Uncategorized

Віра святкувала день народження. Жінка накрила святковий стіл. Прийшли рідні та друзі. Всі привітали іменинницю, сіли за стіл. – Коханий, а де Настя? – запитала Віра у чоловік, не побачивши найкращої подруги за столом. – Не знаю. ЇЇ телефон не відповідає, – сказав Андрій. Зрештою подруга прийшла. Коли Настя увійшла до кімнати, настала тиша. – Ой, Настю, ти навіщо це зробила, – охнула Віра побачивши подругу. Решта гостей була вражена не менше 

Автор

Настя з дитинства дружила з Вірою, дівчата були сусідами, квартири поруч. Мами їх працювали в одній школі. Найкращими подругами були. За однією партою у школі сиділи, навчалися обидві добре. Але характером були абсолютно різними. Настя, була енергійно, дзвінкою, душею компанії, завжди заступалася за подругу. А подружка Віра була ніжна, тиха, скромна. Вона нікого не ображала, … Читати далі

Яна почула звук дверного замка і тут же вибігла в коридор. На порозі стояв її чоловік Олег з букетом квітів і якоюсь дивною коробкою в руках. – Кохана моя, з днем ​​народження! Я нарешті прийшов! – сказав він. – Дякую, Олежику, яка краса! Це ти квіти по всьому місту шукав? І що це за коробка? – здивовано запитала Яна. – А в ній – щастя, – раптом сказав чоловік. Він поставив картонну коробку на диван і відкрив її. Яна заглянула в неї і ахнула

Автор

Час наближався вже до обіду, коли Олег нарешті зміг зателефонувати коханій дружині: -Яна, все гаразд у мене. Скоро буду. Роботи багато… -Слава Богу, Олежику! Чекаю тебе. А то не могла додзвонитися… Олег був дуже засмучений. Адже сьогодні восьме березня, а в Яни не просто жіноче свято, а ще й день народження. Начебто все складалося якнайкраще, … Читати далі

Надія дивилася телевізор, як раптом у двері подзвонили. Жінка відкрила двері і ахнула – на порозі стояв сусід Ігор з пакетами продуктів у руках! – А я тут з магазину йшов, – сказав він. – Вирішив тебе провідати і смаколиків приніс. – О, Боже та не треба було! – заметушилась Надія. Ігор по-хазяйськи зайшов на кухню і почав викладати продукти. – А що це в тебе порожньо у холодильнику, непорядок! – сказав Ігор. – Де в тебе каструльки, зараз супу зварю? Надія сиділа і не розуміла, що відбувається

Автор

Заміж Надія вийшла з великого кохання. Сергій був симпатичним хлопцем, високим з карими очима та приємною усмішкою. Правда багато дівчат на нього заглядалися, але він вибрав саме Надію. Вона гарна, світловолоса з блакитними очима. Сергій навчався на третьому курсі, коли побачив її – першокурсницю! Надія виділялася серед інших довгим волоссям, заплетеним у товсту косу. Багато … Читати далі

Степан ще спав, як раптом у двері подзвонили. Він сонний пішов відчиняти. На порозі стояв його брат з сімʼєю. – О, Господи, а що ви так рано?! – здивувався Степан. – Пʼята ранку, а ви ж о девʼятій мали бути! – А ми швидше заїхали! – сказала жінка брата і по-хазяйськи зайшла в квартиру. Гостя підійшла до холодильника і ахнула. – А що це, жінка тобі їсти не наварила?! – обурилася та. – Я відпочивати приїхала, а не готувати! Такого нахабства Степан ще не бачив. Та це був тільки початок

Автор

-Чекайте в гості! Приїдемо наступного тижня у п’ятницю! – Поліна прочитала це повідомлення у телефоні чоловіка, прокинувшись вранці. Її настрій різко погіршився. Вона побігла до чоловіка, котрий уже готував сніданок. -Степане! Твої родичі приїжджають! Знову! -Що? – здивувався він і глянув на повідомлення. На його похмурий погляд вона зрозуміла, що чоловік теж не в захваті. … Читати далі

Наталія Петрівна йшла додому з важкими сумками. Вона була дуже засмучена – заслаб її чоловік Андрійко. Наталя дійшла сусіднього будинку і сіла на лавку. – Ну все, – подумала вона. – Вже недалечко. Прийду – Андрійку дам кефір із булочкою. Булочка з маком його улюблена… Наталя встала, двома руками підняла сумки з лавки, як раптом почула: – Наталю, ну навіщо ж ти таке важке тягнеш! Сильні чоловічі руки підняли сумки. Наталя Петрівна здивовано озирнулася і ахнула

Автор

Наталія Петрівна пройшла ще кілька кроків, і знову зупинилася. Поставила свою важку сумку на суху траву за бордюр. Не на асфальт, а на траву, щоб низ сумки не забруднився. Тяжко… І нащо вона стільки всього одразу накупила? Зовсім стара вже! -А що дивуватися, Наталко, – сказала вона сама собі. – Це раніше ти була Наталія … Читати далі

