Uncategorized

Кирило і Василина так часто лаялися, що друзі та родичі давно перестали дивуватися їх нескінченним сваркам. Смішно, але вони навіть познайомилися через сварку. П’ять років тому Василина стояла в черзі на касі з кошиком продуктів, а якийсь високий хлопець упевнено протиснувся просто перед нею. – Юначе, ви нічого не переплутали? – обурилася дівчина. – Ні, … Читати далі

– Ну що, Артеме, ти справді думаєш, що ми все встигнемо? До нашої річниці? Встигнемо, так? – Лариса стояла біля відчинених балконних дверей, вітер тріпав фіранку, а в повітрі висів запах свіжої фарби і чогось горілого – наче хтось знову забув вимкнути пательню. – Ще стільки всього треба зробити… А ти кажеш: «Через місяць ми … Читати далі

Дощовий листопадовий ранок підкрадався до міста повільно, затягуючи сірі вулиці густим мокрим туманом. У таку пору більшість людей почуваються пасажирами одного великого, нескінченного потяга, який везе їх від лагідного тепла ковдри до холодних робочих буднів. Жовтий комунальний автобус номер сорок сім повільно підкочувався до зупинки, важко перебираючи колесами по калюжах. Двері пронизливо зашипіли, випускаючи парашу … Читати далі

Вечірній туман повільно осідав на сосновий ліс, що оточував просторий двоповерховий будинок на околиці міста. Оксана сиділа у глибокому кріслі на терасі, тримаючи в руках чашку вже охололого чаю. Екран її смартфона тьмяно світився у напівтемряві, відображаючи чітку картинку з камери відеоспостереження, яку вона таємно встановила у спальні декілька днів тому. Тінь на екрані рухалася … Читати далі

Тінь минулого завжди висіла над родиною Соломії легкою, але невблаганною вуаллю. Вона зростала єдиною дитиною в сім’ї, де кожен її крок супроводжувався хвилюванням, турботою та ніжністю. Батьки робили все можливе, щоб дівчинка почувалася щасливою, оточували її найкращими іграшками, гарним одягом і безмежною увагою. Проте за цією надмірною опікою ховалася глибока незагоєна рана. За десять років … Читати далі

Євген урочисто поставив на обідній стіл перед дружиною прозорий целофановий пакет. Усередині лежали білі махрові капці з логотипом дешевого готелю. – Краса яка, – отруйно відповіла Тетяна, не торкаючись пакета. – Прямо з номера стягнув? – Додала вона, схрестивши пальці в замок. – Навіщо стягнув? – обурився чоловік. – Вони у вартість проживання входили. Я … Читати далі

Дощ періщив по лобовому склу з такою люттю, ніби намагався змити нас із лиця землі. Двірники скреготали, розмазуючи жовте світло ліхтарів траси Київ-Чоп. У салоні нашого «Фольксвагена» пахло мокрим вовняним пальтом, ароматизатором із запахом ванілі та густою, в’язкою втомою. Я сиділа на пасажирському кріслі, відкинувши спинку назад. Очі були заплющені, дихання — рівним і глибоким. … Читати далі

Понеділок починався важко, як і більшість робочих днів у спекотному липні. Офісне повітря здавалося важким, просякнутим запахом пластику, кави та розпеченого асфальту, що піднімався від проспекту під вікнами. Ірина вже пів години сиділа перед розгорнутою таблицею на моніторі, але цифри розпливалися перед очима. Вона вкотре згадувала той самий сон. Третю ніч поспіль їй снилася мати. … Читати далі

«Якщо ти зараз не навчишся мовчати, то все життя проведеш із ганчіркою в руках і самотністю в душі!» — саме цими словами свекруха зустріла мене на порозі моєї ж власної кухні о сьомій ранку. Як вам такий початок вихідного дня? Мене звати Вікторія. Того дня моєму чоловікові, Ярославу, виповнювалося тридцять п’ять років. Поважна дата, правда … Читати далі

— Дівчино, ви ж розумієте, що тільки-но сплатили чек майже на дві тисячі гривень за ліки, які вона завтра перепродасть сусідкам у сусідній провулок? — Я… я просто хотіла зробити добрий вчинок, — розгублено відповіла юна дівчина, розглядаючи свій порожній гаманець.  Того прохолодного ранку я вийшла з дому трохи раніше, ніж зазвичай. Літнє тепло вже … Читати далі