Uncategorized

Артем привіз стареньку матір з села. Тепер вона мала жити в них. Обуренню його дружини не було меж. – Хай би в твого брата жила! – бурчала Віра. Та все ж свекруха оселилася в них. Якось Віра поралася на кухні. Свекруха зайшла на кухню і тихо спитала: – Може, чимось допомогти? Віра застигла від несподіванки. – Не треба, я впораюся, – невдоволено буркнула вона. Але бабуся не пішла. – Давай пиріжків зробимо, – сказала Ганна Павлівна. – З капустою, з картоплею… Віра не розуміла, що відбувається

Автор

Обуренню Віри не було меж! -А чому це твоя мама житиме у нас, а не у твого брата?! – зиркнула вона на чоловіка. -Бо в нас більше місця, – намагався говорити спокійно Артем. – У нашій квартирі три кімнати, а у брата лише дві… -Так, тільки в нього одна дитина, а в нас двоє. Причому … Читати далі

У Ніни був день народження. Вона цілий день поралася на кухні, накрила стіл. Її чоловік Микола сів, гарненько поїв і раптом заявив: – Все, Ніно. Не можу я так більше. Іду я від тебе. Ніна так і застигла. А Микола продовжував. – Тобі скільки років виповнилося? Правильно, сорок один! А де діти наші? Нема. Бо ти їх завести не зволила! – Та що ти таке говориш?! – сказала Ніна. Микола встав з-за столу і пішов. Ніна сиділа і не знала, що робити

Автор

Ніна вкотре перерахувала гроші. -Так, не густо… Але що робити? Така вже зарплата, – подумала вона. А треба ще сплатити комуналку, купити продукти, зрештою… Що ж можна придбати? Ніна блукала по магазину і ахала від одного виду цінників, що стрімко змінюються. Вийшло, що вона може купити молоко, батон і пачку макаронів. На масло вже не … Читати далі

Марина їхала до батька в гості. Микола жив з новою дружиною Ніною на іншому кінці міста. Дівчина подзвонила у двері. – Тату, йдемо погуляємо, – запропонувала вона з порога. Тато зрадів, взяв куртку і почав одягатися. – Куди зібрався, – вийшла з кімнати Ніна. – Ми прогуляємось, – відповів чоловік. – То ти їй не сказав? – запитала жінка. – Що не сказав? – здивувалася Марина. – Він тобі не тато! Запитай у своєї матусі, де твій тато, – раптом сказала Ніна. Марина застигла від здивування, нічого не розуміючи

Автор

Марина їхала щаслива, у трамваї номер вісім. Тепер вона завжди бачитиме тата, ура! Мама сказала, що тато переїхав до їхнього міста, до бабусиної квартири, Марина це почула ненароком. Бабусі не стало давно, квартира була порожня. Марина погано пам’ятає бабусю, вона бачила її разів п’ять, бабуся не любила Марину, діти це відчувають. Марина пише татові листи, … Читати далі

Ольга зайшла у квартиру подруги, оглянулася навкруги й одразу все зрозуміла! Все було підлаштовано спеціально! Посеред кімнати стояв накритий стіл з різними смаколиками. А за столом, серед гостей сидів молодий незнайомець! – Ага, все ясно! – подумала Ольга. Вона привіталася і зайшла на кухню. – Я ж тебе просила, – строго сказала Ольга подрузі Наталі. – Та у мене нічого й на думці не було, – божилася та. – Ага, аякже, – сказала Ольга. Настрій був зіпсований. Та невдовзі її чекала несподіванка

Автор

Ольга зайшла у квартиру подруги, оглянулася навкруги і одразу все зрозуміла! Все було підлаштовано спеціально! Посеред кімнати стояв накритий стіл з різними смаколиками. А за столом, серед гостей сидів незнайомий хлопець років тридцяти! -Ага, все ясно! Для мене значить, – подумала Ольга. Вона привіталася і зайшла на кухню. -Я ж тебе просила, – строго сказала … Читати далі

Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати, як раптом прийшла її мати. Вона сіла на кухні, від чаю відмовилася і говорила ні про що. Ліля відверто позіхала. Вказати матері на двері совість не дозволяла. Але й сидіти з пустого в порожнє переливати теж не дуже хотілося. – Мамо, – не витримала Ліля. – Щось трапилося? – Ні, а що має трапитися? – Ну не знаю, ти так пізно прийшла. – Я що, до дочки в гості не можу прийти? – сказала мама. Ліля вже зрозуміла, що зараз станеться

Автор

Мама прийшла ввечері, Ліля вже збиралася сходити в душ і лягти спати. Ні, ну а що, має право раніше лягти, вранці вставати рано. Мама сиділа на кухні, від чаю відмовилася і говорила ні про що. Ліля відверто позіхала, вказати матері на двері совість не дозволяла, але й сидіти з пустого в порожнє переливати теж не … Читати далі

