Uncategorized

— Я просто хотіла допомогти вам і купити ці квіти, щоб ви не сиділи на холоді! Навіщо ж ви так хитруєте і грубите людині, яка підійшла до вас із відкритим серцем?!  Одеса зустрічала середину осені дивовижно теплим, майже літнім днем. Повітря було просякнуте солонкуватим бризом із моря, ароматом свіжозвареної кави, що вилітав із відкритих дверей … Читати далі

Хата Петра Івановича стояла на самому краю Вільшанки, де ґрунтова дорога плавно переходила у луки й губилася в заростях верболозу біля річки. У селі про Степана знали все — або принаймні думали, що знають. Сорок один рік, високий, сутулуватий від постійної фізичної праці, з мозолястими, темними від мазуту й землі долонями. Руки в нього були … Читати далі

— Ви чудово знали, що ми їдемо саме зараз, і що на вулиці лютий мороз! Як можна було зачинити ворота й піти пити чай до сусідки, коли у вас на порозі замерзає власна невістка з новонародженим онуком?!  Тринадцяте лютого видалося дивовижно морозним та сніжним. З самого ранку небо затягнули важкі сірі хмари, з яких безперестанку … Читати далі

Зовиця привела у світ дитину «для себе», а її сина маю няньчити я! Тільки вона сильно прорахувалася. Мій шлюб з Павлом до недавнього часу я вважала щасливим і навіть зразковим. Ми прожили разом майже десять років, виховували семирічного сина Микиту, і хоча бували звичайні сімейні розбіжності, нічого такого, що не розв’язувалося б розмовою, між нами … Читати далі

— Якщо ти зараз же не поставиш варитися картоплю на сорок людей, я з тобою до кінця життя не заговорю! — саме такими словами, замість звичного ранкового привітання, о шостій годині ошелешила мене свекруха по гучному зв’язку. — Що? Яку картоплю? Які сорок людей, Галино Василівно, ви при своєму розумі? Я спросоння потерла очі, намагаючись … Читати далі

У мене є знайома жінка. Вона зовсім звичайна і життя в неї  нічим не примітне: робота, діти, чоловік. Діти подорослішали, роз’їхалися. Чоловік не просихав, став Ніну кривдити, ображати, вона плакала. Діти звали до себе, і Ніна їздила до них, але тільки в гості, –  на тиждень і не більше. У них свій світ, своя сім’я. … Читати далі

— Ви кажете «життя таке», ніби хтось силою змушує вас хитрувати й шукати пригод на стороні! Якщо у вашому шлюбі щось згасло, знайдіть у собі сміливість сказати про це чесно, а не ховайтеся за дешевими виправданнями!  Тихий осінній вечір огортав міські вулиці легким сутінком. У затишній сімейній кав’ярні-кондитерській «Мальва» панувала особлива, майже домашня атмосфера. Повітря … Читати далі

– Лізо, мої батьки приїдуть у суботу. Вони хочуть познайомитись із твоїми. Я вибрав ресторан та замовив столик. – Добре, я скажу своїм. О котрій вечора? – Я вирішив, що о п’ятій буде нормально. Потяг приходить О другій, поки вони відпочинуть і приведуть себе в порядок, то п’ята вечора, це нормально. Твоїм же легше, вони … Читати далі

— Тобі ця квартира взагалі не потрібна, ти в ній просто марнуєш життя, а нам із Вікою потрібен простір для розвитку, тому давай продамо все тихо і по-людськи поділимо. Ярослава стояла біля кухонного столу з чашкою в руках і дивилася на чоловіка, з яким прожила під одним дахом майже п’ять років. Він стояв навпроти, спокійний, … Читати далі

Дівчинку підкинули у ті пів години, доки Люба корову доїла. Виходила з дому – нікого не було, а повернулася – на ґанку коробка з немовлям. Звичайна коробка з-під пряників, схоже, біля магазину взяли, а всередині – рожевий кульок. Люба спочатку навіть подумала, що це лялька, але доторкнулася до пухкої щічки і зрозуміла – дитинка. Справжня. … Читати далі