Uncategorized

— Мій тато колись їздив на вантажній “Газелі” й возив заморожені напівфабрикати, а з ним завжди їздив експедитор, який відповідав за накладні. І ось одного разу тато сказав, що підвезе мене в центр, але на автостоянці я переплутала машини й сіла в кабіну до абсолютно чужого водія! Ця історія трапилася зі мною кілька років тому, … Читати далі

— Тату, ти справді вирішив побудувати на дачі автоматизовану курячу ферму з керуванням зі смартфона, поки мами немає вдома?! Я, звісно, вірю в твої інженерні здібності, але півня про це заздалегідь хтось попереджав?! Все почалося з того, що моя мама, Ольга Петрівна, вирішила вперше за десять років поїхати на цілих два тижні у санаторій. Вона … Читати далі

— Ми вже все порахували, Софіє: чужі люди там жити не повинні, треба продавати і вкладати в родину! Саме цими словами Надія Степанівна переступила поріг моєї кухні. Вона навіть пальто не розстебнула. Стала посеред кімнати, склала руки на грудях і дивилася на мене так, ніби я привласнила щось, що належить їй за законом. Я стояла … Читати далі

— Я заберу весь салат з перцю і той соус із хроном, а ти собі ще накрутиш, тобі ж однаково нічого робити цілими днями в селі! — мовила молодша сестра, заходячи до літньої кухні так, ніби прийшла до крамниці з безкоштовним товаром. Галина ледь не випустила металеві щипці просто в окріп, де рівними рядами кипіли … Читати далі

Надія мила посуд, коли почула за спиною кроки та почула голос чоловіка. – Ну що, Надь, як ти думаєш, банкет у «Панорамі» замовити чи в «Садибі»? – спитав він бадьорим голосом. – у «Садибі» дорожче, але там велика, гарна зала, гостям сподобається. Надія не обернулася. Продовжувала терти тарілку, хоч та була вже чиста. – Мені … Читати далі

Хвіртку на моїй дачі я завжди зачиняла на клямку. Собак величезних не тримаю, охорони, звісно, ​​також немає. Для чого вона мені? Мені багато років і клямки за очі вистачало. Ділянка дісталася від батьків, я на згадку про маму і тата доглядала її дбайливо. Але, щоправда, у міру своїх сил. Я на дачу моталася з міста … Читати далі

Вечір опускався на тиху вулицю, де через паркан стояли дві ошатні садиби. У затишній кухні Ганни пахло свіжою м’ятою та дешевим печивом з повидлом, яке господиня посунула ближче до своєї сусідки Оксани. Оксана сиділа, підперши підборіддя долонею, і її обличчя виражало глибоку образу на весь білий світ, а найбільше на власного чоловіка Василя. – Знову … Читати далі

Осінній туман важким полотном осідав на яблуневий сад, огортаючи стару хату на околиці села у Львівській області. Стефанія стояла біля вікна, спираючись долонями на дерев’яне підвіконня, і дивилася, як її старший онук Назар розколює сокирою сухі дубові поліна. Хлопець робив це розмірено, але в його рухах уже вгадувалася постава покійного батька, її єдиного сина Тараса. … Читати далі

— Ми раніше з чоловіком на повному серйозі казали друзям із дітьми, що наш йоркширський тер’єр Арчі — це повноцінна дитина, за якою потрібен такий самий догляд, турбота й увага! Тепер, коли нашому синуі виповнилося десять місяців, ми згадуємо ті наші слова й просто не можемо стримати сміху. Оце так ми тоді були наївні! Ми … Читати далі

Майже три десятки років тому двадцятирічній Ганні неймовірно пощастило. Скромна дівчина, що виросла з  матір’ю, яка ніколи не просихала, без освіти і без тямущої роботи, раптом стала коха нкою успішного бізнесмена. Причому Олександр Дмитрович був не такий вже й старий, всього тридцять чотири роки, дуже приємний зовні і досить щедрий. Вона навіть не докладала жодних … Читати далі