– Гості на порозі, а стіл порожній! – Репетував чоловік. – Твоя рідня, ти і годуй, – відповіла я
– Вероніко, а чим це у нас не пахне? – Аркадій завмер у дверях кухні, сонно чухаючи живіт під сірою домашньою кофтою. На годиннику було о пів на першу дня. Зазвичай у цей час просторою трикімнатною квартирою вже пливли густі аромати запеченого м’яса з часником, наваристої солянки або рум’яних пирогів. Але зараз на плиті сяяла … Читати далі