– Вони, мабуть, вважають нас багатими та чекають від нас дорогих подарунків. Пам’ятаєш, як твоя тітка Наталя нашим будинком захоплювалася? – Звичайно, наш будинок кращий за їхню стареньку хату, але це зовсім не особняк! Мабуть, вона ніколи не бачила справді багатих будинків, – казала Валя своєму чоловікові. Вона тим часом нарізала салат на обід. Через […]
“– Це ж ти скаргу в соцслужбу написала? – Я, – відповіла Віра. – Нехай ваш Микола зі своєю дружиною хоч на сміттєзвалищі живуть, але діти так жити не повинні
“– Це ж ти скаргу в соцслужбу написала? – Я, – відповіла Віра. – Нехай ваш Микола зі своєю дружиною хоч на сміттєзвалищі живуть, але діти так жити не повинні Леонід вже тиждень був якийсь задумливий і мовчазний. Віра ні про що його не питала: вона знала характер чоловіка і розуміла, що зараз його краще […]
“– Та ти, мабуть, нинішніх діток погано знаєш!
“– Та ти, мабуть, нинішніх діток погано знаєш! – Привіт, Галино, дивлюся ти на городі пораєшся, ось вирішила зайти привітатися, – Тетяна Петрівна тупцювала біля хвіртки. Із Галиною Іванівною вони жили на різних кінцях села. Петрівна зі своїм дідом Віктором біля річки, а Галина ближче до лісу. Раніше вони майже й не спілкувалися, поруч і […]
Отак і живуть поруч. Дві дружини одного чоловіка. І лише Бог знає, як розплести цей вузол нелегких стосунків…
Отак і живуть поруч. Дві дружини одного чоловіка. І лише Бог знає, як розплести цей вузол нелегких стосунків… Вона увійшла непомітно. Лише тихий скрип дверей змусив усіх підійняти голови. Сім’я снідала. Десятирічний Толя здригнувся, побачивши матір і відразу опустив голову. А чотирирічна Оленка навпаки дивилася на незнайому жінку з цікавістю. Варя охнула і притиснула куточок […]
Софія все питалася, коли по неї приїхати, а та лише відтягувала відʼїзд. І одного разу Софія все зрозуміла. – Тітонько, ви ж не можете зимувати самі на дачі! – сказала. – Це ж холодно, незручно… – Не переживай, дівчинко, я сильна. Мені й тут добре, – усміхалася Лідія Іванівна, хоча в глибині душі трохи боялася зимової самотності. Але вона знала: молодим треба простір, своє життя. Та доля мала власний план. Одного вечора на дачу приїхали молодята з чоловіком років під сімдесят. Високий, сивочолий, з добрими очима. Це був дідусь Ігоря – Степан Петрович. Він давно розлучився з його бабусею і жив сам. А коли дізнався, що внук одружився, приїхав, щоб привітати. – Добрий вечір, – привітався він, тримаючи в руках коробку цукерок. Знайомство було теплим і приємним, між Лідією Іванівною і Степаном Петровичем наче спалахнула іскра
Лідії Іванівні було вже за шістдесят. Вона жила сама у своїй двокімнатній квартирі на шостому поверсі старої багатоповерхівки. Не вийшла заміж, дітей не мала. Спочатку дуже переживала через це, а потім змирилася, зрозуміла, що самотність – це не кінець життя, а лише можливість більше піклуватися про себе і про те, що любиш. Її віддушиною і […]
Цінуй життя — своє і чуже
Першими його помітили випадкові перехожі. Бабуся завмерла посеред тротуару, не вірячи очам. — Господи, що це робиться?! — вигукнула вона, випустивши пакет, з якого тонким струмком потекло молоко. Перехожі почали зупинятися, підіймати голови нагору. На самому краю даху застарілої триповерхівки, зачепившись крихітними лапками за стару водостічну трубу, тремтіло руде кошеня. Маленький, переляканий, як грудка осіннього […]
– Гони його! Квартира твоя. Вибачиш, а він знову… Я знаю, що це тяжко, але я з тобою! – Сказала свекруха ошелешеній невістці
– Я до мами поїхав, вона терміново просила допомогти. Буду завтра ввечері. Не нудьгуйте. Ти ніби хотіла сходити в кіно з Алісою. Мені мультики не цікаві, ти ж знаєш. – Але ж ми хотіли ще й у парк сходити разом. Ти вже цілий місяць їздиш до мами один. – Мама погано почувається, а Аліса у […]
– Почула, як дочка називає мене “старою коровою”. За годину її речі лежали біля дверей
– Ти виганяєш рідну дочку? В положенні?! – Катя стояла у дверях із валізою, очі повні сліз. – Мамо, як ти можеш? Марія Семенівна трималася за одвірок, щоб не впасти. У грудях все горіло від образи. – Іди! Просто йди. – Я на вулиці буду малюка приводити! Цього ти хочеш? – Ти хотіла квартиру – […]
“– Знову по мою душу з’явився, нерви мені тріпати? Бач, лорд англійський який! Він, чи бачите, по п’ятдесят грамів їсти зволить! – Гриміла продавчиня
“– Знову по мою душу з’явився, нерви мені тріпати? Бач, лорд англійський який! Він, чи бачите, по п’ятдесят грамів їсти зволить! – Гриміла продавчиня Він підійняв угору руде, як сонечко, кошеня. Те, побачивши перед собою страшне обличчя, не злякалося. А вирвавшись із рук хлопчика, зістрибнуло на прилавок і, пробігши по ньому, притулилося до брудно-білого халата […]
“– Не забувай, що ти живеш у моїй квартирі і все життя прожив. – Ти знову починаєш. Ти мене цим тепер дорікатимеш до кінця життя
“– Не забувай, що ти живеш у моїй квартирі і все життя прожив. – Ти знову починаєш. Ти мене цим тепер дорікатимеш до кінця життя Тетяна та Олег жили у шлюбі вже десять років. У Тані була мати і вітчим, який виховував її з трьох років. Молодший брат Тані Артем був вітчиму теж не рідний. […]