– Їдеш, значить, зібралася? – тихо запитав Олексій. – Зібралася. Все. А чого чекати, коли вже налаштувалася? Квиток куплено, валізи зібрані. – Давай я тебе проведу, чи що, валізи ж важкі. До машини проведу. Таксі вже під’їхало, дзвонили? – Так, щойно, – Ніка навіть усміхнулася йому. Змогла. Олексій вийшов у вогкий світанок. Стояв туман. Обличчя … Читати далі
Італійське сонце ніколи не гріло так, як удома. Воно лише пекло — монотонно, безжально вибілюючи теракотову плитку на подвір’ї синьйори Елеонори. Вісім років Оксана жила за годинником цієї немічної, капризної італійки в передмісті Неаполя. Вісім років її ранки починалися з запаху ліків, кави та чужої старості. Удень вона підтримувала синьйору під суху, схожу на пташину … Читати далі
Осінній туман над селом під Львовом стояв щільною білою стіною, чіпляючись за гілки яблунь і мокрий дах будинку. П’ять років тому, коли Оксана та Тарас тільки придбали цю садибу, усе бачилося світлим, спокійним і затишним. Тоді вони разом вибирали шпалери, планували сад і раділи кожному посадженому кущу смородини. Тарас щоранку сідав у машину і за … Читати далі
— Та ти хоч розумієш, що ми застрягли у чужому гаражі в неділю увечері, а господар зачинив двері й поїхав на дачу?! — перелякано шепотіла я Вадиму в суцільній темряві. А він лише спокійно розгорнув карту, дістав ліхтарик і відповідав: “Зате ми нарешті знайшли ту саму старовинну дубову скриню, за якою полювали пів року! Ми … Читати далі
— Ну все, зараз почнеться довга лекція про чужі паркани та приватну власність… — подумки зітхнула я, коли з хвіртки вийшла господиня будинку. Але замість суворих зауважень жінка усміхнулася й мовила: “Заходьте у двір, я вам і драбину дам, і судочки — назбираєте стільки, скільки захочеться!” Того червневого дня сонце пекло майже по-серпневому. Ми поверталися … Читати далі
— Взагалі-то поганий… — із загадковою міною видав він прямо посеред першого побачення в кав’ярні. Ну а я дівчина слухняна: сказала “зрозуміла”, повірила на слово й одразу втратила будь-який інтерес до цієї розмови, а він потім ще й щиро дивувався, чому це я раптом перестала підтримувати діалог! Мене звати Ганна, і останні кілька місяців мої … Читати далі
— Андрію, ти куди зібрався? — Наталя зупинилася посеред передпокою, навіть не встигнувши зняти легке осіннє пальто. Біля шафи стояла велика дорожня валіза, на дивані лежали складені сорочки, джинси, зарядні пристрої, документи та дві пари взуття. Чоловік ходив між спальнею й вітальнею так швидко, наче боявся, що дружина поставить запитання раніше, до того, як він … Читати далі
Запах річкового намулу й паленої соняшникової олії стояв у коридорі такою щільною стіною. Марта завмерла на порозі власної кухні, повільно заплющила очі й спробувала вдихнути через рот. Це допомагало слабо. У повітрі завис важкий дух карасів, висмажених у товстому шарі борошна до стану чорного вугілля. Посеред кухні стояла Тамара Василівна. Вона з гордістю витирала руки … Читати далі
Дощ барабанив по вікнах, коли Світлана повернулася додому після роботи. Жовтень цього року видався пронизливим, холодним. Зняла промокле пальто, повісила на вішалку в передпокої. З кімнати долинав звук телевізора — чоловік Денис був удома. Світлана пройшла на кухню, поставила чайник. Дістала з холодильника продукти для вечері. День видався важким, начальник вимагав терміново закінчити звіти, колега … Читати далі
Олена дивилася на ці фізіономії, що сміються їй в обличчя і не могла зрозуміти, як вона це допустила. За святковим столом, заставленим салатами та гарячим, сиділи родичі чоловіка. Всі вони здавались їй зграєю голодних хижаків, що відчувли слабину. – Ну, що ти, Олено? Образилася? Я ж пожартувала! – переможно оглядаючи тих, хто сидів за столом, … Читати далі