Наталія Петрівна йшла додому з важкими сумками. Вона була дуже засмучена – заслаб її чоловік Андрійко. Наталя дійшла сусіднього будинку і сіла на лавку. – Ну все, – подумала вона. – Вже недалечко. Прийду – Андрійку дам кефір із булочкою. Булочка з маком його улюблена… Наталя встала, двома руками підняла сумки з лавки, як раптом почула: – Наталю, ну навіщо ж ти таке важке тягнеш! Сильні чоловічі руки підняли сумки. Наталя Петрівна здивовано озирнулася і ахнула

Автор

Наталія Петрівна пройшла ще кілька кроків, і знову зупинилася. Поставила свою важку сумку на суху траву за бордюр. Не на асфальт, а на траву, щоб низ сумки не забруднився. Тяжко… І нащо вона стільки всього одразу накупила? Зовсім стара вже! -А що дивуватися, Наталко, – сказала вона сама собі. – Це раніше ти була Наталія … Читати далі

Галя приїхала в село у бабусин будиночок. У неї була відпустка і вона хотіла відпочити сама на природі. Вона взяла свої дві сумки, рюкзак, діловито відкрила стареньку хвіртку і зайшла у двір. – Оце так, – подумала вона глянувши на заросле бурʼяном подвірʼя і старезну бабусину хатину. – Зате тут тиша і спокій, ніхто не набридатиме! – вирішила вона і весело зайшла в хатину. Вона закрила двері і взялась розбирати речі. Раптом вона почула звук ключа у замку! Галина аж застигла від здивування

Автор

Галя приїхала в село у бабусин будиночок. У неї була відпустка і вона хотіла відпочити на самоті на природі. Вона взяла свої дві сумки, рюкзак, діловито відкрила стареньку хвіртку і зайшла у двір. -Оце так, – подумала вона глянувши на заросле бурʼяном подвірʼя і старезну бабусину хатину. -Зате тут тиша і спокій, ніхто не набридатиме! … Читати далі

Наталя святкувала день народження. Жінка накрила стіл, вся сім’я зібрала разом, тільки дочки Марини ще не було. – Мама, тату! У мене сюрприз! – зайшовши в квартиру сказала донька – Марино! Ти чому так довго? Що за сюрприз? – Наталя вийшла в коридор. – Йдіть за стіл. Я зараз, – сказала Марина. Всі сіли за стіл. За декілька хвилин у кімнату зайшла донька, а за нею якась жінка. Наталка глянула на жінку і застигла. – І вана посміла сюди прийти? – тільки й подумала Наталя

Автор

— Ось ми й зустрілися, Галино Степанівно, — сказала Наталка і втомлено потерла очі. — Дітинко я… Наталочка… — почала жінка похилого віку і тихо заплакала. …Син у Галини Степанівни виріс красенем. Половина їхнього невеликого містечка знала і саму Галину та її сина. Вона була вчителем початкових класів у місцевій школі, а мама Галини, Ніну … Читати далі

Павло ходив по подвір’ю, не знаходячи собі місця. Дружина з подругою пішли в ліс по гриби і вже давно мали б повернутися, а їх все не було. Раптом, чоловік помітив, як біля воріт зупинився великий, чорний джип. З машини вийшов незнайомий чоловік, відкрив задні дверцята і з автомобіля вийшли Віра з Олесею. Павло застиг. Раптом у чоловіка зʼявилася несподівана здогадка

Автор

Олеся у свої сорок три роки все ще одна, хоча цьому й нема пояснення. Миловидна, розумна, вихована, працює в Каєві у великій компанії, самодостатня. Можливо, її вроджена скромність вплинула на це. Але все, що вона має в житті, досягла сама, своєю наполегливістю, завзятістю, своєю працею. Олеся у спілкуванні легка, поступлива, і коли приїжджає в гості … Читати далі

Іван дивився телевізор, дружина розставляла тарілки на святковий стіл, а на кухні невістка Світлана з сином Петром готували олів’є. – Принеси мені ще дві вилки з кухні, – попросила дружина у Івана. Чоловік неохоче підвівся з дивану, вийшов в коридор, як раптом почув, що Світлана з Петром про щось шепочуться на кухні. Іван підійшов ближче, розмова була явно про нього. Чоловік прислухався і ахнув від почутого

Автор

– Здає вже Іван Сергійович, – сказала Світлана чоловіку, готуючи олів’є. – З чого ти взяла? – здивувався Петро. – Он, Марійку підняти не зміг, щоб зірку на ялинку встановити. А раніше.., – Світлана зітхнула. – Та батько в мене ще ого-го-го, ти що, може, втомився трохи, – сказав Петро. – Ні, Петре, роки беруть … Читати далі