Микола йшов коридором, як раптом побачив прибиральницю, яка мила коридор. Вона була дуже зсмучена. – Щось ви якась сумна? – сказав директор. – Що сталося. – Та нічого, – відмахнулася Галя. – Я ж бачу, що сталося, – наполягав Микола. І Галина розповіла йому про свою проблему. – Так…Будете йти додому, зайдете до мене в кабінет, – раптом сказав він. Закінчивши роботу Галина зайшла до директора. – Ось тримайте, – Микола простягнув Галині якусь коробочку. Галя відкрила її і ахнула. – Я не можу це прийняти, – тільки й промовила вона

Автор

Микола Андрійович, директор успішної, хоч і не дуже великої фірми, у піднесеному настрої йшов довгим коридором до свого кабінету. Його фірма займала цілий поверх у офісному центрі. Сьогодні підготують усі документи, і завтра буде укладено дуже вигідну угоду. Фірма буде забезпечена безбідним існуванням щонайменше на два роки. Прибиральниця Галя мила підлогу в коридорі з таким … Читати далі

Ганна Петрівна помітила, що її невістка Зоя стала дуже чепуритися і бігати кудись вечорами. – Зоя, ну і як його звуть? – запитала вона. – Кого, мамо? – Ну, того, до кого бігаєш! – Ой, та ми просто гуляємо. Він приїхав у гості до родичів, випадково познайомилися. – А він знає про Іванка? – раптом запитала свекруха. – Звичайно, все він знає. Олексій, так звали знайомого Зої, прийшов у гості приніс кошик із ягодами та пиріг. Вечір пройшов весело. Всі залишились задоволені. Та через якийсь час на порозі несподівано зʼявився чоловік Зої Володя

Автор

-Зоя, вам дитину приносити на годування? -Ні, я ж казала. Відмову писатиму. Медсестра похитала головою та вийшла. Зоя обернулася до стіни і заплакала. Матусі в палаті переглянулися і продовжили годувати своїх малюків. Зоя приїхала вночі, народила швидко. Хлопчик три кілограми пʼятсот грам, здоровий, гарний. Зиркнувши на нього, новоявлена ​​мати заплакала, тільки не радісно якось. -Ну, … Читати далі

Віра готувалася до весілля, ще день і вона вийде заміж за свого коханого Андрія. Дівчина якраз вирішувала останні деталі з весільним тортом, коли додому повернувся наречений. Андрій був якийсь дивний і мовчазний. – Що сталося, коханий? – занепокоїлася Віра. Чоловік мовчав. – Щось з батьками? – запитала вона. – Весілля не буде! – раптом вигукнув Андрій. – Можеш все скасовувати! Віра застигла, і здивовано дивилася на Андрія, нічого не розуміючи

Автор

– Ти моя доля, – лагідно казав Вірі наречений. А перед самим весіллям прийшов додому та оголосив, що зустрів іншу. – А як же доля? – тихо, перепитала Віра. Андрію, зважаючи на все, було трохи ніяково від того, що він залишає Віру перед весіллям, але тут він не стримався. Усміхнувся. – Яка доля, Віра, ну … Читати далі

Юля приїхала в гості до батька. Жив він у брата з дружиною. – А пам’ятаєш, тату, діжка у нас була така стара в селі, у ній рибку ще тримали? – раптом запитала Юля. – Пам’ятаю, дочко, пам’ятаю. – Забрав хтось її, – тихо зітхнула дочка. Ігор обернувся і здивовано глянув на сестру. – А ти звідки знаєш, що немає діжки? – А я додому сьогодні вранці прийшла, а діжки нема! Я ж будинок батька викупила назад. Збирайся, тату, додому поїдеш! Батько сів на диван і заплакав. Ігор і Зоя застигли від здивування

Автор

-Будинок, синку, давай продамо. Ви не хочете на околиці жити, а мені його доглчдати важко стало, – сказав дід Петро. Старий приїхав до сина пізно ввечері на серйозну розмову. Усі сиділи у вітальні. Батько сів на диван, навпроти сина з невісткою, довго збирався з думками, щоб розпочати розмову. -Петро Васильович, кажуть, що стареньких не можна … Читати далі

Алла зайшла на кухню з важкими пакетами продуктів. У мийці височіла гора посуду, стіл не прибраний ще зі сніданку… Було зрозуміло, що Катя, дочка Алли, знову нічого не робила. Всі домашні справи і виховання дітей вона зіпхнула матері. Алла почала наводити лад на кухні і готувати вечерю. Невдовзі прийшла й Катя. – Мамо, знаєш, що ми подумали. Дітей треба звозити на море, а скільки Роман заробляє ти сама знаєш. Так от, позич нам грошей? Тобі ж вони і так ні до чого! Алла не повірила своїм вухам

Автор

Алла Вікторівна задумливо ходила по великому магазину. Перед собою вона котила візок майже повністю заповнений продуктами. Погляд Алли Вікторівни зупинився на полиці із зефіром, і раптом її втомлене обличчя осяяла посмішка. Згадався Степан, сусід по дачі, який, коли вона приїжджала на дачу, завжди пригощав її зефіром у шоколаді. Чому він вирішив, що Алла любить зефір … Читати далі