеш, чи що? – дивувався Віктор. – Не зовсім. Он мій дім, – раптом показала рукою дівчина. Віктор застиг від здивування. Перед ним був старезний, обшарпаний будинок. – Це твій дім? – здивовано запитав він. – Так, – спокійно сказала Віра. – Ми з бабусею тут жили. Її торік не стало. Вони піднялися на другий поверх. Віра відчинила двері. Віктор став на порозі і ахнув

Автор

Віктор зранку прийшов на роботу, переодягнувся і зайшов на кухню ресторану, де він працював шеф-кухарем. Він глянув на працівників і застиг від здивування. -Ти хто? – здивувався Віктор, коли побачив перед собою юну дівчину у довгому фартушку і майже до плечей рукавичками. -Я Віра, – тихо сказала дівчина. – Я у вас тут працювати буду, … Читати далі

Ольга зайшла в квартиру. На її пальті були якісь плями, а руках вона тримала маленький згорток. Її чоловік Олег вийшов у коридор і застиг від здивування. – А що це у тебе таке? – вигукнув він. – Це хто? – здивовано запитав він, зморщивши ніс. – Та так, у парку знайшла, – сказала жалібно Ольга. – Не могла пройти повз. Олег не розумів, що відбувається

Автор

Ольга поверталася з роботи додому, як завжди через парк. Осінь, мрячив дрібний дощ, їй хочеться скоріше додому, як на зло вранці не взяла з собою парасольку. Мокрі лавки в парку порожні, перехожих немає, погода не сприяє прогулянкам. Ольга завжди на роботу і назад ходить через цей парк, так ближче, завжди поспішає, проноситься центральною алеєю, ніколи … Читати далі

Андрій приїхав з Вірою в село до мами. – Нічого собі будинок? – здивувалася Віра, побачивши будинок мами Андрія. – Та нічого особливого, – усміхнувся Андрій. Назустріч їм вийшла жінка. – Це моя мама, Вікторія Леонідівна. Це Віра, – познайомив жінок Андрій. – Ходіть, я там пиріжків спекла. Поїсте з дороги, – сказала Вікторія Леонідівна. Віра з Андрієм сіли за стіл. Віра взяла пиріжок і почала їсти. Раптом вона відчула щось дивне. – Це що таке, – вигукнула Віра і дістала з нього якусь річ

Автор

– Що ти тут робиш? – Віра, прийшла з роботи, застала у своїй квартирі колишнього чоловіка. Він сидів і тихо пив чай ​​на кухні. – Чай будеш? Він ще гарячий, – спокійно промовив Віктор. – Я питання задала. Що ти тут робиш? – повторила Віра. – Чай п’ю, – знову ж таки спокійно повторив Віктор. … Читати далі